Ухвала суду № 135011018, 20.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2282/26 20.03.2026

н\п 1-кп/490/927/2026

Центральний районний суд міста Миколаєва

Справа № 490/2282/26

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

20 березня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025150000000108 від 04.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_9 ,

встановив:

У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України; підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності немає; зазначає, що справа має слухатись у відкритому судовому засіданні.

Учасники судового провадження не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.

Суд роз`яснив обвинуваченим приписи п. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України, а саме: право на розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів, оскільки їм інкриміновано злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.

Обвинувачені зазначили, що розуміють про наявність такого права, наміру заявити клопотання про розгляд справи колегіально судом у складі трьох суддів не мають. Захисники підтримали позицію обвинувачених.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.

Підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5 - 8, 10 частини першої або частиною другою ст.284 КПК України, не встановлено. Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог КПК України. Зазначене судове провадження з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмежень щодо цього, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, немає.

Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що клопотання необґрунтоване, існування ризиків не доведено, достатнім буде застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт; обвинувачений підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків та недоцільності тримання обвинуваченого під вартою не є переконливими та такими, що спростовують наведені висновки суду.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що клопотання необґрунтоване, існування ризиків не доведено, достатнім буде застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт; обвинувачений підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачено у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та психотропних речовин у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.09.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та психотропних речовин у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків та недоцільності тримання обвинуваченого під вартою не є переконливими та такими, що спростовують наведені висновки суду.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що клопотання необґрунтоване, ризики суттєво зменшились, достатнім буде застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт; обвинувачений підтримав позицію захисника.

Захисник звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту на нічний час доби.

Клопотання обгрунтовано визнанням вини та каяттям, наміром проходити військову службу, міцними соціальними зв`язками, зменьшенням ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , послався на мотиви зазначені у клопотанні про продовження запобіжного заходу.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачено у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02.10.2025 ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 скасовано; постановлено нову ухвалу, якою ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Щодо аргументів сторони захисту про наявність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, зокрема через визнання вини, бажання проходити службу в Збройних Силах України та наявністю міцних соціальних зв`язків, суд зазначає, що з обставин інкримінованого обвинуваченому злочину не вбачається, що наявність у обвинуваченого статусу учасника бойових дій (як зазначено в службовій характеристиці) та наявність на утриманні двох малолітніх дітей стали запобіжником щодо протиправної поведінки.

Таким чином, за сукупності встановлених обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Доводи сторони захисту щодо зменьшення ризиків та недоцільності тримання обвинуваченого під вартою не є переконливими та такими, що спростовують наведені висновки суду.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ; відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Інших клопотань від учасників судового провадження до суду не надходило.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 201, 314-316, 372 КПК України, суд

постановив:

призначити судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, на 06.04.2026 о 15:30 в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва, за адресою: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12;

проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово у відкритому судовому засіданні;

у судове засідання викликати учасників судового провадження;

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів - до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави;

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою на шістдесят днів - до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави;

у задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу - відмовити;

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою на шістдесят днів - до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвала в частині призначення судового розгляду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Ухвала в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала в частині вирішення питання щодо запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченими - протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1