Рішення № 135022718, 29.04.2025, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2151/24

Номер провадження 2/556/133/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.04.2025 року. сел.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

з участю представника позивача адвоката Сав`яка В.В.,

представника Служби у справах дітей

Володимирецької селищної ради Рівненської області Смолій Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом представника позивача адвоката Сав`яка Василя Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Сав`яка В.В., звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Свої вимоги мотивував тим, що позивач ОСОБА_1 , та відповідачка ОСОБА_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.11.2023 року у справі №556/2850/23. У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Місце проживання дитини визначено за рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.11.2023 року у справі №556/2850/23. ОСОБА_1 після розлучення матеріально допомагає дитині, про що свідчать квитанції про переказ готівки, постійно намагається підтримувати зв`язок з сином, цікавиться його душевним станом. У добровільному порядку не вдалося вирішити питання щодо участі у вихованні батька дитини та позивач звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною. Відповідно до рішення №43 від 03.04.2024 року Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради було визначено спосіб участі, спілкування та встановлено порядок побачень з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, всупереч рішення №43 від 03.04.2024року Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради Відповідач перешкоджає побаченням Позивача з сином (не відбулося жодного побачення батька і сина) і не дозволяє спілкуватися з ним (заборонила сину будь яким чином спілкуватися із батьком) та виїхала разом із сином за кордон (виїхала до республіки Польща, де залишила ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на її рідну сестру, а сама поїхала до Федеративної Республіки Німеччина де зараз і перебуває) тобто змінила місце проживання не повідомивши про це ОСОБА_1 та не лишивши навіть засобів зв`язку із сином, таким чином порушила вищезгадане рішення №43.

Позивач зазначає та вважає, що матір дитини порушує право дитини на нормальний духовний розвиток та розвиток особистості, оскільки нормальним розвитком є такий, в якому беруть участь обоє батьків, якщо інше не встановлено судом. Також порушує права ОСОБА_1 як батька, що передбачені ст. 141, 153, 157 Сімейного кодексу, а саме право на особисте спілкування з сином.

ОСОБА_1 неодноразово намагався вирішити питання побачень з дитиною мирним шляхом, але безуспішно. А тому змушений звернутися до служби у справах дітей Володимирецької селищної ради, оскільки відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Мати дитини рішення суду та рішення №43 від 03.04.2024року Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради не виконує. Досягти з матір`ю домовленості про побачення з дитиною не вдається.

Тому, 25.06.2024 року Позивач звернувся зі заявою Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради, де також зазначив про перешкоди у спілкуванні із сином, та просив чітко визначити порядок спілкування з сином, однак, Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради відмовила у задоволенні даної заяви і вказала на необхідність звернення до суду з метою захисту прав Позивача на спілкування та виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вище наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Вказана позовна заява представника позивача адвоката Сав`яка В.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 19.07.2024 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду від 05.08.2024 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.11.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило та процесуальних дій не вчинялось.

Представник позивача адвокат Сав`яка В.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засідані позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області Смолій Г.К., в судовому засіданні пояснила, що Службою у справах дітей за зверненням позивача дійсно вже вирішувався спір про участь батька у вихованні дитини, проте мати - відповідачка ОСОБА_4 - ігнорує ухвалені рішення та перешкоджає навіть у спілкуванні сина з батьком. При цьому позивач щиро бажає приймати участь у вихованні дитини, любить сина, має відповідні побутові умови для перебування дитини з батьком у визначений час. З урахуванням досліджених обставин вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про перенесення часу судового засідання не клопотала, відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову, а також доказів на підтвердження таких заперечень не надала.

За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , та відповідачка ОСОБА_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 27.07.2020 року, яке видане Виконавчим комітет Біленської сільської ради Володимирецького району Рівненської області.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.11.2023 року у справі №556/2850/23 шлюб між сторонами було розірвано. Також даним рішенням було визначено місце проживання дитини з матір`ю.

Також судом встановлено, що спільна дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , 25.06.2024 року звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.

Рішенням Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №43 від 03.04.2024 року було визначено спосіб участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та встановлено порядок побачень з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак матір дитини ОСОБА_2 , рішення №43 від 03.04.2024року Виконавчого комітету Володимирецької селищної ради не виконує. Досягти з матір`ю домовленості про побачення з дитиною не вдається.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що її син - позивач ОСОБА_1 перебував у шлюбі з відповідачкою, в них народився син ОСОБА_6 . Через деякий час відносини в сина та невістки погіршились, вони розлучились. ОСОБА_6 залишився жити з матір"ю, але ОСОБА_7 постійно відвідував хлопчика, завжди надавав гроші на утримання, купляв іграшки. Також ОСОБА_6 приходив з татом до них додому, оскільки після розлучення син проживає в господарстві разом зі свідком. Всі вони дуже люблять хлопчика, приділяють йому багато уваги, піклуються про нього. Разом з тим, колишня невістка ОСОБА_8 несхвально ставиться до такого спілкування батька і його родичів із ОСОБА_6 , хоча причини цього свідку незрозумілі. В даний час ОСОБА_4 виїхала за кордон. Зі слів односельців, в т.ч. і колишніх сватів - батьків ОСОБА_4 , свідку відомо, що відповідачка спочатку була в Польщі, але потім залишила сина у своєї сестри, а сама поїхала до Німеччини, де зараз живе і працює. Про зміну місця проживання дитини ОСОБА_4 не повідомила батька ОСОБА_6 , син дуже переживає з цього приводу, оскільки практично повністю втратив можливість спілкування із сином. Свідок неодноразово просила колишню невістку залишати сина в Україні, з батьком, або з нею, або у своїх батьків, дзвонила, щоби поговорити з онуком, але ОСОБА_4 такі пропозиції і дзвінки ігнорує. На думку свідка, ОСОБА_4 умисно перешкоджає спілкуванню батька з сином, хоча жодних причин для цього немає, ОСОБА_7 зажди діє тільки в інтересах дитини, і дуже любить сина.

Аналогічні показання дали суду свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які також підтвердили, що мати малолітнього ОСОБА_11 - відповідачка ОСОБА_4 - перешкоджає батькові у спілкуванні та вихованні сина..

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція про права дитини), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною у присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі "Йогансен проти Норвегії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі "М.С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Хокканен проти Фінляндії" від 23 вересня 1994 року, "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

При вирішенні даного спору суд враховує, що позивач ОСОБА_1 , як батько дитини, який проживає окремо від малолітнього сина, має право на спілкування з ним, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В судовому засіданні було встановлено, що після розлучення батьків, дитина мешкає разом із матір`ю, відповідачкою у справі. Між сторонами у справі немає повного порозуміння щодо участі позивача у вихованні дитини, спілкуванні з нею, що вбачається зі змісту позову та безпосередніх пояснень свідків та досліджених доказів.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 , у зв`язку з особистим конфліктом з позивачем, який не повинен впливати на дитину, чинила перешкоди позивачу у належному спілкуванні з дитиною, та її вихованні. Враховуючи вказане та те, що наслідки особистого конфлікту між сторонами у справі негативно впливають на дитину та не сприяють якнайкращому задоволенню її інтересів, які мають пріоритет над інтересами батьків, беручи до уваги те, що існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, з метою забезпечення реалізації права позивача на участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні та забезпечення як найкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню та вважає за необхідне зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 , не перешкоджати позивачу ОСОБА_1 , брати участь у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 .

Враховуючи вказані вище встановлені судом обставини в їх сукупності, доведеність факту перешкоджання відповідачки спілкуванню позивача з малолітньою дитиною, беручи до уваги інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, поведінку батька, його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, з метою дотримання розумного балансу щодо участі як матері, так і батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, для збереження зв`язків дитини із сім`єю, беручи до уваги вік дитини (5 років), те, що він не спілкувався з батьком тривалий період з метою забезпечення як найкращих інтересів дитини, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги щодо спосіб та порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.

Крім цього, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам у справі, що реалізація визначених судом способів участі батька ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні з сином ОСОБА_3 , який проживає з матір`ю, ОСОБА_2 , повинна відбуватися з дотриманням одночасно певних умов - за бажанням батька та вчиненням ним реальних заходів, спрямованих на реалізацію його прав на підставі судового рішення; у визначені судовим рішенням дні та час, які можуть бути розширеними за згодою сторін; з урахуванням бажання дитини.

Також суд наголошує, що батьки дитини повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками. У разі зміни обставин, пов`язаних з віком дитини, станом її здоров`я, психо-емоційного стану, жодна із сторін не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом про визначення іншого способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач та його представник не ставлять.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов представника позивача адвоката Сав`яка Василя Васильовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини- задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 , у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- графік побачень: два дні на тиждень з урахуванням відвідування дошкільного закладу з яких: один день субота з 09 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв.; другий день визначається домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремо кожного тижня шляхом письмової домовленості;

Визначити, що спілкування ОСОБА_1 із ОСОБА_3 має відбуватися на території фактичного проживання ОСОБА_1 або на його розсуд;

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про термін від`їзду та місце перебування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за межами України шляхом письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 днів перед від`їздом.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивача-адвокат: Сав`як Василь Васильович, юридична адреса м.Рівне, вул.Чорновола, 13, офіс 315, 33028, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4

зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Володимирецької селищної ради Рівненської області, юридична адреса: 34300, сел. Володимирець, вул. Повстанців, буд. 21, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388113.