Рішення № 135022638, 16.03.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5847/25

Провадження № 2/545/195/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Мамишевої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

представник ТОВ «Фінансова компанія «Процент» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №21793 від 23.10.2024 загальною сумою 28000 грн., а також сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування зазначив, що 23.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено договір №21793 в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 28000 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.66,67).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, в позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомленою про час та дату розгляду справи, відповідно до ст. ст. 128,129 ЦПК України. Приймаючи до уваги, що представник позивача не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення, суд відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2024 укладено кредитний договір №21793 між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 (а.с.15-19).

Згідно з п. 1.1. Договору, на умовах встановлених цим Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором.

За п.1.2 Договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 1,0% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.

Відповідно до п.1.3 Договору, строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 730 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.

Як вбачається з Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до кредитного договору №21793 від 23.10.2024, дата видачі кредиту 23.10.2024; кількість днів у розрахунковому періоді 730; сума кредиту за договором 7000 грн.; проценти за користування кредитом 51100 грн.; загальна вартість кредиту 58100 грн. (а.с.20-21).

Згідно п.8.1 Договору, цей Договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано Позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою Товариства.

Відповідач підписав договір з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 303689 (відправлено 23.10.2024 20:19:11, введено 23.10.2024 20:20:01), номер телефону НОМЕР_1 (зворот а.с.19).

Із положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та позивачем у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

За п.1.6 Договору, Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить Позичальникові.

ТОВ «Фінансова компанія «Процент» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало 23.10.2024 позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 03.12.2025 №20251203-17 (а.с.26).

Також згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 06.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та на вказаний рахунок 23.10.2024 здійснено перерахування на суму 7000 грн. (а.с.77).

У виписці за поточним рахунком клієнта підтверджено видача коштів на суму 7000 грн. на рахунок ОСОБА_1 (а.с.78).

Отже, факт укладення договору про надання споживчого кредиту між сторонами та отримання відповідачем коштів є доведеним.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №21793 від 23.10.2024, станом на 27.11.2025 за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 35000 грн., з яких основний борг 7000 грн., відсотки - 28000 грн. за період з 23.10.2024 по 27.11.2025 (а.с.27-32).

Щодо нарахованих відсотків.

Як вбачається з п.1.3 договору про надання споживчого кредиту №21793 від 23.10.2024, строк кредиту становить 730 днів.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, кінцевий строк кредиту - 23.10.2026.

Відповідно до п.п. 2.4.1. Договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п. 4.2 Договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у Додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно до п.4.7 Договору, у разі порушення Позичальником Строків сплати нарахованих процентів на строк більше ніж один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк повернення якого ще не настав, в повному обсязі.

Як вбачається з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Позивач звернувся до суду з позовом 23 грудня 2025 року та розрахунок заборгованості за договором складений станом на 27.11.2025 за період з 23.10.2024 по 27.11.2025, а тому оскільки відповідач порушив умов договору, позивач має право дострокового повернення сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відсотки за кредитом нараховані згідно умов договору в межах строку кредиту

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором №21793 від 23.10.2024 в загальному розмірі 28000 грн.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, є малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ 41466388, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №21793 від 23.10.2024 у розмірі 28000 грн., а також 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. В. Любчик