Рішення № 135017809, 18.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ справа №320/33743/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Могильовський завод "Електродвігатєль" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Могильовський завод "Електродвігатєль" з позовом до Київської митниці , у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 100390/2024/000003/2 від 11.01.2024 року та Картку відмови в митному оформленні товарів від 11.01.2024 року № UA100390/2024/000009 у зв`язку із їх незаконністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у якому наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Могильовський завод «Електродвігатель» звернулося до Київської митниці з метою митного оформлення та пропуску товарів.

10.01.2024 до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Чайки» Київської митниці декларантом ТОВ "Н-ТРАНС", на підставі договору-доручення №156-22-НТ на обслуговування митних вантажів і наданню послуг на складах від 16.11.2022 з ТОВ «Торговий дім «Могильовський завод «Електродвігатєль», подано електронну митну декларацію на товар № 3 «Електродвигуни асинхронні, змінного струму, трьохфазні, потужністю понад 7,5 кВт, але не більш як 37 кВт». Країна виробництва: CN. Виробник: «FUAN XINRUI MACHINERY CO., LTD, Jiazhon Section (by 104 roud) Saiqi Development Zone Industry Park, Fuan city, Fujian Provinc». ЕМД опрацьовано та присвоєно реєстраційний номер 24UA100390400472U1.

Разом із митною декларацією позивачем було подано наступний пакет документів, а саме: Пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Ccommercial invoice); коносамент (Bill of lading); автотранспортна накладна (road consignment note); декларація про походження товару (Declaration of origin); банківський платіжний документ, що стосується товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; інші некласифіковані документи (декларація про відповідність Б); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA100390400472U1.

11.01.2024 року агентом з митного оформлення ТОВ «Н-Транс» ОСОБА_1 надано начальнику ВМО №2 митного поста «Чайка» Київської митниці ДМСУ Роздобудьку С.В. заяву щодо надання усіх наявних документів для розмитнення товарів.

11.01.2024 року відповідач надав позивачу спірне рішення про коригування митної вартості товарів за номером UA100390/2024/000003/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення за № UA100390/2024/000009. товарів,

Відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів - митні платежі були скориговані на 76 298 грн. 02 коп.

Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA100390/2024/000009 відповідачем було вказано наступні причини: Митна декларація не може бути оформлена. Відповідно до ст.54,55 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості від 11.01.2024 року № UA100390/2024/000003/2.

В роз?ясненнях вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання митному органу нової митної декларації, заповненої належним чином з урахуванням причин відмови (рішення про коригування митної вартості від 04.01.2024 № UA100390/2024/000003/2) відповідно до ПКМУ від 21.05.12 №450, наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.12. Разом з митною декларацією подати усі необхідні для митного оформлення документи, передбачені Митним кодексом України. Рішення про відмову у оформленні митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржене у митному органі вищого рівня відповідно до статті 25 Митного кодексу України або до суду.

Не погоджуючись з спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Стосовно обґрунтованості рішення про коригування митної вартості товару від 11.01.2024 № UA 100390/2024/000003/2 суд вказує про його необгрунтованість з огляду на наступне.

Зі змісту вищевказаного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митним органом встановлено, що декларантом до митного оформлення надано документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією позивачем до митного органу було подано наступний пакет документів, а саме: Пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Ccommercial invoice); коносамент (Bill of lading); автотранспортна накладна (road consignment note); декларація про походження товару (Declaration of origin); банківський платіжний документ, що стосується товару; банківський платіжний документ, що стосується товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; інші некласифіковані документи (декларація про відповідність Б); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA100390400472U1.

Стосовно доводів відповідача про залучення третіх осіб при транспортуванні товару суд вказує про їх необгрунтованість з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 165-22-НТ від 16 листопада 2022 року був наданий до митного органу при розмитненні товару разом з митною декларацією.

Відповідно до ч.1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В той же час, ч.1-2 ст. 932 ЦК України передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

При цьому, судом враховується, що договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за № 165-22-НТ від 16 листопада 2022 року не включає в себе виключно послуги експедитора, оскільки предметом договору не є виключно послуги транспортного експедирування.

Пунктом 1.1 договору про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів за № 165-22-НТ від 16 листопада 2022 року визначає, що за цим договором Експедитор зобов`язується доставляти ввірений йому Замовником вантаж до пункту призначення в міжнародному та/або внутрішньому українському сполученні за Заявками Замовника і видати його вантажоодержувачу у встановлений термін передбачений Договором або Заявкою, а Замовник зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату у розмірі та в строки, передбаченні даним Договором та/або Заявкою.

Більше того, вказані вище норми чинного законодавства знайшли своє відображення і в підписаному позивачем з ТОВ «Н-ТРАНС» договорі про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів від 16 листопада 2022 року за № 165-22-НТ, а саме: п. 2.6 чітко передбачає: «Згідно умов даного Договору, експедитор здійснює автотранспортом перевезення вантажу власним або залучає третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед Замовником (позивачем) за їхні дії як за свої власні».

Стосовно посилань відповідача на ненадання позивачем страхового поліса, суд вказує їх безпідставними, оскільки у позивача не виникав обов`язок додатково страхувати товар. Вказане чітко передбачено в підписаному контракті та чітко узгоджується умовами Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту за № 20220603002 від 03 червня 2022 року, постачання здійснюється на умовах CIF-Гданськ відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Умови CIF (вартість, страхування і фрахт) покладають на Продавця обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця (Позивача) проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Оскільки Позивач є покупцем згідно з укладеним контрактом, він не має обов`язку додатково страхувати товар, а страхування товару входить в його вартість. Водночас Позивач не є страхувальником, а отже, не може та не повинен надавати страховий поліс митним органам.1

На підтвердження пункту 4.2 контракту надано Додаткову угоду №1 від 10 жовтня 2022 року. Також, пункт 4.2.24 Договору про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів № 165-22-НТ з ТОВ «Н-ТРАНС» чітко передбачає, що до обов`язків експедитора входить забезпечити наявність чинного договору страхування відповідальності, що також входить в ціну робіт.

Відповідно до підпункту 7 пункту 10 статті 58 Митного кодексу України, витрати на страхування додаються до ціни, що була фактично сплачена, лише якщо вони не включалися до цієї ціни.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував положення контракту, які чітко визначали порядок страхування товару та встановлювали сторону, на яку покладено такий обов`язок. Як наслідок, ігнорування відповідачем цих прямих вимог призвело до ухвалення ним неправомірного рішення.

Відтак, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення,оскільки відповідачу було подано вичерпний пакет документів, який містив усі відомості, що підтверджували заявлену митну вартість товарів та обраний метод їх визначення, та свідчать про дотримання позивачем вимоги ч. 1-2 ст. 53, п.1 ч.1 ст. 57 та ст. 58 МК України.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-53a15.

Разом з тим, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано, що митним органом встановлено конкретних дійсних обставин, які не підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, що вказує на безпідставність підстав для прийняття спірного рішення від 16.11.2023 № UA100180/2023/000054/1 про коригування митної вартості товарів.

Крім того, стосовно джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товару, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товару та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.

На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товарів, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.

Належних та допустимих доказів зворотного не надано відповідачем.

Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод), що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення від 11.01.2024 року № UA 100390/2024/000003/2 про коригування митної вартості товарів.

Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача від 11.01.2024 року № UA 100390/2024/000003/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару належить задовольнити.

Стосовно обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.01.2024 року № UA100390/2024/000009 суд вказує про її необгрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.01.2024 року № UA100390/2024/000009 мотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості товару № UA 100390/2024/000003/2 від 11.01.2024, неправомірність якого підтверджено під час розгляду справи, а тому суд вважає, що спірна картки відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, у постанові від 23.07.2021 року по справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Могильовський завод "Електродвігатєль" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці № UA 100390/2024/000003/2 від 11.01.2024 року про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.01.2024 року № UA100390/2024/000009.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Могильовський завод "Електродвігатєль" (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, 27-А, код ЄДРПОУ 36413467) судовий збір у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.