Рішення № 135017837, 18.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ № 320/18836/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення № 0169370707 від 06.03.2024 року, що складене Головним управлінням ДПС у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення- рішення № 0169380707 від 06.03.2024 року, що складене Головним управлінням ДПС у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог вказується, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на те, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки відповідачем проведено фактичну перевірку незаконно, з порушенням чинного законодавства, без наявності конкретних підстав для її проведення. У зв`язку з викладеним, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, оскільки перевіркою встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Враховуючи наведене, на думку відповідача, позивачем не спростовано протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якому наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, скористалася своїм правом щодо подання пояснень, в яких зазначила, що про протиправність позовних вимог, оскільки фактична перевірка була проведена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України.

Від Головного управління ДПС у Київській області також надійшло до суду клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засідання з викликом сторін.

Розглянувши вказане клопотання суд вказує наступне.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Більш того, ГУ ДПС у Київській області у клопотанні не зазначило, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Головним управлінням ДПС у Київській області, згідно з наказом від 08.02.2024 № 311-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень від 08.02.2024 № 1007/10-36-07-08, № 1008/10-36-07-08, проведена фактична перевірка магазину ювелірних виробів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування третьої групи у вигляді продажу ювелірних виробів у магазині ювелірних виробів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Перед початком фактичної перевірки у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ФОП ОСОБА_1 було проведено контрольно-розрахункову операцію та придбано 07.02.2024р. - срібну іконку «Silver Axion» за ціною 365,00 грн. та 08.02.2024р. - срібний хрест за ціною 385,00 грн.

Розрахункові операції, в обох випадках, проводила продавець-консультант ОСОБА_2 без застосування програмного РРО. Розрахунковий документ не роздруковано та не видано, чим встановлено порушення ведення обліку товарних запасів, а саме: суб?єктом господарювання магазину ювелірних виробів «Золото України» не надано контролюючому органу на початок проведення перевірки документи ( у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів. які на момент перевірки знаходяться на місці продажу. Перелік необлікованих товарів вказано у відомостях ТМ і складає суму 355 585,00 грн.

Відповідно до листа «Про надання документів» який вручено продавцю ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки книгу обліку доходів; обмін ТМЦ; будь-який документ на ПРРО; банківські виписки.

На запит посадових осіб ГУ ДПС у Київській області не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Таким чином, перевіркою встановлено, що здійснюється торгівля ювелірними виробами необлікованими у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації.

За результатами проведеної фактичної перевірки контролюючим органом складено акт фактичної перевірки від 12.02.2024 7865/10/36/07/2650914430, яким встановлено порушення позивачем :

- п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/96-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями), а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових та невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахунковою документа;

- п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВP віл 06.07.1995р. (із змінами і доповненнями.), а саме: відсутність ведення та/або порушення порядку ведення обліку товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті):

- пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: ненадання у повному обсязі посадовим особам контролюючих органів документів, що відносяться до перевірки.

На підставі висновків акта фактичної перевірки від 12.02.2024 № 7865/10/36/07/2650914430 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2024 № 0169370707 та № 0169380707.

На підставі п.1 ст. 17, ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 податковим повідомленням-рішенням № 0169370707 від 06.03.2024 року до позивача застосовані штрафні санкції в загальній сумі 356 531,50 грн. за здійснення реалізації ювелірних виробів в магазині «ЗОЛОТО УКРАЇНИ» за адресою: Київська обл., смт. Бородянка, вул. Центральна, буд. 343, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації і зберігання на загальну суму 355 589, 00 грн.

На підставі п. 121.1 ст. 121, Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням № 0169380707 від 06.03.2024 року до позивача застосовані штрафні санкції в загальній сумі 1 020,00 грн. за ненадання документів на запит посадових осіб ГУ ДПС у Київській області від 08.02.2024 року про надання документів, які стосуються або пов?язані з предметом перевірки.

Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Підпунктом 80.2.2 п. 80.2. ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливість порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. зокрема, щодо здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявності яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У своєму позові позивач посилається на те, що наказ на проведення перевірки не містить підстави, для її проведення, а тому є протиправним.

Разом з тим, зі змісту наказу ГУ ДПС у Київській області від 08.02.2024 № 311-п, яким призначено проведення фактичної перевірки позивача вбачається, що в ньому зазначено, зокрема, що перевірка призначена на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Аналіз положень ст. 80 ПК України свідчить про те, що передбачені у п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані саме із фактом отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби та отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Тобто, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб?єктів; державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Вказана правова підстава, як встановлено судом, в наказі зазначена.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тому доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Стосовно правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про те, що, перевіркою встановлено порушення :

- пунктів 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/96-ВР від 06.07.1995р. (із змінами та доповненнями), а саме: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових та невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахунковою документа;

- п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВP віл 06.07.1995р. (із змінами і доповненнями.), а саме: відсутність ведення та/або порушення порядку ведення обліку товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об?єкті):

- пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями), а саме: ненадання у повному обсязі посадовим особам контролюючих органів документів, що відносяться до перевірки.

Вказані порушення мали місце внаслідок здійснення позивачем реалізації ювелірних виробів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації і зберігання на загальну суму 355 589, 00 грн. та ненадання документів на запит посадових осіб ГУ ДПС у Київській області від 08.02.2024 року про надання документів, які стосуються або пов?язані з предметом перевірки.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, та, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перед початком фактичної перевірки у магазині «Золото України» ФОП ОСОБА_1 було проведено контрольно-розрахункову операцію та придбано 07.02.2024р. - срібну іконку «Silver Axion» за ціною 365,00 грн. та 08.02.2024р. - срібний хрест за ціною 385,00 грн. Розрахункові операції, в обох випадках, проводила продавець-консультант ОСОБА_2 без застосування програмного РРО. Розрахунковий документ не роздруковано та не видано, чим встановлено порушення ведення обліку товарних запасів, а саме: суб?єктом господарювання магазину ювелірних виробів «Золото України» не надано контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів. які на момент перевірки знаходяться на місці продажу. Перелік необлікованих товарів вказано у відомостях ТМ і складає суму 355 585,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивач взагалі не надав до суду жодних належних пояснень, зауважень, заперечень щодо вищевказаних обставин, встановлених під час проведення фактичної перевірки.

Крім того, судом, зокрема, але не виключно, враховується, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05.04.2024 у адміністративній справі № 939/448/24, яке набрало законної сили 04.07.2024, ФОП ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155-1 КУпАП внаслідок того, що під час перевірки магазину ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вона як продавець вказаного магазину порушила встановлені правила проведення розрахунків у сфері торгівлі та послуг, а саме: здійснила проведення розрахункових операцій без застосування РРО, чим порушила п. 1, п. 2, ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР із змінами і доповненнями.

Суд зауважує, що, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз`яснив, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Крім того, відповідно до листа «Про надання документів», який вручено продавцю ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 не надав до перевірки книгу обліку доходів; обмін ТМЦ; будь-який документ на ПРРО; банківські виписки.

Разом з тим, позивачем також не заперечується, що на запит посадових осіб ГУ ДПС у Київській області не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарів.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження ведення бухгалтерського обліку та правомірності формування ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки, такі документи мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд наголошує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. У той же час, норма пункту 44.6 містить виняток - виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. При цьому, ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копії є самостійним правопорушенням, не пов`язаним із наявністю фактів незабезпечення зберігання документів (зокрема, але не виключно, постанови Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 815/2119/17, від 31 січня 2020 року у справі № 826/15328/18, від 18 березня 2020 року у справі № 804/708/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а, від 20 березня 2020 року у справі № 2а-9423/12/2670).

У постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також, у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі № 640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми пункту 44.6 статті 44 ПК України є усталеною і послідовною.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, правом на подання заперечення на акт перевірки фактичної перевірки позивач не скористався, доказів зворотного не надав.

Таким чином, контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем здійснюється торгівля ювелірними виробами необлікованими у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено здійснення позивачем порушення вимог пунктів 1,2 та 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Враховуючи приписи частини четвертої статті 78 КАС України та обставини, встановлені під час судового розгляду справи № 939/448/24, за наслідком якого прийнято судове рішення, що набрало законної сили, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.