Ухвала суду № 135014143, 17.03.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13823/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025,

В С Т А Н О В И В :

10.03.2026 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

- нерухоме майно за адресами:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 2121210100:00:004:1004;

- корпоративні права суб`єктів господарської діяльності, які належать ОСОБА_5 :

- ТОВ ФІРМА «ВІТАЛ-ПРЕСС» (код ЄДРПОУ 20028466), розташоване за адресою: місто Київ, провулок Кутузова, будинок 4, офіс 23;

- ТОВ «ІНСТИТУТ НІГТІВ» (код ЄДРПОУ 36590171), розташоване за адресою: м. Київ, узвіз Кловський, 11;

- ТОВ «АВТО-ВІТА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 35811162), розташоване за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, кв. 23,

з метою збереження речових доказів, шляхом заборони Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим органам державної реєстрації прав відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в тому числі Міністерства юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам та будь-яким іншим третім особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Мотивуючи подане клопотання, прокурор вказує, що Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Вказане кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР, на підставі заяви (повідомлення) директора ТОВ «ТАКТІКА» ОСОБА_6 , щодо неправомірних дій учасника (засновника) ТОВ «ЗАВОД «ЕКСПРЕС» ОСОБА_7 та посадових осіб зазначеного Товариства.

Обставинами, які досліджуються у кримінальному провадженні, є заволодіння майном та завдання збитків підприємству ТОВ «ТАКТІКА», спричинені групою осіб, шляхом зловживання довірою засновників та посадових осіб вказаного товариства.

Зокрема, використовуючи шахрайську схему, яка полягає в укладенні довгострокових договорів оренди та суборенди, вказана група осіб для здійснення ремонтних робіт за рахунок суборендарів, з метою уникнення компенсації вартості ремонту та переобладнання в стрілецький тир приміщень частини громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами в літ. «Е» (виробнича будівля. «Е», загальна площа 1 046,8 кв. м.), площею 479.9 кв. м в підвальному приміщенні, за адресою: 03035, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, буд. 10, без відома орендарів та суборендарів розривала договори оренди та суборенди та відчужувала приміщення на користь третіх осіб.

На виконання наданого доручення, слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві, від оперативного підрозділу надійшла відповідь, згідно з якою встановлено осіб, на ім`я яких реєструвалися права власності на рухоме та не рухоме майно, яке набуте за грошові кошти, отримані злочинним шляхом, в тому числі і на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 01.07.1997, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить наступне нерухоме майно:

- АДРЕСА_1 ;

- АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 2121210100:00:004:1004;

Крім того ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належать корпоративні права, а саме:

- ТОВ ФІРМА «ВІТАЛ-ПРЕСС» (код ЄДРПОУ 20028466), розташоване за адресою: місто Київ, провулок Кутузова, будинок 4, офіс 23;

- ТОВ «ІНСТИТУТ НІГТІВ» (код ЄДРПОУ 36590171), розташоване за адресою: м. Київ, узвіз Кловський, 11;

- ТОВ «АВТО-ВІТА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 35811162), розташоване за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, кв. 23.

З огляду на зміст ст. 98 КПК України та враховуючи вище вказане, рухоме та нерухоме майно, яке перебуває на праві власності у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ДП «ВІТАЛАГРО» ДП «ВІТАЛ-АГРО», постановою слідчого визнано речовим доказом.

З урахуванням викладених обставин, на даний час необхідним вбачається накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у сторони обвинувачення наявні обґрунтовані підстави вважати, що права власності на майно, якими володіють вищевказані фізичні та юридичні особи, набуті злочинним шляхом з метою приховування та маскування фактичних володільців майна з числа організаторів злочинного механізму, а також з метою подальшого забезпечення цивільного позову.

Таким чином, прокурор вказує, що метою арешту нерухомого майна є забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечував щодо вимог клопотання, вказуючи на його необґрунтованість та відсутність у майна ознак речових доказів або пов`язаності з кримінальним правопорушенням, відсутність у нього ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України. За вказаних обставин просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Печерською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 197-1 КК України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні, серед іншого, кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна.

Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно частини 5 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Cанкція за ч. 5 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відтак, наявні підстави з якими законодавець пов`язує вирішення питання щодо арешту майна підозрюваної особи.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні прокурора мають бути зазначені документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Усупереч зазначених вимог прокурором не вказані ані у клопотанні, ані у долучених до нього документах будь-які докази, які б підтверджували право власності на майно, яке він просить арештувати слідчого суддю.

Окрім цього, прокурор просить накласти арешт на корпоративні права суб`єктів господарської діяльності, які належать ОСОБА_5 , а саме: ТОВ ФІРМА «ВІТАЛ-ПРЕСС» (код ЄДРПОУ 20028466), розташоване за адресою: місто Київ, провулок Кутузова, будинок 4, офіс 23; ТОВ «ІНСТИТУТ НІГТІВ» (код ЄДРПОУ 36590171), розташоване за адресою: м. Київ, узвіз Кловський, 11; ТОВ «АВТО-ВІТА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 35811162), розташоване за адресою: м. Київ, пров. Кутузова, буд. 4, кв. 23, проте стороною обвинувачення не встановлено розмір часток права власності ОСОБА_5 у ньому.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що прокурором в клопотанні жодним чином не наведено підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_5 .

Так, під час судового розгляду встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 була отримана сім`єю Писаренків ще у 1994 році, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.01.1994, шляхом приватизації. Орган приватизації в.о. «Київприлад». Свідоцтво видане на підставі розпорядження № 355 від 13.07.1994. Квартира знаходилася у спільній сумісній власності ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по 1/3 частки.

На підставі договору дарування від 23.09.2021 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 подарували 2/3 вказаної квартири на користь ОСОБА_5 .

Будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер: 2121210100:00:004:1004 придбані ОСОБА_5 у березні 2023 року, на підставі договору купівлі-продажу №617 від 15.03.2023.

Так, в розрізі особи ОСОБА_5 встановлено, що, згідно трудового контракту, між ОСОБА_5 та Австрійською компанією Moody`s Analytics Austria Gmbh щомісячна оплата праці ОСОБА_5 складає 4 642,85 €, без урахування премій та бонусів. Таким чином, лише за 1 рік мінімальний дохід ОСОБА_10 складає близько 55 тис. Євро за одним місцем роботи, що вказує на обґрунтованість доводів адвоката, що вказані об`єкти нерухомості були придбані за рахунок власних грошових коштів та заощаджень ОСОБА_5 , оскільки останній є спеціалістом з програмування та працює на іноземні ІТ-компанії.

Окрім цього, корпоративні права ОСОБА_5 у ТОВ ФІРМА «ВІТАЛ-ПРЕСС» (код ЄДРПОУ 20028466), відповідно до відомостей із «YouControl», отримані не пізніше 2010 року, при цьому записи про ОСОБА_5 як керівника вказаного товариства датовані ще у 2007 році. Варто зауважити, що ОСОБА_7 являється одним із засновників товариства ще з 1993 року. Корпоративні права ОСОБА_5 у ТОВ «ІНСТИТУТ НІГТІВ» (код ЄДРПОУ 36590171), відповідно до відомостей із «YouControl», отримані не пізніше 2009 року. Корпоративні права ОСОБА_5 у TOB «АВТО-ВІТА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ: 3581 1162) відповідно до відомостей із «YouControl», отримані не пізніше 2008 року.

Таким чином, зважаючи на правові підстави набуття права власності ОСОБА_5 на перелічене вище майно, його фінансових можливостей, а також час набуття таких прав, який сягає періоду за довго до обставин, які предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954, клопотання про арешт цього майна є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 96-2 КК України, гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Слідчий суддя, виходячи з вище встановлених щодо походження майна ОСОБА_5 , дійшов переконливого висновку про відсутність у нього ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України.

Також, положеннями ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, рухоме та нерухоме майно, яке перебуває на праві власності у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ДП «ВІТАЛАГРО» ДП «ВІТАЛ-АГРО», постановою слідчого визнано речовим доказом.

Проте, варто зауважити на тому, що навіть при наявності в матеріалах справи постанови про визнання речовими доказами майна, відносно якого прокурор ініціює клопотання про арешт, остання не може слугувати безумовною підставою для накладення на нього арешту, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 указаного Кодексу, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

В контексті вказаного наголошую на тому, що долучені до матеріалів клопотання постанови від 09.03.20226 про визнання майна речовим доказом не містять чітко сформульованих мотивів їх прийняття та належного обґрунтування цих мотивів, як цього вимагають положення ч.5 ст.110 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

В рамках кримінального провадження № 12025100000000954 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру не повідомлено, а тому майно про арешт якого ставиться питання та яке належить йому на праві власності, не має жодного відношення до даного до кримінального правопорушення й не може бути доказом злочину, не підлягає спеціальній конфіскації у випадках передбачених законом, в тому числі у підозрюваного, обвинуваченого (яким такий не є), засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, на нього не може бути звернено стягнення для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем майна і застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження призведе до порушення законних прав та інтересів останнього.

З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки в застосуванні цього заходу не має підстав, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_5 .

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000954 від 24.07.2025.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11