Рішення № 135017765, 18.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Київ справа №320/20313/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» №68/33000703 від 17.01.2024 на суму 1 563 006,62 гривень та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 17.01.2024 року №69/33000703 на суму 2040,00 гривень відносно ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» (код 42671567).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушень ним вимог норм податкового законодавства та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки документами, які є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, а висновки про порушення обліку пального можуть застосовуватися виключно у випадку реалізації не облікованого товару, без проведення розрахунків за нього через реєстратор розрахункових операцій. Позивач, також, зауважив, що ні журнал обліку надходження нафтопродуктів, ні змінні звіти за формою №17-НП, ні журнал обліку скрапленого газу, ні змінні звіти за формою №14-ГС не є документами первинного бухгалтерського обліку на підставі яких здійснюється облік пального, а є документами, що підтверджують лише приймання на АЗС нафтопродуктів (газу), що надійшли автомобільним транспортом, у той час як видаткова та товарно-транспортні накладні є підставою оприбуткування палива (скрапленого газу) за складським та бухгалтерським обліком підприємства. На думку позивача, оскаржувані ППР є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в зв?язку з виявленням необлікованого пального на загальну вартість 1 563 006,62 гривень, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач також надав до суду відповідь на відзив, у яких наголошено на обґрунтованості позовних вимог.

Відповідачем також направлено до суду додаткові пояснення, у яких наголошено на відсутності підстав для задоволення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 21.11.2023 №5840-п «Про проведення фактичних перевірок», направлень на перевірку від 11.12.2023 №22959/26-15-07-07-01, №22964/26-15-07-01-01 проведено з 13.12.2023 по 20.12.2023 фактичну перевірку АЗС з магазином за адресою: м.Київ, вул.Волинська, 68А. де здійснює господарську діяльність ТОВ «Лерсен ЛТД» (код 42671567).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 22.12.2023 №85146/26/15/05/42671567, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в зв?язку з виявленням необлікованого пального на загальну вартість 1 563 006,62 гривень.

На підставі акту фактичної перевірки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 17.01.2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №68/33000703 про застосування стосовно ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 563 006,62 гривень за порушення п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №69/33000703 про застосування відносно ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» штрафних санкцій в розмірі 2 040,00 гривень за порушення п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, під час фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу можуть перевірити будь-яке із визначених підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України питань незалежно від того, що стало причиною для її проведення.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень від 17.01.2024 №68/33000703 на суму 1 563 006,62 гривень та від 17.01.2024 року №69/33000703 на суму 2 040,00 гривень суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг закріплені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Як закріплено у пункті 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язанівести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

За правилами статті 20 цього ж Закону до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За визначеннями у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (Закон № 996-XIV): бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів статті 8 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

За правилами статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (Інструкція № 281).

За нормами підпункту 4.2.5.4 Інструкції № 281 для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп`ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Відповідно до підпункту 4.2.5.6 Інструкції № 281 обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку ПРК і ОРК за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

Розділ 10 Інструкції №281 визначає порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

За нормами підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

У відповідності до підпункту 10.2.2 Інструкції №281 одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності.

Як закріплено у підпункті 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281 на підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та слідами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

У відповідності до підпункту 10.3.1.3 цієї Інструкції облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Пункт 10.4 Інструкції №281 визначає порядок приймання-передавання зміни на АЗС. Згідно з пунктами 10.4.1-10.4.2 Інструкції на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи «обліковий залишок попередньої зміни»), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно- роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

За нормами підпункту 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Розділ 16 Інструкції №281 визначає облік нафтопродуктів на АЗС.

За положеннями пункту 16.1 Інструкції №281 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за Формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Як закріплено у пункті 16.2 Інструкції №281 бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначений Інструкцією, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332 (Інструкція №332).

За приписами підпункту 5.2.2 Інструкції №332 приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов`язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою №3-ГС (додаток 3). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.

За нормами підпункту 5.2.4 Інструкції №332 інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.

У відповідності до пункту 9.1 Інструкції №332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).

За положеннями пункту 10.1 цієї ж Інструкції матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік СВГ у товарній книзі кількісного руху СВГ за формою №15-ГС, в якій записуються надходження і відпуск газу за день, а також виводять залишки на кінець дня. Крім цього, для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС.

Тобто, наявність журналів обліку надходження нафтопродуктів і обліку надходження та змінних звітів форми №17-НП і №14-ГС є обов`язковим для позивача, останній повинен в повному обсязі вносити до зазначених документів відповідні записи.

При цьому, основними документами для обліку пального є саме первинні документи.

Журнал обліку надходження нафтопродуктів та змінний звіт не є первинним чи зведеним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі №640/20727/21.

Суд звертає увагу, що у межах спірних відносин у запиті про надання документів не містилось вказівки на такі журнали та змінні звіти, як документи необхідні для подання контролюючому органу.

При цьому, акт стосовно неподання будь-якого із перерахованих у запиті документів відсутній, як і податковим органом не зазначено невиконання вимог запиту.

Крім того, податковим органом не складено опис поданих платником податків під час перевірки документів, не заперечуються відповідачем і стверджувані позивачем доводи про подання усіх первинних документів під час проведення перевірки.

Так само, зі змісту наказу про проведення перевірки і направлень на перевірку у цьому випадку не вбачається обов`язку платника податку надати саме такі документи (журнали і змінні звіти) під час проведення фактичної перевірки.

Тобто, суб`єкт владних повноважень не зазначив чіткої і конкретної вимоги по наданню журналів і змінних звітів, а зазначений у наказі і направленнях предмет перевірки (з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки) не дає змогу платнику податків визначити необхідність подання перерахованих документів (журналів і змінних звітів).

При цьому, суд наголошує, що з актом перевірки товариство не погодилось, направило заперечення на цей акт і додали до заперечень, у тому числі, журнали обліку нафтопродуктів та газу вуглеводного, а також інші документи.

У той же час, податковий орган при розгляді заперечень не проаналізував додані до них документи, не врахував їх, не надав їм оцінку, що не узгоджується з положеннями статей 44 і 86 Податкового кодексу. Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено наявність підстав неврахування доданих до заперечень документів.

При цьому, необхідність врахування податковим органом таких документів викладена і у правових висновках Верховного Суду у постановах від 19.09.2024 у справі 460/49664/22 та від 21.09.2023 у справі № 280/11956/21, спір у цих справах стосувався саме дотримання порядку обліку нафтопродуктів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Також, суд звертає увагу, що позивачем надані видаткові накладні, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснення обліку пального, подання яких під час перевірки, як уже зазначалося, не заперечується відповідачем.

Жодних зауважень до таких документів відповідачем не висловлено, їх аналізу контролюючим органом не проведено.

До того ж, судом досліджені засвідчені копії журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС і обліку надходження скрапленого газу, у ході судового розгляду податковим органом зауважень до даних у таких документах не висловлено, лише вказано, що їх не було подано на початок проведення перевірки.

Суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.05.2023 у справі №640/20727/21, у відповідності до якого відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією №281 документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій.

Також суд погоджується із доводами товариства про те, що акт перевірки не містить обґрунтувань і конкретизації, яким саме чином і в якій кількості виявлено необліковане пальне і факт його реалізації, а також із доводами про те, що у акті перевірки, з урахуванням інформації про зняття фактичних залишків пального і даних обліку реєстратора розрахункових операцій, не вказано виявлення нестачі або ж надлишків пального.

Отже, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не надав доказів порушення позивачем положень пункту 85.2 статті 85 ПК України, яке обґрунтоване незабезпеченням платником податків зберігання первинних документів, не спростував доводи товариства про надання під час проведення перевірки усіх необхідних первинних документів і подані позивачем докази у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність та наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2024 №68/33000703 та від 17.01.2024 року №69/33000703.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд наголошує, що обов`язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд зауважує, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 280/3703/23.

Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)

При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 23 445,10 грн, що документально підтверджується платіжним документом.

Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв`язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 23 445,10 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.01.2024 №68/33000703 та від 17.01.2024 року №69/33000703.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 44045187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14, корп. 6, оф. 9, код ЄДРПОУ 42671567) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 23 445,10 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок п`ять) гривень 10 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.