Рішення № 135017440, 20.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 березня 2026 року Справа № 280/786/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2) в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.01.2026 року № 083850028565, Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Сумській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 наступні періоди, що дають право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" а саме: навчання у Запорізькому металургійному технікумі згідно записів дублікату трудової книжки від 10.02.1998 НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 30.06.1985 року; проходження служби в армії, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 з 14.06.1985 по 15.05.1987 року; періоди роботи згідно трудової книжки з 18.03.1985 року по 11.05.1998 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення - 13.01.2026 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір при подані позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він звернувся до органів Пенсійного фонду України та надав заяву про призначення пенсії та відповідні підтверджуючі документи. Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком через недостатній страховий стаж. Зазначає, що йому безпідставно не було зараховано вищезазначені періоди роботи. З відмовою призначити пенсію позивач не погоджується, оскільки відповідно до відомостей, які надані відповідачу, позивач набув необхідний стаж та досяг необхідного віку, що є підставою для призначення пенсії за віком.

30.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/786/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало. У письмовому відзиві, що надійшов до суду 18.02.2026 за вх.№8803 посилається на те, що заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Сумській області. Вважає, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вчиняти дії щодо зарахування позивачу страхового стажу та розгляду заяви не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, оскільки відповідач 2 не вчиняв протиправних дій та не порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення. Щодо оскаржуваного рішення зазначає, що відмова у призначенні позивачу пенсії є правомірною, оскільки у позивача недостатній страховий стаж, до якого не зараховано період навчання згідно записів дублікату трудової книжки від 10.02.1998 НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 30.06.1985. Вважає правомірним прийняте рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.

Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався. Про розгляд справи повідомлений належним чином.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Позивач 13.01.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та прийнято рішення №083850028565 від 21.01.2026 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначені пенсії в зазначено наступне.

Необхідний страховий стаж на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку не менше 33 роки.

Вік заявника 60 років.

Страховий стаж особи становить 26 років 00 місяців 01 день.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно записів дублікату трудової книжки від 10.02.1998 НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 30.06.1985, оскільки не зазначені підстави про зарахування на навчання та запис засвідчений гербовою печаткою (інформація про реорганізацію відсутня) та періоди роботи згідно дублікату трудової книжки, оскільки дата заповнення трудової книжки не відповідає періодам роботи внесеним до трудової книжки та назва підприємств при прийнятті не відповідає назві на печатках при звільненні, інформація про реорганізацію підприємств відсутня.

Страховий стаж з 1998 року зарахований за даними реєстру застрахованих осіб.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи протиправним рішення №083850028565 від 21.01.2026 про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Пунктом першим частини першої статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 (далі - Закон №1788) гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно положень статті 2 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі за текстом Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Записи дублікату трудової книжки від 10.02.1998 НОМЕР_1 містять відомості про навчання позивача у період з 01.09.1981 по 30.06.1985, та роботи у періоди роботи з 18.03.1985 по 11.05.1998.

Вищевказані записи про період навчання та роботи позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, з посиланням на підставу внесення запису (номер та дата наказу), завірений підписом посадової особи та печаткою підприємства.

В якості підстави для відмови у зарахуванні спірного страхового стажу пенсійний орган посилається на наявність певних недоліків заповнення дубліката трудової книжки.

З приводу зазначеного суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі по тексту - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до положень пунктів 5.1, 5.2 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Із аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд вважає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, позаяк визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17).

У постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 Верховний Суд звертав увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Вказані доводи пенсійного органу у спірних правовідносинах, на переконання суду, є надмірним формалізмом та не можуть заперечувати або спростовувати право позивача на пенсію за віком.

За змістом постанови КМУ №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п. 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з нормами п. 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Таким чином, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо періоду роботи позивача, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про спірний період роботи позивача тощо.

Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення повноважень пенсійного органу з отримання додаткових документів чи сприянні позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для підтвердження або ж спростування спірного страхового стажу.

Тому, наведені вище обставини справи та надані суду докази підтверджують, спірні періоди професійної діяльності, вказані в дублікаті трудової книжки позивача, мають бути зараховані до його страхового стажу, оскільки відповідачами не наведено ґрунтовних аргументів, які б вказували на недійсність записів в ній, а тому вказаний дублікат трудової книжки слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі на підтвердження періоду його професійної діяльності.

Водночас, судом не було встановлено факту незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження строкової військової служби. З наявної в матеріалах справи копії розрахунку страхового стажу позивача вбачається, що період проходження військової служби зарахований за період з 01.07.1985 по 15.05.1987. З наданої позивачем копії військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що позивача призвано на військову службу за призовом 01.07.1985 (сторінка 2 військового квитка) та звільнено у запас 15.05.1987 (сторінка 3 військового квитка).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.01.2026 № 083850028565 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі частини 3, абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.

Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у статті 2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1985, та періоди роботи з 18.03.1985 по 11.05.1998.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.01.2026 №083850028565.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, та зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 30.06.1985, та періоди роботи з 18.03.1985 по 11.05.1998.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20.03.2026.

Суддя М.С. Лазаренко