Рішення № 135024050, 20.03.2026, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа№690/693/25

Провадження №2/690/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 січня 2026 року Багачевський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Вахнової Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Вельган А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Багачеве Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 20.10.2025 до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними нею договорами №2110217190937 від 12.04.2021 та №555144061834001 від 16.04.2021 в загальному розмірі 41251 грн 60 коп. та віднести за рахунок відповідача понесені ними та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.

На обґрунтування вимог зазначили, що 01.12.2021 укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021.

10.03.2023 було укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за кредитним договором № 2110217190937 від 12.04.2021.

18.02.2025 було укладено договір факторингу № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитним договором № 2110217190937 від 12.04.2021.

Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110217190937 від 12.04.2021.

18.12.2023 було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитним договором №555144061834001 від 16.04.2021.

Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 2110217190937 від 12.04.2021 та №555144061834001 від 16.04.2021.

Відповідно до укладеного в електронній формі кредитного договору №2110217190937, укладеного 12.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 3000 грн на строк 1 рік з визначеним п.1.4 Договору розміром процентів за користування кредитними коштами. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2110217190937 від 12.04.2021 р. на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 52232.38 грн, з яких: за тілом кредиту - 2999.40 грн., за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 49232.98 грн. Проте позивач, з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути з відповідача заборгованість за цим договором у загальному розмірі 26128,60 грн, з яких: за тілом кредиту - 2999.40 грн., за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33129.20 грн.

Відповідно до укладеного 16.04.2021 в електронній формі кредитного договору №555144061834001 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 , кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 2000 грн на строк 30 днів з визначеним п.1.1.1 Договору розміром процентів за користування кредитними коштами. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №555144061834001 від 16.04.2021 р. на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 5123,00 грн, з яких: за тілом кредиту 2000,00 грн, за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 3123,00 грн.

Просили стягнути з відповідача на їх користь загальний розмір заборгованості за кредитними договорами №2110217190937 від 12.04.2021 та №555144061834001 від 16.04.2021 в сумі 41251,60 грн, з яких: за тілом кредиту 4999,40 грн. та за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 36252,20 грн.

Ухвалою суду від 12.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Водночас, відповідач ухвалу про відкриття провадження не отримав, оскільки надіслана судом на його адресу кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Дослідивши наявні у справі письмові докази суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

12.04.2021 ОСОБА_1 уклала кредитний договір №2110217190937 з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», відповідно до якого отримала 3000 грн на строк 16 днів до 27.04.2021 з відсотковою ставкою 2%, та обов`язком повернути кредит у розмірі 3000 грн та сплатити проценти у розмірі 960 грн і комісію в розмірі 420 грн, що відображено в додатку №1 до Кредитного договору (Заява-Анкета), графіку платежів та паспорті споживчого кредиту (а.с.89-97).

Згідно розрахунку ТОВ «Служба миттєвого кредитування» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021 за період з 12.04.2021 по 30.11.2021 склала суму 21865,26 грн, з яких : тіло кредиту - 3000 грн, відсотки 20044,26 грн, та зазначено, що відповідачем здійснено 29.04.2021 платіж в розмірі 1179 грн, з яких 1178,40 на погашення нарахованих відсотків та 0,60 грн на погашення тіла кредиту (а.с.98-99).

01.12.2021 укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021 в загальній сумі 21865,26 грн (тіло кредиту - 3000 грн та відсотки 20044,26 грн) згідно реєстру боржників (а.с.16-19).

10.03.2023 було укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021 в загальній сумі 52232,38 грн (тіло кредиту - 2999,40 грн та відсотки 49232,98 грн) згідно реєстру боржників (а.с.21-33).

18.02.2025 було укладено договір факторингу № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021 в загальній сумі 52232,38 грн (тіло кредиту - 2999,40 грн та відсотки 49232,98 грн) згідно реєстру боржників (а.с.50-61, 63-66, 100).

Таким чином позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2110217190937 від 12.04.2021 загальній сумі 52232,38 грн, що також відображено в розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг партнерс» станом на 26.09.2025 (а.с.104)

16.04.2021 ОСОБА_1 уклала кредитний договір №555144061834001 з ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на погашення заборгованості по договору позики №555144061834 від 03.04.2021 в сумі 2000,00 грн, на строк 30 днів під 657,00 % річних (а.с.62, 73-75, 78, 101-103)

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» за кредитним договором №555144061834001 від 16.04.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 17.04.2021 по 15.06.2021 склала загальну суму 5123 грн. (тіло кредиту - 2000,00 грн та відсотки 3123,00 грн) (а.с.79)

18.12.2023 було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №555144061834001 від 16.04.2021 в загальній сумі 5123,00 грн (тіло кредиту - 2000,00 грн та відсотки 3123,00 грн), згідно реєстру боржників (а.с.34-41, 44-49 ).

Тобто позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №555144061834001 від 16.04.2021 в загальній сумі 5123,00 грн.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений 12.04.2021 електронний кредитний договір №2110217190937, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором НЗ, що відображено в інформації ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с.93).

На підставі такого кредитний договір №2110217190937 відповідачем 12.04.2021 р. на належну їй платіжну картку були отримані кредитні кошти в розмірі 3000 грн., які відповідач зобов`язався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування позикою, але в порушення умов договору в повному обсязі свої зобов`язання не виконав.

Факт перерахунку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та отримання коштів відповідачем підтверджується видною довідкою від 05.03.2025, з якої вбачається, що 12.04.2021 товариство перерахувало кошти в сумі 3000 грн, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 97).

Наявність заборгованості за кредитним договором № 2110217190937 від 12.04.2021 у ОСОБА_1 підтверджено розрахунком заборгованості, який не в повній мірі відповідає строку кредитування 16 днів та погодженій сторонами процентній ставці (а.с. 104).

Згідно самостійно здійсненого розрахунку заборгованості судом строк дії кредитного договору №2110217190937 складав 16 днів, тобто з 12.04.2021 по 28.04.2021. При цьому розмір процентів згідно ст. 1054 ЦК України, нарахованих за цей період відображено у розрахунку заборгованості та паспорті споживчого кредиту (а.с.91, 98), і складає суму 960 грн., а також 420 грн комісія у випадку неповернення кредитних коштів у встановлений договором строк. Таким сукупний розмір заборгованості за кредитним договором складає 4380 грн (3000+960+420).

Відповідачка 29.04.2021 внесла в рахунок погашення заборгованості 1179,00 грн, а тому залишок заборгованості за цим кредитним договором склав суму 3201,60 (4380-1179), які суд вважає підтвердженими належними і допустимими доказами.

Також, суд вважає доведеним, що між ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» та ОСОБА_1 був укладений 16.04.2021 електронний кредитний договір №555144061834001, який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5895 (СМС -код).(а.с. 78).

На виконання умов цього договору суму 2000,00 грн було спрямовано на погашення заборгованості по договору позики №555144061834 від 03.04.2021, що відображено в довідці по договору позики а також довідці про погашення по договору (а.с.78-79).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» за кредитним договором №555144061834001 від 16.04.2021, заборгованість ОСОБА_1 за період з 17.04.2021 по 15.06.2021 склала загальну суму 5123 грн. (тіло кредиту - 2000,00 грн та відсотки 3123,00 грн) (а.с.79)

Натомість, згідно паспорту позики (а.с.42-43), кредит в сумі 2000,00 грн було надано на строк 30 днів під 657,00 % річних 1080 грн (за умови повернення позики у зазначений договором строк) та зі стандартною процентною ставкою 950,00 % річних.

Згідно самостійно здійсненого розрахунку заборгованості судом, враховуючи що строк дії кредитного договору №555144061834001 складав 30 днів, тобто з 17.04.2021 по 16.05.2021, розмір процентів згідно ст. 1054 ЦК України, нарахованих за цей період, складає суму 1561,64 грн (2000/100*950/365*30). Таким чином, сукупний розмір заборгованості за кредитним договором складає 3561,64 грн (2000+1561,64).

Щодо нарахованих процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитних договорів суд вважає їх безпідставними, враховуючи, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється».

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому позивачем не висувались вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Матеріали справи не містять доказів визнання судом договорів факторингу недійсними. Отже суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконала, отримані в кредит кошти, нараховані проценти за користування кредитом не сплатив, то позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають задоволенню частково в межах строку дії цих договорів.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог стягненню із відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім витрати на сплату судового збору в розмірі 387,59 грн, пропорційно до задоволених вимог в сумі 6763,24 грн (3201,60 грн + 3561,64 грн), що відповідає 16% від ціни позову.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи відомо, що на підтвердження адвокатських повноважень та понесених позивачем витрат на правничу допомогу надано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с. 71-77); заявку на надання юридичної допомоги № 153 від 01.09.2025 щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_1 (а.с. 77 зворотня сторона); витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням надано товариству послуги на суму 16000 грн, з яких: надання усної консультації з вивчення документів - 4000 грн, складання позовної заяви 12000 гривень (а.с.77)

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог стягненню із відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2560,00 грн, пропорційно до задоволених вимог в сумі 6763,24 грн (3201,60 грн + 3561,64 грн), що відповідає 16% від ціни позову.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 - 284, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №2110217190937 від 12.04.2021 у розмірі 3201 грн 60 коп., за договором №555144061834001 від 16.04.2021 у розмірі 3561 грн 64 коп., пропорційно до задоволених вимог судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі 387 грн 59 коп. та витрати на правничу допомогу 2560 грн 00 коп., а всього стягнути суму 9 710 (дев`ять тисяч сімсот десять) гривень 83 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скаргибезпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено протягом п`яти днів з дня з дня закінчення розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ - 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.А. Вахнова