Ухвала суду № 135017973, 17.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

17 березня 2026 року м. Київ Справа № 320/22189/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря судового засідання Колодуба О.С. та представників

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: Корнійчука О.Л.,

за результатами проведення підготовчого засідання в адміністративній справі

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація

України"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими

платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення від 09.08.2021 №4653100070201, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2021 №4653100070201.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі №320/22189/23 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24. Зобов`язано представників сторін повідомити суд про набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 поновлено провадження в адміністративній справі №320/22189/23 та призначено підготовче засідання.

До суду надійшло клопотання від відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

У підготовчому засіданні 26.02.2026 відповідачем було підтримано вказане клопотання.

Судом було оголошено заява позивача подану разом із позовною заявою про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача просив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом. Залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" без руху. Надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви до 12.03.2026. Попереджено позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено наступне судове засідання на 12.03.2026 об 11:00 год., яке відбудеться в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 1 під`їзд, 4 поверх).

11.03.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання в порядку усунення недоліків позовної заяви, в якій просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою, поновити такий строк та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Також, 11.03.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання призначеного на 12.03.2026.

Підготовче засідання призначене на 12.03.2026 було відкладено на 17.03.2026.

У підготовче засідання 17.03.2026 прибув представник відповідача; представник позивача не прибув, до подав клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Розглянувши клопотання відповідача та клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення вказаних питань, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.

Частиною третьою, четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово в своїх постановах звертав увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Такі висновки зроблені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 800/304/17, Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 520/11888/18, від 16.04.2024 у справі № 280/5595/23, від 14.01.2026 у справі № 300/681/25 тощо.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті .

Суд зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю наведених вище висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використанням процедури досудового вирішення спору) становив шість місяць.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.08.2021 №4653100070201 фактично отримано позивачем 12.08.2021.

Отже, строк звернення до суду розпочинається 13.08.2021 та закінчується 14.02.2022 (понеділок).

Позивач з даним позовом звернувся до суду 29.06.2023.

Так, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою та поновити такий строк. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що відбулась зміна судової практики в бік застосування коротших строків звернення до суду після виникнення спірних правовідносин (прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень рішень) і це не може бути перешкодою для доступу до правосуддя та має розглядатись як поважна причина пропуску строку звернення до суду. Зокрема у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови у справі № 640/11650/21, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання. Також, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем зазначено про введення воєнного стану на території України, у зв`язку з чим працівників юридичного департаменту переведено з 28.02.2022 по 06.06.2022 на дистанційну роботу. Разом з тим, позивач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено обставини непереборної сили.

Суд зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Усталеною є практика Верховного Суду, що поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

З приводу приведених позивачем доводів про введення в Україні воєнного стану суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21.

Суд зазначає, що позивачем не наведено обґрунтування того, які саме конкретні обставини вплинули на неможливість подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення від 09.08.2021 №4653100070201 з дотриманням встановлених процесуальним законом строків звернення до суду.

Фактично позивач зазначає про наявність запровадженого воєнного стану в Україні, проте жодним чином не обґрунтовує яким чином вказаний факт перешкодив позивачу звернутися до суду.

Крім того, суд звертає увагу, що воєнний стан запроваджено в Україні 24.02.2022, тоді як оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято 09.08.2021 фактично отримано 12.08.2021, та строк на оскарження такого рішення закінчився 14.02.2022. Тобто до запровадження воєнного стану в Україні.

При цьому, позивач не був позбавлений реальної можливості звернутись до суду у встановлені строки, тим паче, що декілька податкових повідомлень-рішень, прийнятих 09.08.2021 на підставі того самого акту перевірки, було оскаржено до суду у встановлені строки (справи №640/22841/21 та №640/26782/21).

Щодо посилань позивача на зміну судової практики як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

На момент отримання від 09.08.2021 №4653100070201 позивачем та на момент звернення до суду із даним позов строк звернення до суду з цим позовом визначався статтею 122 КАС України і становив шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, у постановах від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 (на яку зокрема звертає увагу Товариство в касаційній скарзі) Верховний Суд звертав увагу на те, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21, а в подальшому від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 Верховний Суд роз`яснив зміст вищенаведеного висновку. Суд зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, під час вирішення питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

У постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 640/11650/21 та в подальшому від 03 квітня 2023 року у справі №640/12898/21 Верховний Суд вказував, що не можна вважати порушенням правової визначеності як елементу принципу верховенства права сам факт зміни судової практики, в тому числі і в питанні правозастосування норм щодо строків звернення до суду у бік їх скорочення, у разі забезпечення особі можливості доступу до суду у розумний строк, якщо він є об`єктивно достатнім для реалізації цього права.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2025 року у справі №640/22109/22, предметом спору якої були податкові повідомлення-рішення від 09.08.2021 №4663100070201 та №4673100070201, які прийнятті на підставі акту перевірки від 02.07.2021 №589/31-00-07-01-02/37243279, як і податкове повідомлення-рішення від 09.08.2021 №4653100070201, яке є предметом спору у даній справі.

Отже позивач, звертаючись до суду 29.06.2023 з позовом про оскарження податкового повідомленнярішення від 09.08.2021 №4653100070201 (яке отримано 12.08.2021), не обґрунтував і не довів необхідності саме такого часу після зміни судової практики (постанова від 26.11.2020 у справі №500/2486/19) для реалізації свого права на судове оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили своєчасне звернення до суду в межах встановленого КАС України строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивач не навів, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів ним не зазначив, а суд не встановив.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин щодо звернення Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суду із позовом, фактично зі спливом понад рік після отримання податкового повідомлення рішення (отримано 12.08.2021) та враховуючи наведені обставини, якими позивач обґрунтував поважність пропуску строку звернення з цим позовом до суду, відсутні підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до положень частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що причин, які б свідчили про поважність пропуску строку представником позивача не зазначено, як і не надано належних та допустимих доказів цього, а суд визнає зазначені представником позивача причини неповажними, відповідно, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом.

Клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Залишити позовну заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Жук Р.В.

повний текст ухвали виготовлений 19.03.2026.