Ухвала суду № 135013858, 19.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:756/16248/25

Провадження №: 2-з/755/42/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за иозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з батьком,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами:

«Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 »

11 березня 2026 року (вх.№13133) позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову , відповідно до обраного виду забезпечення позову просив суд: «Вжити заходів забезпечення позову. Тимчасово визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 на період розгляду справи по суті»

За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оцінивши наведені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням суб`єктного складу сторін та предмету позову, який поданий до суду на захист інтересів позивача, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № (провадження № 14-729цс19).

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Верховний Суд виробив сталу практику про те, що у справах про визначення місця проживання дитини застосування судом тимчасового заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, зобов`язання іншого з батьків вчинити певні дії не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання малолітньої дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов`язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), відповідають практиці Європейського Суду з прав людини та підходам Верховного Суду (див. пункт 39 згадуваної вище постанови Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у справі № 201/13014/23.

Слід звернути увагу на те, що згідно із частиною десятою статі 150 ЦПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Верховний Суд неодноразово вказував, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання ( постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 490/1087/21).

Також підходи Верховного Суду свідчать, що в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, яка покладає на відповідача обов`язок з повернення дитини слід відмовляти на підставі частини десятої статті 150 ЦПК, оскільки обраний заявником вид забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог без вирішення спору по суті (див. постанови Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 742/2502/21 та від 06 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що предметом спору у даній справі є визначення місця проживання малолітніх дітей, обираючи вид забезпечення позову позивач просить вирішити питання щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком, тобто у такий спосіб фактично вирішити позовну вимогу по суті до ухвалення остаточного рішення у справі, що суперечить вимогам частини десятої статі 150 ЦПК.

Відповідно до частини шостої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статями 149-150, 257, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву про забезпечення позову, яка подана позивачем ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.

С у д д я