Рішення № 135014991, 23.02.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12890/24

Провадження № 2/522/3503/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Донцової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі- продажу нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою в їх інтересах представником - адвокатом Кірчевим І.І., до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі- продажу нерухомого майна, у якій позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.21.1999 № 27217, укладеного на Одеській товарній біржі між ОСОБА_3 , яка діяла від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що 29.12.1999 між ОСОБА_3 , яка діяла від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 27217, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на 256/1000 частки квартири. В ОМБТІ та РОН була здійснена реєстрація договору 30.12.1999. Позивачі змушені звернутись до суду для визнання дійсним договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до ст. 34, 35 Закону України «Про нотаріат» в редакції від 02.09.1993, договір відчуження нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченнню.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження справі та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 05.12.2024.

У підготовче засідання 05.12.2024 учасники справи не з`явились. Від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи без участі позивачів та представника позивачів. У зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 22.01.2025.

У підготовче засідання 22.01.2025 учасники справи не з`явились. Від представника позивачів надійшла заява про розгляд справи без участі позивачів та представника позивачів. Третя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась, причини неявки суду не повідомила, заяви та клопотання не подавала. В матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи відповідачів. Підготовче засідання відкладено на 23.04.2025.

У підготовче засідання 23.04.2025 учасники справи не з`явились. Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання у справі, клопотання та заяви не подавали. Підготовче засідання відкладено на 25.06.2025, у зв`язку з неявкою .

У підготовче засідання 25.06.2025 з`явився представник позивачів - адвокат Кірчев І.І. Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили, клопотання та заяви до суду не подавали. Адвокат Кірчев І.І. заявив клопотання про витребування від Одеської товарної біржі відомостей (дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків) щодо відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2025 клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кірчева І.І. про витребування доказів задоволено, витребувано від Одеської товарної біржі відомості щодо дати народження, реєстраційного номеру облікової картки платників податків ОСОБА_3 , яка зазначена в договорі № 27217 купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.1999 як член біржі зі статусом "Н". У зв`язку із витребуванням документів, розгляд справи відкладено на 04.09.2025.

Конверти, направлені на адресу Одеської товарної біржі повертаються не врученими із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», вказана юридична особа не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». Представник позивач не заявляв клопотання про повторне витребування інформації або витребування такої інформації у іншої особи.

У підготовче засідання 04.09.2025 учасники справи не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили, клопотання та заяви не подавали, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.09.2025 закрите підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі- продажу нерухомого майна. Справа призначена до розгляду по суті на 18.11.2025.

У судові засідання 18.11.2025, 28.01.2026 учасники справи не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяви та клопотання не подавали. Розгляд справи відкладено на 11.02.2026.

У судові засідання 18.11.2025, 28.01.2026 учасники справи не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідачів про судове засідання, однак відповідачі до суду не з`являлись, про причини неявки суду не повідомляли, не подали відзив, враховуючи, що розгляд справи відкладався неодноразово, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

11.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 23.02.2026.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст.78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу Української РСР, чинного станом на момент укладення договору купівлі-продажу сторонами (надалі ЦК Української РСР), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ЦК Української РСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду(ч. 1-2 ст. 42 ЦК Української РСР).

Неповнолітні віком від п`ятнадцяти до вісімнадцяти років вправі укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників (ч. 1 ст. 13 ЦК Української РСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно з ч. 1-2 ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224 ЦК Української РСР).

Згідно із частиною першої статті 128 ЦК Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

На час укладення спірного договору чинним був Закон України «Про товарну біржу».

Згідно з ч.1ст.1Закону України «Про товарну біржу», в редакції чинній станом на момент укладення договору купівлі-продажу сторонам (надалі Закон № 1956-XII) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1956-ХІІ угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Суд встановив, що 29.12.1999 ОСОБА_3 , яка діяла від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (покупці), які є членами біржі зі статусом «Н», уклали договір № 27217 купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.1999, відповідно до умов якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , подали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили: 14-жилая; 15-жилая, 16-жилая, 8-кухня; 256/1000 частки уборной-10; 256/1000 частки коридорів-9, 18, 19, житловою площею 48,7 кв.м., які складають 256/1000 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В пункті 3 договору зазначено, що частки квартири належать продавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло.

У пункті 5 договору зазначено, що 265/1000 частин квартири продані за 41800,00 гривень, які отримані продавцями до підписання цього договору, і належить новому власнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Договір у відповідності до вимог, встановлених ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний номер 28217 від 29.12.1999.

Відповідно до листа Комунального Підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 01.09.2025 № 57785/04-04 станом на 31.12.2012 право власності на 256/1000 частин квартири АДРЕСА_3 , зареєстроване за фізичними особами « ОСОБА_7 , ОСОБА_8 » (ПІБ вказані російською мовою згідно з правовстановлюючим документом) в рівних частках на підставі договору № 27217 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 29.12.1999, реєстраційний запис зроблено 30.12.1999 за реєстровим номером 150 у реєстровій книзі 341 пр на сторінці 65.

Суду надані докази фактичного виконання договору купівлі-продажу сторонами: копія паспорту ОСОБА_1 , з якого вбачається, що її місце проживання було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_3 02.02.2000, копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , з якої вбачається, що його місце проживання було зареєстроване у квартирі АДРЕСА_4 , технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого 01.11.2018 за замовленням позивачів.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 виклала висновок про те, що «вимоги щодо змісту та форми правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх вчинення. Це саме положення стосується також підстав визнання правочинів недійсними. При розгляді справи про визнання правочину недійсним він оцінюється на предмет відповідності до вимог законодавства, чинного під час його укладення. Отже, на правочини вчинені до моменту набуття чинності Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, тобто до 01 січня 2004 року, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 478/708/19 (провадження № 61-2680св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року в справі № 205/1783/20 (провадження № 61-480св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2023 року в справі № 203/4638/20 (провадження № 61-4402ск23)); (…) на рівні ЦК Української РСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. У частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК Української РСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі. Спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (частина друга статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК Української РСР 1963 року) нормами (lex posterior derogat priori). Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі».

При вчиненні договору купівлі-продажу квартири дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, сторони фактично виконали договір, покупці передали кошти в оплату вартості нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на майно було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, сторони договору мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири.

Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 244, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Одеська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі- продажу нерухомого майна задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 27217, укладений 29.12.1999 на Одеській товарній біржі між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як продавцями, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як покупцями, щодо 256/1000 часток квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований на Одеській товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», реєстраційний № 27217 від 29.12.1999.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 05.03.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА