Рішення № 135017771, 18.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ № 320/33725/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТОР" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "КРЕАТОР" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №27069/10-36-24-06 у сумі податкового зобов`язання 282 659,73 грн і суму штрафних санкцій 18 388,72 грн по податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм ПК України, оскільки висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та не повністю з`ясованих обставин справи. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно нараховано податкове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 - 2018 роки та грудень 2021 року у загальному розмірі 282 659,73 гривень, внаслідок чого, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку з викладеним просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем до суду направлено відзив на позов, в якому зазначено, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, відповідач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлень, відповідно до вимог п.л. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, п.77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п.л.. 69.35-2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 2, ч. 1, ст. 13, п.п. 9-25 п. 9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у Київській області від 29.01.2024 №235-п та від 07.02.2024 № 296-п, ГУ ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КРЕАТОР» за період діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2023 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід?ємною частиною).

23 квітня 2024 року позивач отримав акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК «КРЕАТОР» від 17.04.2024р. №25068/10-36-07-01-17/39683326, яким встановлено наступні порушення ТОВ «КРЕАТОР»:

1. п. 44.1 п. 44.2. п. 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, в результаті чого занижено прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 3 073 932 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 2 140 428 грн, за 2021 рік у сумі 506 202 грн, за 2022 рік у сумі 427 302 грн;

2. п. 44.1 ст. 44, «г» п. 198.5, ст. 198. п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200, ст. 201 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 037 226 грн, в тому числі за листопад 2021 року у сумі 393 887 грн, за грудень 2021 року у сумі 168 560 грн, за січень 2022 року у сумі 277 828 грн, за лютий 2022 року у сумі 108 585 грн, за травень 2022 року у сумі 84 867 грн. за червень 2022 року у сумі 1 833 грн, за жовтень 2022 року у сумі 1 666 грн:

3. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «КРЕАТОР» несвоєчасно зареєстровано податкові накладні (розрахунки коригування) по операціях на суму ПДВ 29 000,0 грн за лютий 2022 року. - 1 514,41 грн за лютий 2022 року, -7 959,40 грн за серпень 2023 року;

4. вимог п.п. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у 2017 - 2018 роках та у грудні 2021 року на загальну суму 282659,73 грн;

вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету за перевіряємий період податок на доходи фізичних осіб у березні 2017 року на суму 59,32 грн та січні 2022 року на суму 481,27 грн;

5. вимог пп. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 ш. 168.1 ст.168, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов?язання з військового збору у 2017 - 2018 роках та грудні 2021 року в сумі 19315,09 грн;

вимог пп. 168.1,2 п. 168.1 ст. 168, пп. 1.4.п.161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір у січні 2022 року в сумі 126,88 грн.

6. вимог п.п. 267.6.4 п. 267.6, п.п. 267.8.1 п.267.8 ст. 267 ПКУ несвоєчасне подання податкової декларації з транспортного податку та несвоєчасну сплату транспортного податку в сумі 6 249,99 грн.

7. абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, п.1.2, п.3.2, п. 3.3., п. 3.4, п.3.5. «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 13.01.15 №4, а саме: встановлені помилки, а саме: у податковому розрахунку за формою 4 - ДФ за 4 квартал 2022 року код помилки 9 - дата прийняття на роботу перевищує дату звільнення, дата прийняття на роботу не відповідає звітному періоду; дата звільнення до 01.01.1998 року (2622515314 ознака « 101»).

8. вимог ст. 24. ст. 34, ст. 115 КЗпП Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР виплата заробітної плати з порушенням законодавчо встановлених термінів.

Із вказаним актом перевірки ТОВ «БК «КРЕАТОР» не погодився та 06.05.2024р. подав заперечення до ГУ ДПС у Київській області.

24.05.2024р. позивач отримав лист ГУ ДПС у Київській області від 20.05.2024р. №6194/12/1036-07-01 про результати розгляду заперечень, відповідно до якого прийнято рішення залишити акт перевірки без змін, окрім пункту 3, а заперечення - задовольнити частково.

29.05.2024р. листом ГУ ДПС у Київській області було надіслано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 року №27069/10-36-24-06 в сумі податкового зобов?язання 282 659,73 грн. і суму штрафних санкцій 18 388,72 грн. по податку на доходи фізичних осіб.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацами 1-2 п. 164.1 ст. 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є, загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 указаної статті загальний оподатковуваний дохід склалається з доходів. які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) доходів, які оподатковуються у оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Приписи п. 164.3 ст. 164 ПК України визначають, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

При цьому в силу абз. 1 п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) шлатнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов?язаний з виконанням обов?язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього, Кодексу).

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Якщо під час здійснення операції обов?язковим є проведення оцінки, вартість об?єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування. Постачанням товарів у розумінні пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За правилами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов?язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (пл. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

При цьому відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України).

Пунктом 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України визначено, що при продажу (обміні) дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу.

Відповідно до п.2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженого Постановою КМУ від 18.02.2016 № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (далі постанова КМУ №66) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою : Сор = Цн ? (Г/100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об?єму циліндрів двигуна, тину пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримання платником податків - фізичною особою суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів, індивідуально призначеної для такого платника податку, є додатковим благом у розумінні положень Податкового кодексу України. При цьому, якщо надавачем такого додаткового блага є юридична особа, то вона у таких правовідносинах виступає податковим агентом щодо відповідної фізичної особи.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки та відповідно до наданих ТОВ «КРЕАТОР» первинних документів за період з 01.10.2021-31.12.2021 року встановлено продаж транспортного засобу: AUDI Q7 (№ шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 ) фізичній особі.

Згідно рахунку на оплату № 206 від 01.12.2021 року, та договору купівлі-продажу транспортного засобу від 01.12.2021 року № 3246/2021/2954246 зазначено, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) придбав автомобіль AUDI Q7 2017 року випуску за ціною 217 832,06 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів перевірки, середньоринкову вартість нового транспортного засобу визначено у розмірі 2 600 935,00 грн., строк експлуатації ТЗ, (грудень 2008 року - лютий 2020 року) - понад 3 до 4 років, коефіцієнт коригування ринкової ціни залежно від строку експлуатації - 45.

Тобто, середньоринкову вартість нового транспортного засобу, а саме автомобіля AUDI Q7 2017 року, на дату продажу контролюючим органом визначено у відповідності до норм, встановлених Постановою КМУ № 66, та становить 1 170 420,75 грн.

Позивачем не наведено та не надано до суду належних доводів та доказів протилежного.

Таким чином, різниця між середньоринковою вартістю автомобіля та ціною продажу складає : Сер = 2 600 935,00 х (45/100) = 1 170 420,75 грн., різниця = 952 588,69 грн. (1 170 420,75 - 217 832,06).

Отже, при продажу транспортного засобу юридичною особою фізичній особі по ціні нижче середньоринкової вартості позивачем надано знижку звичайної ціни (вартості) такого транспортного засобу (пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Суд наголошує, що юридична особа при продажі транспортного засобу, визначаючи ціну реалізації нижче середньоринкової вартості, надає знижку звичайної ціни (вартості) такого транспортного засобу, індивідуально призначеної для такого платника податку.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 травня 2024 року по справі №320/3024/22.

На підставі вищенаведеного ТОВ «КРЕАТОР» набуває статусу податкового агента, оскільки при продажі даного транспортного засобу, ТОВ «КРЕАТОР» надало фізичній особі (покупцю) додаткове благо, що включається до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягає оподаткуванню.

В такому випадку дохід оподатковується як додаткове благо та згідно п.п.164.2.17 "е" п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками п.167.1 ст.167 вищезазначеного кодексу на загальних підставах, з урахуванням п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.164.5 ст. 164 Податкового кодексу України у випадку нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Податковим кодексом України, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою: K=100/(100-Сп) Де К-коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Таким чином, податок з доходів отриманий фізичною особою розрахований контролюючим органом правомірно та визначений наступним чином:

- оподатковуваний дохід = 952 588,69 грн. х 1,219512-1 161 693,34 грн., ПДФО всього = 1 161 693,34 х 18% - 209 104,81 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Київській області дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст.167, п.173.1 ст. 173 Податкового кодексу України, що призвело у грудні 2021р. до безпідставного заниження податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 209 104,81 грн.

Також, у ході перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки загальних оборотно -сальдових відомостей по рахунку 3721 «розрахунки з підзвітними особами», ТОВ «БК «КРЕАТОР» здійснено видачу готівкових коштів під звіт, відшкодування витрат. у 2017 р. на суму 332 898,58 грн та у 2018 р.на суму 2 184,98 грн. які є документально не підтвердженими, чим порушено вимоги пл. 170.9.2 п.170.9 ст. 170 ПКУ.

Порядок видачі готівкових коштів під звіт або на відрядження та строки подачі Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт визначено нормами п. 170.9 ст. 170, ПКУ, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 637), Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою управління НБУ № 148 від 29.12.2017 р. із змінами та доповненнями.

Відповідно до пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 ПКУ Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п?ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту. Підставою для відшкодування витрат понесених працівником є Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, форма якого затверджена Наказом Мінфіну від 28.09.2015 №841 «Про затвердження Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання» (зі змінами та доповненнями».

До авансового звіту про понесені витрати мають додаватися документи, які їх підтверджують. Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, сліпа, чека банкомата, інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі. При розрахунку за допомогою платіжної картки за товар розрахунковим документом буде фіскальний чек (Закон про PPO).

Разом з тим, судом встановлено, що в ході перевірки ТОВ «КРЕАТОР» посадовими особами контролюючого органу надано запит від 08.04.2024 № 2 з проханням надати пояснення стосовно встановленого порушення, у тому числі з наступних питань: «виплати підзвітним особам, авансові звіти (рахунку 372 (по роках)».

Однак, на дату завершення перевірки та підписання акту перевірки відповіді, на запит від 08.04.2024 № 2 позивачем не надано.

Згідно із пунктами 85.2 та 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2022 у справі № 640/18627/18.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Враховуючи вищевикладені обставини вбачається, що до перевірки позивачем не було надано первинних документів (звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, платіжніх доручень, квитанцій, фіскальних чеків та інших документів), що підтверджують понесені витрати, а саме коштів виданих під звіт.

Таким чином, суд погоджується, що кошти, що неправомірно видані та не підтверджені документально у розмірі 335 083,56 грн. (2017 рік - 332 898,58 грн, 2018 рік - 2 184,98 грн) є доходом, отриманим як додаткове благо відповідальним за господарську діяльність підприємства директором ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та, згідно пп. 164.2.17 «е», п. 164.2 ст. 164 ПКУ, включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками п. 167.1 ст. 167 вищезазначеного ПКУ на загальних підставах.

Таким чином, податок з доходів отриманий фізичною особою розраховується наступним чином:

- оподатковуваний дохід = 335 083,56 грн. (сума відшкодованих витрат) х 1,219512 = 408 638,42 грн. (сума відшкодованих витрат з урахуванням коефіцієнта).

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не наведено заперечень щодо висновків контролюючого органу про встановлене під час перевірки порушення на суму 73 554, 92 грн., що увійшла до складу ППР від 27.05.2024 №27069/10-36-24-06.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п. 164.2.17 «е» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб у 2017 - 2018 роках та у грудні 2021 року на загальну суму 282 659,73 грн.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем приписів статті 102 ПК України суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.12.2023 у справі № 240/34220/23, вказує про їх необгрунтованість та не приймає до уваги з огляду на наступне.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, до ПК України внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 52-5.

Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом № 591-ІХ до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону №3219-IX від 30 червня 2023 року, який набрав чинності 01 серпня 2023 року.

Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв?язку з дією правового режиму воєнного надзвичайного стану.

Суд наголошує, що, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов?язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов?язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов?язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов?язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків контролюючого органу, а тому спірне податкове повідомлення-рішення від 27.05.2024 №27069/10-36-24-06 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.

Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.