Рішення № 135020078, 19.03.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2469/25

провадження 2/287/307/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижник Г.П.

з участю секретаря судових засідань Корнєйчук О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) № 17.10.2024-100000505 від 17.10.2024 у розмірі 9230,04 грн. та сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17.10.2024-100000505, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500,00 грн, строком на 98 днів до 22.01.2025, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Нараховується та обліковується в день видачі кредиту. Вказує, що відповідачем 17.10.2024 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4500,00 грн, а отже - акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим у нього станом на дату подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 9230,04 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500,00 грн, по процентам у розмірі 2951,68 грн та неустойки у розмірі 2070,00,00 грн. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Викликано в судове засідання сторони по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника позивача надійшло до суду письмове клопотання, у якому він просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте на адресу суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили. Відзив на позов від відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 17.10.2024-100000505, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною цього договору (а.с. 39-51).

Додаток до анкети позичальника, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, пропозицію про укладання кредитного договору (оферти), заявку, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), підтвердження укладення кредитного договору, паспорт споживчого кредиту - підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е649 (а.с. 39-47).

Відповідно до умов кредитного договору № 17.10.2024-100000505 від 17.10.2024 відповідачу надано кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 17.10.2024; сума кредиту: 4500,00 грн; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 22.01.2025. Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає супутніх послуг. Неустойка: 45,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних.

Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Без реєстрації відповідача на сайті ТОВ «Споживчий центр», без створення особистого кабінету, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без подання заявки на отримання кредитних коштів, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі відповідача.

Заявка відповідача від 17.10.2024 та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-74ХХ-ХХХХ-7656.

Згідно повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №27-2310 від 23.10.2025, між останнім та ТОВ "Споживчий центр" укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до договору успішно перераховано 17.10.2024 10:11:52 кошти на суму 4500,00 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа - 540320732, призначення платежу: видача за договором кредиту №17.10.2024-100000505 (а.с. 21).

Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 17.10.2024-100000505 від 17.10.2024 відповідач має заборгованість у розмірі 9230,04 грн, яка складається із: 4208,36 грн - основний борг, 2951,68 грн проценти та 2070,00 грн неустойка (а.с. 22).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування (а.с. 16-17).

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

У справі встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений 17.10.2024 в електронній формі строком на 98 днів, який підписаний одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України "Про електронну комерцію").

У ч.1 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" (надалі Закон) зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами".

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит в розмірі 4500,00 грн, на строк 98 днів, тобто до 22.01.2025. Кошти перераховані на картковий рахунок відповідачу.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а саме - не повернув кредит, не сплатив відсотки за його використання та комісію, внаслідок чого згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 9230,04 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4208,36 грн, за процентами 2951,68 грн, та неустойки в розмірі 2070,00 грн.

Також за невиконання відповідачем зобов`язання, позивачем нараховано неустойку в розмірі 2070,00 грн.

Однак, суд не погоджується щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем неустойки в розмір 2070,00 грн, виходячи з наступного.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указами Президента України №№ 64/2022, 65/2022, 69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, які тривають.

Судом встановлено, що кредитний договір (оферта) №17.10.2024-100000505 між позивачем та відповідачем укладений 17.10.2024, тобто в період дії воєнного стану, отже нарахування неустойки не узгоджується зі встановленими вимогами п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При зазначених обставинах, беручи до уваги, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано ОСОБА_1 неустойку в розмірі 2070,00 грн, яка стягненню не підлягає.

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки ОСОБА_1 не виконала умови кредитного договору та не сплатила заборгованість в добровільному порядку, суд вважає стягнути з неї на користь позивача примусово заборгованість в сумі 7160,04 грн., а у стягненні неустойки в розмірі 2070,00 грн, слід відмовити на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1879,13 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 629, 634, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7, 8, 10-13, 81, 82, 83, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.10.2024-100000505 від 17.10.2024 у розмірі 7160 (сім тисяч сто шістдесят) грн 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 13 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.

Представник позивача: Оболонкова Юлія Вікторівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник