Рішення № 135017499, 19.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Справа № 280/385/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІМАРКЕТ»

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІМАРКЕТ» (далі ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (далі митниця, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2025/900352/2 від 06.06.2025, картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000876 від 06.06.2025, рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900353/2 від 06.06.2025, картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000877 від 06.06.2025, які прийняті відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які прийняті митницею, є незаконними, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що митниця не довела належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані позивачем документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Крім того, звертає увагу, що вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів не містить ані порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару.

Ухвалою судді від 21.01.2026 визнано поважними причини пропуску ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» строк звернення до суду з даною позовною заявою та поновлено йому строк звернення до адміністративного суду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 05.02.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №6300), у якому вказує, що посадові особи митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Так, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України чітко обумовлює право митного органу на витребування додаткових документів за наявності 1. наявність розбіжностей; 2. наявність підробки; 3. відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; 4. відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що в законі чітко зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 31.03.2020 року по справі №804/2028/17. Зміст наведених норм дає, на думку митниці, підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Стверджує, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником позивача до суду через систему «Електронний суд» направлено відповідь на відзив (вх. №7451 від 11.02.2026), у якій додатково наголошує, що відзив не спростував твердження та аргументи позивача стосовно суті позовних вимог. Позивач не погоджується з твердженнями відповідача, що викладені у відзиві, та вважає безпідставними прохання відповідача відмовити у задоволенні позовної заяви. Зауважує, що подані ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» до митного оформлення документи згідно з митною декларацією №25UA209170048462U1 від 05.06.2025 та митною декларацією № 25UA209170048471U7 від 05.06.2025 повністю відповідають вимогам ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України і не створюють підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд наголошує, що питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даною позовною заявою та поновлення позивачу цього строку було вирішено судом під час відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням, у якому просить суд про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши дане клопотання, суд доходить висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Згідно з п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 260 КАС України зазначено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За приписами ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 27.08.2019 у справі №826/7244/18, бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Отже, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка є справою незначної складності, та не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Поряд з викладеним, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що незалежно від порядку розгляду справи, суд досліджує наявні в справі докази, при цьому, всі учасники справи перебувають у рівних умовах, а забезпечення права на ефективне представлення своєї позиції учасниками справи забезпечується шляхом реалізації такими учасниками прав щодо надання доказів в обґрунтування своєї позиції, подання заяв по суті справи.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 36065518) зареєстровано юридичною особою 04.08.2008. Видами діяльності позивача є: 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

25 листопада 2021 року позивачем було укладено контракт № 127 із компанією «UNJHA AGRO COMPANY» (Індія), згідно з п.1.1. якого продавець зобов`язується поставити, а покупець сплатити і прийняти Товар, що буде зазначений у відповідних специфікаціях до цього контракту. Відповідно до п. 3.1. міжнародного Контракту № 127 від 25.11.2021 відвантаження товару здійснюється товарними партіями, згідно з укладеними між Сторонами специфікаціям до цього контракту. Пунктами 4.1., 5.1. контракту № 127 від 25.11.2021 передбачено, що ціна за одиницю товару визначається в специфікації, яка оформляється на кожну поставлену партію ТОВАРУ і є невід`ємною частиною контракту. Умови оплати кожної партії товару визначаються у відповідній Специфікації до цього Контракту, яка є його невід`ємною частиною.

На підставі вищевказаного Контракту та відповідно до Специфікації №7 від 24.01.2025 до нього, ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» було придбано та ввезено на митну територію України кунжут очищений світлий, не для сівби [механічна сушка - 99.98% - очистка сортекс]; (код УКТЗЕД 1207409000) в кількості: 21,9 метрична тонна нетто; по ціні: 1785,00 дол. США за 1 метричну тонну нетто. Загальна вартість товару за цією специфікацією 39091,50 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару до митниці подана митна декларація (МД) № 25UA209170048462U1 від 05.06.2025, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортується).

До митного оформлення товарів разом з ЕМД позивачем було надіслано копії наступних документів, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 127 від 25.11.2021; Специфікація № 7 від 24.01.2025 до контракту № 127 від 25.11.2021; пакувальний лист б/н від 25.02.2025; рахунок-фактура (інвойс) № UAC/313/2024-25 від 25.02.2025 на товар; коносамент ONEYGINF04709800 від 05.03.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті № 4 від 28.01.2025 про сплату 3910,00 дол. США; платіжна інструкція в іноземній валюті № 34 від 17.04.2025 про сплату 35181,50 дол. США; сертифікат про походження товару UECCI/2025/016/0414931A/00009027 від 06.03.2025; декларація виробника б/н від 05/03/2025; сертифікат здоров`я від виробника від 05.03.2025; сертифікат якості від виробника від 05.03.2025; сертифікат якості та ваги від GEO CHEM № AMD-CRT-24-25 03289 JOB REF NO: AMD-JB2425-003318 від 05.03.2025; копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) № SB22260220251723 від 26.02.2025; страховий поліс № 535995 від 05.03.2025; фітосанітарний сертифікат № PSC156SA2025001170 від 05.03.2025; фітосанітарний сертифікат № 0709340 від 02.06.2025; договір № 008-2608 від 26.08.2024 транспортно-експедиторського обслуговування; рахунок-фактура (інвойс) №024-0625 від 03.06.2025 до договору № 008 2608 від 26.08.2024 на транспортно-експедиторське обслуговування; заявка № 28/05-01 від 28.05.2025 до договору № 008-2608 від 26.08.2024 транспортно-експедиторського обслуговування з перекладом; Договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 з ОСОБА_1 ; Заявка № 261 від 29.05.2025 на перевезення вантажу (міжнародне); довідка від 04.06.2025 про витрати по доставці вантажу; Рахунок на оплату по доставці вантажу № 176 від 04.06.2025; автотранспортна накладна № 583 від 02.06.2025; транзитна декларація (Т1)- №25PL321030NUHZ5VK1 від 29.05.2025;- лист ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» від 28.05.2025 в митні органи про те, що страхування товару ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» не проводилось.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів та у зв`язку з тим, що виявлені розбіжності на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення), - виписки з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;-копію митної декларації країни відправлення;-виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлено також, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

05.06.2025 ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» на вищезазначений запит надало до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» митниці наступні додаткові документи та відомості, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: прайс-лист від постачальника товару UNJHA AGRO COMPANY б/н від 24.01.2025, виписку з бухгалтерського балансу № 21 від 28.05.2025 по бухгалтерському рахунку «Розрахунки за видами авансу (в іноземній валюті)» по субконто UNJHA AGRO COMPANY, Індія (в доларах США) станом на 28.05.2025.

Так, 06.06.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900352/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом (6). Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 Митного кодексу України, митницею не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA500500/2025/16960 від 27.05.2025, де митна вартість становить 2,51 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У оформленні МД №25UA209170048462U1 від 05.06.2025 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000876 від 06.06.2025. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Крім того, на підставі Контракту №127 від 25.11.2021 та відповідно до Специфікації №8 від 24.01.2025 до нього, ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» було придбано та ввезено на митну територію України кунжут очищений світлий, не для сівби [механічна сушка - 99.98% - очистка сортекс]; (код УКТЗЕД 1207409000) в кількості: 21,9 метрична тонна нетто; по ціні: 1675,00 дол. США за 1 метричну тонну нетто. Загальна вартість товару за цією специфікацією 36682,50 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару до митниці подана митна декларація (МД) №25UA209170048471U7 від 05.06.2025, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортується).

До митного оформлення товарів разом з ЕМД позивачем було надіслано копії наступних документів, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 127 від 25.11.2021; Специфікація № 8 від 24.01.2025 до контракту № 127 від 25.11.2021; пакувальний лист б/н від 25.02.2025; рахунок-фактура (інвойс) № UAC/312/2024-25 від 25.02.2025 на товар; коносамент ONEYGINF04708700 від 05.03.2025; платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 31.01.2025 про сплату 3670,00 дол. США; платіжна інструкція в іноземній валюті № 35 від 18.04.2025 про сплату 33012,50 дол. США; сертифікат про походження товару UECCI/2025/016/0414764A/00009025 від 06.03.2025; декларація виробника б/н від 05.03.2025; сертифікат здоров`я від виробника 05.03.2025; сертифікат якості від виробника 05.03.2025; сертифікат якості та ваги від GEO CHEM № AMD-CRT-24-25 03290 JOB REF NO: AMD-JB2425-003319 від 05.03.2025; копія митної декларації країни відправлення (експортна декларація) № SB22080320251242 від 08.03.2025; страховий поліс № 535996 від 05.03.2025; фітосанітарний сертифікат № PSC156SA2025001169 від 05.03.2025; фітосанітарний сертифікат № 0709339 від 05.03.2025; Договір № 008-2608 від 26.08.2024 транспортно-експедиторського обслуговування; рахунок-фактура (інвойс) №023-0625 від 03.06.2025 до договору № 008 2608 від 26.08.2024 на транспортно-експедиторське обслуговування; Заявка № 28/05-02 від 03.06.2025 до договору № 008-2608 від 26.08.2024 транспортно-експедиторського обслуговування з перекладом; договір доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 з ОСОБА_1 ; заявка № 260 від 29.05.2025 на перевезення вантажу (міжнародне); довідка від 19.05.2025 про витрати по доставці вантажу; рахунок на оплату по доставці вантажу № 175 від 04.06.2025; автотранспортна накладна №321 від 02.06.2025; транзитна декларація (Т1)- № 25PL321030NUHYVFK2 від 29.05.2025; лист ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» від 28.05.2025 в митні органи про те, що страхування товару ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» не проводилось.

Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів та у зв`язку з тим, що виявлені розбіжності на адресу декларанта направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;- якщо рахунок сплачено- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;-за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення), - виписки з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;-копію митної декларації країни відправлення;-виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлено також, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

05.06.2025 ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» на запит відповідача надало до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» митниці наступні додаткові документи та відомості, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення: прайс-лист від постачальника товару UNJHA AGRO COMPANY б/н від 27.01.2025, виписка з бухгалтерського балансу № 22 від 28.05.2025 по бухгалтерському рахунку «Розрахунки за виданими авансами (в іноземній валюті)» по субконто UNJHA AGRO COMPANY, Індія (в доларах США) станом на 28.05.2025.

Так, 06.06.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900353/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом (6). Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 Митного кодексу України, митницею не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст.60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 Митного кодексу України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA500500/2025/16960 від 27.05.2025, де митна вартість становить 2,51 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

У оформленні МД №25UA209170048471U7 від 05.06.2025 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000877 від 06.06.2025. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За приписами частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

У силу приписів статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України закріплено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20.

Крім того, Верховним Судом ще у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України.

Стосовно посилання митниці на те, що згідно поданих до митного оформлення документів поставка товару здійснюється на підставі Контракту № 127 від 25.11.2021, що укладений між UNJHA AGRO COMPANY, Індія та ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ», Україна. Згідно з п.11.2 вищевказаного Контракту даний Контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту його виконання. У той же час Контрактом не визначено поняття моменту повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що Контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії Контракту обов`язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГК України). При цьому, строк є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія. Однак, Контракт №127 від 25.11.2021 не містить положень щодо строку дії Контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів.

Згідно зі статтею 382 Господарського кодексу України (чинного на час укладення вказаного контракту) форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Стаття 180 Господарського кодексу України визначала, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що вищевказаний недолік жодним чином не впливає на заявлену митну вартість імпортованого товару, а тому не може бути підставою для коригування заявленої митної вартості товару.

Так, відповідно до п.11.2 Контракту №127 від 25.11.2021 даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту його виконання.

Суд зазначає, що є цілком логічним, що з огляду на те, що сторони Контракту узгодили між собою нову Специфікацію на постачання товару, то відповідно зобов`язання за Контрактом мають бути виконані у повному обсязі.

Щодо посилання митниці на те, що у графі 16 та графі 23 наданої до митного оформлення CMR наявні штампи перевізника ТОВ «Керамік». Натомість, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг виставлений ФОП ОСОБА_1 . Крім цього, довідка про транспорті витрати № б/н від 04.06.2025 виписана також ФОП ОСОБА_1 . Документи, які визначають договірні відносини з ТОВ «Керамік» та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Вищезазначені документи на підтвердження транспортних витрат (рахунок, довідка) не містять інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1 предмет договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 з ФОП ОСОБА_1 . Експедитор (ФОП ОСОБА_1 ), який діє за дорученням клієнта (ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ») бере на себе зобов`язання виконати і організувати виконання визначених за цим Договором послуг по доставці вантажу, транспортом залучених третіх осіб (перевізників або експедиторів) і у зв`язку з цим зобов`язується: 1.1.Укладати з третіми особами Договори перевезення вантажу та інші Договори, необхідні для організації перевезення вантажу.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За визначенням, наведеним у статтях 1, 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Таким чином, за умовами вищезазначеного Договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 ФОП ОСОБА_1 мала право залучати інших перевізників, з якими у ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» і не було договірних відносин та позивач не зобов`язаний був погоджувати вартості перевезення з третьою особою.

З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом N GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме "GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd", адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».

Вже після митного оформлення 06.06.2025 позивач запросив у ФОП ОСОБА_1 договір перевезення вантажу з ТОВ «Керамік», копія якого була надана позивача та долучена останнім до матеріалів справи.

Крім того, митницею зазначено, що відповідно пункту 4.3 наданого до митного оформлення Договору доручення на надання транспортно-експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 розрахунки між Експедитором та Клієнтом здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 3-х календарних днів з дати отримання від Експедитора: - заявки на перевезення; - рахунку виконаних робіт; товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної. Будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг по рахунку до митного оформлення декларантом не надано.

Так, у пункті 4.3. розділу 4 «Ціни, порядок розрахунків і плата за експедирування» Договору доручення на надання транспортно експедиторських послуг № 0002 від 17.04.2023 з ФОП ОСОБА_1 передбачено, що розрахунки між Експедитором та Клієнтом здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Експедитора протягом 3 календарних днів з дати отримання електронною поштою або засобами електронного документообігу від Експедитора: заявки на перевезення; рахунку акту виконаних робіт; товарно транспортної накладної (ТТН) або міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою: дата, підпис уповноваженої особи, завіреної печаткою/ штампом отримувача про отримання вантажу.

У заявках на перевезення вантажу також передбачено - безготівкову оплату протягом 3-х днів.

Отже, судом встановлено, що на дату оформлення спірних партій товару, ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» не міг надати до митних декларацій від 05.06.2025, платіжні документи, що підтверджують оплату послуг згідно з Рахунками на оплату по доставці вантажу № 175 від 04.06.2025 та №176 від 04.06.2025.

Щодо посилання митниці на те, що у наданому до митного оформлення інвойсі на оплату транспортно-експедиційних послуг № 023-0625 від 03.06.2025 міститься посилання на Договір транспортної експедиції № 008-2608 від 26.08.2024. Відповідно пункту 4.1 Договору оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на умовах 100% передоплати якщо інше не передбачене узгодженою сторонами заявкою. До митного оформлення надано заявку на перевезення № 28/05-02 від 28.05.2025, у якій не зазначено термінів оплати наданих транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, оплата повинна здійснюватися на умовах 100% передоплати, однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за інвойсом декларантом до митного оформлення не надано. Слід зазначити, що відсутність оплати отриманих послуг не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки числових значень складових митної вартості в частині вартості отриманих транспортно-експедиційних послуг.

З цього приводу, судом встановлено, що надані позивачем документи відповідачу у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

У постанові від 03.04.2018 у справі № 809/322/17 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Згідно з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Договір № 008-2608 від 26.08.2024 не передбачає обов`язково зазначення у заявках до цього договору переліку послуг та/або умов оплати. Тобто, неподання позивачем платіжних документів обумовлене поважними причинами, а саме відсутністю таких платіжних документів на момент декларування товару.

Суд наголошує, що у процесі митних консультацій відповідач вдався до оцінки умов зовнішньо-економічного контракту та договірним зобов`язанням щодо перевезення товару, тоді як надання оцінки змісту та умовам господарського договору, його виконання сторонами, своєчасність та повнота розрахунків виходять за межі наданих законом повноважень відповідача, а тому відповідні зауваження є такими, що не підлягають оцінці в межах вирішення питання щодо митного оформлення товару.

Також суд звертає увагу на необґрунтованість вимог митного органу в процесі проведення митних консультацій про надання декларантом додаткових документів, адже, по-перше, відповідач не навів які з досліджених документів свідчать про розбіжності у числових значеннях складових митної вартості партії товару, по-друге, пропозиція митного органу про надання додаткових документів є формальною, яка містить загальний перелік документів, визначений Митним кодексом України, та включає документи, більшість з яких були надані позивачем разом з митними деклараціями.

Відтак митний орган при прийнятті оскаржених рішень допустився формального підходу, а також не довів, що подані позивачем до митного оформлення документи не дають можливість перевірити обґрунтованість визначення митної вартості товару за ціною договору.

При вирішенні спору суд керується також усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 цього Кодексу).

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість партії товару, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900352/2 від 06.06.2025 та №UА209000/2025/900353/2 від 06.06.2025.

Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000876 від 06.06.2025 та №UA209170/2025/000877 від 06.06.2025 також підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі зазначених вище рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені платіжною інструкцією №1239 від 13.01.2026 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8639,31 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийняті протиправні рішення Львівської митниці.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІМАРКЕТ» (69083, м. Запоріжжя, вул. Шевчука, буд. 4а, код ЄДРПОУ 36065518) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Тадеуша, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900352/2 від 06.06.2025, Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000876 від 06.06.2025, Рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2025/900353/2 від 06.06.2025, Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000877 від 06.06.2025, прийняті Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БІМАРКЕТ» судовий збір у розмірі 8639,31 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак