Ухвала суду № 135014946, 19.03.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про відмову у залишенні заяви без розгляду

Справа № 495/9063/25

Номер провадження 2-о/495/50/2026

19 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа №495/9063/25

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському Одеської області клопотання представника Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

представника заявника ОСОБА_2

представника Міністерства оборони України Дідух С.П.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

19 січня 2026 року до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України про залишення заяви без розгляду.

Клопотання обґрунтовано тим, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу Заявниця зазначає: реалізація права на отримання пільг та виплат сім`ям загиблих військовослужбовців .

Звертає увагу, що у своїй заяві Заявниця взагалі нічого не зазначає про родичів ОСОБА_3 та не додає ніяких доказів для підтвердження факту їх відсутності. Таким чином, нам не відомо, чи перебував загиблий у зареєстрованому шлюбі, чи є в нього батьки, діти та інші родичі, які після загибелі військовослужбовця набувають право на отримання відповідних виплат, отже, у справі, ймовірно, наявний спір про право (сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 року №10176 про загибель ОСОБА_3 адресоване не Заявниці, а його матері ОСОБА_4 , яку Заявниця не залучила до участі у справі).

Вищевказані обставини, свідчать про можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

Втім, вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні можуть бути вирішені в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, якщо між сторонами не існує спору.

Тому, зважаючи на приписи частини 6 статті 294 ЦПК, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Просить Суд встановити наявність спору про право, оскільки заінтересовані особи заперечують проти встановлення такого факту, що фактично унеможливлює її розгляд в порядку окремого провадження.

МОУ наголошує, що за наявності спору про право, встановлення юридичного факту повинно вирішуватися не в порядку окремого провадження, а в позовному провадженні.

У судовому засіданні представник Міністерства оборони України клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Представник заявника проти задоволення клопотання заперечував. Вказав, що заявниця про отримання грошової допомоги не зверталась, відмову не отримала, спір про право відсутній.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

26 листопада 2025 року заявник ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 заінтересована особа, Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 6, про встановлення факту, що має юридичне значення.

У вищеописаній заяві метою, з якою заявниця звертається до суду із заявою про встановлення факту, визначено: юридичний факт за встановленням якого звернулась заявниця має значення для реалізації соціально-економічних прав, зокрема пов`язаних із отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги), у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .

01 грудня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито окреме провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Таким чином, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Також, пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, встановлено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право, і метою їх є встановлення юридичного факту або стану.

З наведеного вбачається, що під час розгляду цивільних справ суди встановлюють факти, що мають юридичне значення, передбачені частиною першою статті 315 ЦПК України або інші факти, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, в порядку окремого провадження, якщо встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З огляду на це і в позовному, і в окремому провадженнях існування спору про право повинно ставитись в залежність від волевиявлення осіб, права яких можуть зазнати впливу внаслідок прийняття рішення судом.

У постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 01 травня 2024 року у справі № 758/3298/23 (провадження № 61-1305св24) вказано, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Звертаючись із клопотанням про залишення заяви без розгляду, представник Міністерства оборони України посилався на такі обставини: 1) заявниця звернулась до суду з метою отримання грошової допомоги; 2) сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.10.2025 року №10176 про загибель ОСОБА_3 адресоване не Заявниці, а його матері ОСОБА_4 , яку Заявниця не залучила до участі у справі; 3) заінтересовані особи заперечують проти встановлення такого факту.

За змістом частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ).

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (далі - СК України), а утриманці - відповідно до Закону № 2262-XII.

Таким чином, одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого).

За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними ствердження представника Міністерства оборони України про наявність заперечень щодо встановлення факту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що клопотання представника Міністерства оборони України є передчасним та задоволенню не підлягає.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, посилання на ч. 1 ст. 13 ЦПК України про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, помилкові.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24.

Таким чином, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі заінтересовану особу ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа, Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.

Залучити до участі у справі в якості заінтересованої особи ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали направити заінтересованій особі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: