Рішення № 135017002, 20.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/21237/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії з 02.03.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити з 02.03.2025 виплату його пенсії, провівши індексацію (перерахунок) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у відповідності до статтей 46, 64 Конституції України, частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення в розмірах 1,11 (у 2020 р.), 1,11 (у 2021 р.), 1,14 (у 2022 р.), 1,197 (у 2023 р.), 1,0796 (у 2024р.), 1,115 (у 2025р.) та у зв`язку з цим виплатити йому з 02.03.2025 пенсію в розмірі 84% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури без обмежень її граничного (максимального) розміру згідно довідок про розмір зарплати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 04.06.2021 №21-311вих-21, від 30.05.2022 №21-133вих-21, виданих Житомирською обласною прокуратурою.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивач зазначає, що відбулася індексація пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 127, з 01.03.2022 відбулася індексація пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118, з 01.03.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, з 01.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185. Проте позивачу пенсія не була проіндексована, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача з відповідним зверненням та отримав відповідь про відсутність підстав для такого перерахунку.

Крім того, зазначає, що розмір його пенсії обраховано 60% від заробітної плати 46666,67 грн. та становить 28000 грн, проте він вважає, що розмір пенсії має обраховуватися як 84% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури та виплачуватися без обмеження її максимальним розміром.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовну заяву в частині вимог з 04.01.2021 по 01.03.2025 повернуто позивачу.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позову за безпідставністю. Вказує, що згідно заяви від 04.01.2021 позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто позивач належить до пенсіонерів, яким призначено пенсію за окремими законами. Оскільки індексації підлягають саме ті пенсії, які обчислені із застосуванням показника середньої заробітної плати, а не відсотки від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, відсутні підстави для індексації пенсії позивача. Також зазначив, що закон не має зворотньої сили, тому відсутні підстави для обрахунку пенсії позивача 84% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, розмір пенсії встановлено до виплати в максимальному розмірі згідно з частиною 15 статті 86 Закону №1697 -VII.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позову з тих підстав, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до такого висновку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і до 17.09.2019 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У подальшому згідно заяви від 04.01.2021 позивача переведено на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII).

Позивач, вважаючи, що його пенсія протиправно не була проіндексована відповідачем та виплачується з обмеженням її максимальним розміром, у березні 2025 року звернувся до відповідача з відповідним зверненням.

Листом від 22.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу, що проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону №1697-VII у зв`язку з індексацією пенсій чинним законодавством не передбачено; розмір його пенсії встановлено до виплати в максимальному розмірі згідно з частиною 15 статті 86 Закону №1697.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими приписами норм чинного законодавства.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсія прокурорам за вислугу років призначається за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ, а також відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Згідно частини другої ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини третьої ст. 86 Закону № 1697, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

У відповідності до частини четвертої ст. 86 Закону № 1697 середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

З огляду на вищезазначене, при обчисленні заробітної плати відповідно до Закону № 1697-VII враховуються посадовий оклад та надбавка за вислугу років за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії. Інші виплати враховуються за 60 календарних місяців перед зверненням за пенсією, в тому числі надбавка за класний чин та індексація (без коригування). При цьому інші виплати, які розраховані з посадового окладу чи посадового окладу та класного чину коригуються з урахуванням посадового окладу чи посадового окладу та класного чину.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином судом встановлено, що індексації підлягають саме ті пенсії, які обчислені із застосуванням показника середньої заробітної плати, а не відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Отже, пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII не підлягає індексації за правилами статті 42 Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 №209 , оскільки вона визначалась не із середньої заробітної плати, а у відсотках від суми заробітку, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про зобов`язання виплатити з 02.03.2025 пенсію в розмірі 84% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури без обмежень її граничного (максимального) розміру згідно довідок про розмір зарплати (грошового забезпечення), суд зазначає, що на спірні правовідносини поширюються положення ч.2 ст.86 Закону №1697-VII, за якими пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що відповідач, обраховуючи пенсію позивача в розмірі 60% від заробітної плати 46666,67 грн., діяв правомірно, а тому в цій частині позов також задоволенню не підлягає.

Стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд вказує таке.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, зазначив, що абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що вперше обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Згідно з положеннями статті 2 вказаного Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VІ, до яких відноситься й Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", поширюються приписи законодавства щодо не перевищення такими пенсіями максимального розміру, що становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеними у постановах: від 29 червня 2023 року у справі № 140/2530/21 та від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20.

Разом з тим, з абзацом 1 пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Водночас, абзацом 2 пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких станом на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 вказав, що пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII. Подібні висновки висловлені також Верховним Судом у постанові від 01.09.2022 у справі № 380/10419/21.

Відтак, текстуальний аналіз розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Аналогічного висновку щодо застосування пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2022 у справі №440/4371/18, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 05.09.2023 у справі №120/1602/23.

При цьому, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20 та 05.09.2023 у справі №120/1602/23, суд зазначає, що норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Таким чином, суд звертає увагу, що наведені в пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, а саме на осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом.

Оскільки ОСОБА_1 переведений на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" з 04.01.2021, то положення розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI на нього не поширюються.

Слід зазначити, що з часу набрання чинності Законом України від 08.07.2011 №3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи").

Норми статті 2 Закону №3668-VІ також кореспондуються з положеннями абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії позивача - 36734,65 грн. та її встановлено до виплати в максимальному розмірі 23610,00 грн. згідно з частиною 15 статті 86 Закону № 1697-VII.

Оскільки таке перевищення стало результатом призначення позивачу пенсії в період дії загальної норми статті 2 Закону №3668-VІ та частини 15 статті 86 Закону №1697-VІІ, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаних статтей, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та абзацу 6 частині 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуту" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Крім того, останні відповідають критерію якості закону, є чіткими та однозначними.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Таким чином, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки, як зазначалося вище, стосується не лише пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру", а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 березня 2024 року у справі №420/20965/21.

Відтак, суд приходить до висновку, що застосовуючи до спірних правовідносин обмеження позивачу розміру пенсії за вислугу років максимальним розміром, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не допустило неправильного застосування норм статті 86 Закону№1697-VІІ та діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про звернення до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, то суд не вбачає підстав для його задоволення.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що позивач не позбавлений права самостійно звернутися до Конституційного Суду України шляхом подання конституційної скарги відповідно до статті 151-1 Конституції України. Таке звернення можливе, якщо особа вважає застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України таким, що суперечить Конституції України.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Керуючись статтями 139, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

20.03.26