Рішення № 13501861, 17.01.2011, Господарський суд Чернігівської області

17.01.11 УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 77-44-62

проспект Миру, 20                                                                                          

                                         Іменем України

РІШЕННЯ

”17” січня 2011 року справа № 11/158/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн",

вул. Пимоненка, 13, корп. 5-В/11, м. Київ, 04050

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство "Сокиринське",

вул. Радянська, 18, с. Сокиринці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17312

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 1325040,87 грн.

Суддя Ю.М. Бобров

Представники сторін:

Представник позивача: Кузнєцов В.С., довіреність № б/н від 08.11.2010 р.

Представник відповідача: Остронос І.В., довіреність № б/н від 22.09.2010 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" м. Київ подано позов до Приватного сільськогосподарського підприємства „Сокиринське” с. Сокиринці Срібнянського району про стягнення заборгованості в сумі 1325040,87 грн., в тому числі основного боргу в сумі 764216,48 грн., пені в розмірі 185258,55 грн., 3% річних у розмірі 62349,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 313216,32 грн.

          Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва.

          У позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 90/ЧН-П-2008 від 15.01.2008 р., свої зобов’язання не виконав, оплату за придбаний товар в повному обсязі не здійснив.

          Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнає частково в частині стягнення основного боргу. В частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в договорі купівлі-продажу № 90/ЧН-П-2008 від 15.01.2008 р. не зазначено строків виконання зобов’язання –сплати пені, 3% річних та інфляційних. Оскільки позивачем не пред’явлено відповідачу вимогу про сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач просить суд в цій частині відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

          Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн” (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством „Сокиринське” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 90/ЧН-П-2008 від 15.01.2008 р. (далі –Договір).

          Згідно п. 9.1, Договір набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

          Договір не розривався та недійсним в судовому порядку не визнавався.

          Згідно умов Договору Продавець зобов’язався продати, а Покупець зобов’язався купити насіння ячменю, засоби захисту рослин, мінеральні добрива, далі - товар, перелік, кількість та ціна якого зазначені в Специфікації або накладній на товар, яка є невід’ємною частиною Договору (п.1.1 Договору).

          Загальна сума Договору визначається виходячи з фактичної кількості поставленого товару, вказаного в Специфікації до даного Договору або накладній на товар (п.2.1 Договору).

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар (насіння ячменю, засоби захисту рослин, мінеральні добрива) на загальну суму 1548062,48 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЧТРН-00598 від 30.08.2008 р., № ЧТРН-00599 від 30.08.2008 р., № ЧТРН-00694 від 30.09.2008 р., № ЧТРН-00961 від 28.11.2008 р., № ЧТРН-00196 від 29.04.2009 р., підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін.

          Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Деснагрейн” свої зобов’язання виконало повністю.

          Відповідно до п. 2.2.1 Договору Покупець здійснює оплату товару до 05.09.2008 р. в порядку, передбаченому Договором.

          Договором визначено, що оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок Продавця або простим векселем, авальованим банком Покупця (п. 2.2.2, п. 2.2.3 Договору).

25.03.2010 р. між позивачем та відповідачем укладена угода про внесення змін до договору купівлі-продажу № 90/ЧН-П-2008 (далі –Угода).

Згідно п. 1 Угоди, Покупець на підставі даної додаткової угоди отримує право на відстрочку по оплаті за товар строком не пізніше 15 вересня 2010 року. Сторони приймають до уваги, що товар згідно Договору повинен був бути сплачений Покупцем в повному обсязі до 05 вересня 20089 року.

Проте, в порушення умов Договору та Угоди, відповідач повністю не розрахувався за переданий товар і заборгованість складає 764216,48 грн.

          Тобто, на день прийняття рішення по справі сума основного боргу відповідача становить 764216,48 грн.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, позивачем, відповідно до поданого розрахунку, нараховано відповідачу та пред”явлено до стягнення інфляційні втрати за період 1: вересень 2008 року –вересень 2009 року в сумі 232209,37 грн.; за період 2: вересень 2009 року –березень 2010 р. в сумі 58844,67 грн.; за період 3: вересень - жовтень 2010 р. Всього на суму 313216,32 грн.

Також позивачем нараховано відповідачу та пред’явлено до стягнення 3% річних за період 1: з 05.09.2008 р. по 16.09.2009 р. в сумі 47714,25 грн.; за період 2: з 16.09.2009 р. по 25.03.2010 р. в сумі 11934,34 грн.; за період 3: з 15.09.2010 р. по 28.10.2010 р. в сумі 2700,93 грн. Всього на суму 62349,52 грн.

Розглянувши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до умов п. 7.1 Договору за порушення строків оплати, передбачених п. 2.2.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму боргу у терміни, визначені умовами Договору та Угоди, позивачем на підставі п. 7.1 Договору нараховано відповідачу пеню за період прострочення платежу, а саме: з 05.09.2008 року по 05.03.2009 р. в сумі 185258,55 грн.

При цьому, оскільки сума пені, розрахована позивачем згідно Договору, у розмірі 0,2%, є більшою за суму пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки, то позивач правомірно заявляє до стягнення пеню, виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем також правомірно нараховано відповідачу пеню. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повній сумі.

Посилання відповідача на те, що пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, заявлені позивачем до стягнення у позовній заяві, як відповідальність за невиконання зобов’язання, задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та законодавстві, до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виходячи з цього, пеня, встановлена Договором, та інфляційні втрати і 3 % річних, встановлені законом (ст. 625 ЦК України), підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано зобов’язання. При цьому визнання боржником основного боргу не може бути підставою для припинення цих нарахувань, тобто пред’явлення вимоги про їх сплату чинне законодавство не вимагає.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1325040,87 грн., в тому числі основний борг в сумі 764216,48 грн., пеня в розмірі 185258,55 грн., 3% річних у розмірі 62349,52 грн. та інфляційні втрати в сумі 313216,32 грн.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в повному обсязі мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.          

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Сокиринське” (17312, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Сокиринці, вул. Радянська, 18; п/р 2600301300788 в ЧФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 353661, код 30147867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Деснагрейн” (вул. Пимоненка, 13, корпус 5В/11, м. Київ, р/р 26007004574000 в АТ „Каліон Банк Україна”, МФО 300379, код 34003340) основний борг в сумі 764216,48 грн., пеню в розмірі 185258,55 грн., 3% річних у розмірі 62349,52 грн. та інфляційні втратив сумі 313216,32 грн.; 13250,41 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя Ю.М. Бобров