Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/43228/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 31.12.2025 року надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення з ФО-ПП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) суму заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 541064,41 грн., на бюджетний рахунок - UA838999980333109341000015744 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/11010500.
Ухвалою суду від 05.01.2026 року прийнято до розгляду позов та відкрито провадження по справі.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з того, що Господарський суд Одеської області ухвалою від 15.08.2023 відкрив провадження у справі № 916/2490/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Аналіз зазначених норм свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача податкової заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 541064,41 грн.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.08.2023 року у справі № 916/2490/23 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 87 від 08.02.2013).
У відповідності до частин першої та другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України в редакції, яка діяла до 01.01.2025, передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
01.01.2025 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19.09.2024 №3985-IX, яким пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України викладено у новій редакції, згідно якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Порівняльний аналіз внесених законодавцем змін дозволяє дійти висновку, що починаючи з 01.01.2025 із ст. 20 ГПК України виключено заборону на розгляд господарськими судами в межах справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що внесеними Законом №3985-IX від 19.09.2024 змінами до ст. 20 ГПК України та ст. 7 КУзПБ встановлено імперативне правило виключної підсудності господарським судам у розгляді справ про банкрутство, зокрема, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. А відтак, спір у даній справі не є публічно-правовим.
Розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених до суб`єкта господарювання, щодо якого порушена справа про неплатоспроможність, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про неплатоспроможність. Таким чином, заборгованість суб`єкта господарювання, відносно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність підлягає стягненню господарським судом в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на те, що станом на час розгляду даної справи розгляд справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 триває, адміністративний суд не може вважатись судом, встановленим законом для розгляду питання щодо стягнення з ОСОБА_1 вказаного податкового боргу.
Відтак, провадження у даній справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України та роз`яснити позивачу, що заявлений до стягнення у даній справі податковий борг підлягає стягненню господарським судом за результатом провадження у справі про неплатоспроможність в порядку господарського судочинства.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.09.2020 у справі №826/16976/16 та від 30.01.2023 у справі №815/6486/17.
Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Керуючись положеннями п.1 ч.1 ст.238, ст. ст. 239, 243, 256, 295, 297 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Закрити провадження у справі №420/43228/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даних позовних вимог підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вовченко О.А.
.
Судове рішення № 135019307, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 20.03.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/43228/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: