Рішення № 13501041, 11.01.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2011 р.Справа № 5/1777-10 Господарський суд області в складі колегії під головуванням судді Грамчука І.В., суддів Гладюка Ю.В. та Смаровоза М.В. при секретарі Малінковському Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом :

товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький

до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк", м. Київ

про визнання недійсним договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р.

За участю представників сторін :

позивача : Войналовича О.М. - представника за довіреністю

відповідача : Лєвенцової О.А. представника за довіреністю

Виготовлення рішення завершено 14 січня 2011р., тоді як в судовому засіданні 11 січня 2011р. судом проголошено вступну та резолютивну чистини.

При зверненні до суду з підстав, наведених у позовній заяві від 07.06.2010р. за вих. № 124-10/юв. , товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький з посиланням на ст.ст. 16, 92, 145, 203, 207, 215, 216, 317, 319, 328, 334, 576, 583 ЦК України та ст.ст. 189, 193, 207 ГК України наполягало на визнанні недійсним договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. між заявником та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", м. Київ.

За повідомленням повноважного представника позивача, 30.01.2008р. між ТОВ „Спецбудтранс” та АКБСР „УКРСОЦБАНК” було укладено Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01. 2008р.

Позивач вважає, що Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., укладений між Позивачем та Відповідачем підписано директором ТОВ „Спецбудтранс” без достатнього обсягу правоздатності, виходячи із наведеного нижче :

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч. 1 ст. 88 ЦК України).

Частиною першою статті 59 Закону України „Про господарські товариства” до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю віднесено повноваження про затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства (п. і) ч. 5 ст. 41 вказаного Закону).

Згідно п. 5.1. Статуту Позивача товариство має статутний фонд у розмірі 14000 грн.

Відповідно до п. 8.4.7. Статуту Позивача до виключної компетенції Товариства належить надання згоди на укладання різноманітних договорів та "здійснення інших правочинів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, обміну, позики, кредитних договорів та договорів про відчуження майна Товариства на суму, що перевищує 50000,00 гривень (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Без рішення Загальних зборів учасників, оформленого у письмовому вигляді у формі протоколу зборів або виписки з протоколу зборів, директор Товариства не має права укладати та підписувати договори, вчиняти інші правочини від імені Товариства на суму, що перевищує 50000,00 гривень (п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. укладено на суму, що перевищує суму вказану у п. 8.4.7. Статуту Позивача, а саме 1 544 990 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень 00 копійок.

На виконання вказаних вище вимог закону та Статуту ТОВ „Спецбудтранс” повинно було затвердити на Загальних зборів учасників у письмовому вигляді у формі протоколу зборів або виписки з протоколу зборів Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., який укладено директором підприємства Позивача.

Право здійснювати повноваження власника майна товариства належить товариству, оскільки відповідно до ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

На підставі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У зв'язку із тим, що загальними зборами ТОВ „Спецбудтранс” не затверджено Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.31.2008р. у тому порядку, який встановлено у статуті, вказаний договір підписано директором ТОВ „Спецбудтранс” без достатнього обсягу правоздатності.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від Об.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків.

Позивач ТОВ „Спецбудтранс” не погоджує спірний Договір кредиту, укладений виконавчим органом - директором, та не зобов'язане їх погоджувати, оскільки пунктом 3 частини першої статті З ЦК України гарантоване право свободи договору, а згідно ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Відповідач повинен був знати про обмеження правоздатності Позивача за угодою оскільки такі обмеження встановлені законом, крім того Відповідач позбавлений можливості оспорювати визнання угоди недійсною, посилаючись на те, що вони не знали і не повинні були знати про обмеження правоздатності Позивача за угодою, оскільки, згідно п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 норми щодо спеціальної правоздатності юридичних осіб мають імперативний характер, а відповідно до ч. 2 ст. 143 ЦК України статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999р. угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обовязку перевіряти такі повноваження.

Частиною 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як : передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Оскільки, у спірному договорі взагалі стороною зобов'язаною за договором здійснити на користь другої сторони певні дії є Позивач (зобов'язаний сплатити гроші) , вважаємо, що вказаний спір повинен розглядатись судом за правилами ч. 1 ст. 15 ГПК України за місцезнаходженням Позивача - у Господарському суді Хмельницької області.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. ст. 16, 92, 145, 203, 207, 215, 216, 317, 319, 328, 334, 576, 583, Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 2 07 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 12, 23, 32, 54 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” просило суд визнати недійсним Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „УКРСОЦБАНК”.

Безпосередньо в засіданні 4 листопада 2010р. представник позивача звернувся до суду із письмовою заявою (вих. № 780-10/юв від 03.11.2010р.) про зміни до підстави позову.

Представник банку до суду прибула, проте повністю витребувані судом документи не надала, що з точки зору колегії суддів, викликало необхідність відкладення розгляду справи.

Окрім того з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суд вважав за необхідне в порядку ст. 65 ГПК України витребувати у державного реєстратора виконавчого комітету Хмельницької міської Ради оригінали установчих документів (Статут і Установчий договір) товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 6 код ЄДРПОУ 31791373 із змінами та доповненнями з моменту державної реєстрації 30.04.2002р. до часу вирішення спору в суді.

Додатково відповідач зобовязувався судом надати для огляду в судовому засіданні наявну в банківській установі кредитну справу позивача ТОВ "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 6 код ЄДРПОУ 31791373.

Представники позивача до суду 15 листопада 2010р. не прибули, що за відсутності доказів належного повідомлення заявника про час та місце проведення судового розгляду потребувало відкладення розгляду справи на іншу дату.

В послідуючому на запит Житомирського апеляційного господарського суду справа надсилалась до апеляційної інстанції, однак зважаючи на повернення матеріалів справи № 5/1777-10 до господарського суду Хмельницької області позов призначено для розгляду по суті.

Прибулий за викликом суду 11 січня 2011р. представник товариства звернувся із клопотанням (вх. № 01-24/199/11 від 11.01.2011р.) про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, обґрунтовуючи це наступним :

30.01.2008р. між ТОВ „Спецбудтранс” та АКБСР „УКРСОЦБАНК” було укладено Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. у забезпечення якого укладено договір застави майна, який на думку позивача укладено із порушенням ч. 1 ст. 203 ЦК України.

При цьому, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право без заявлений окремого позову визнати недійсним повністю або у певній частині договір, який суперечить законодавству.

Оскільки, судом вже досліджується відповідність договору застави транспортного засобу від 30.01.2008р. вимогам чинного законодавства, то до участі у даній справі слід залучити тих осіб обов'язковість участі яких встановлена процесуальним законом із огляду на наступне :

У зв'язку із тим, що 04.02.2008р. ТОВ „Техта” (Продавець за договором від 19.12.2007р.) та Позивач підписали акт прийому-передачі, а Договір застави майна було підписано із відповідачем 30.01.2008р. тобто до виникнення у Позивача права власності на предмет застави - баштовий кран МК 85 та враховуючи, що у матеріалах кредитної справи та у Приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папки Тетяни Вікторівни містяться копії такого ж акту із іншими датами, вважаємо, що саме неправомірними діями Відповідача та приватного нотаріуса Папки Тетяни Вікторівни зумовлена недійсність договору застави.

Враховуючи вищевикладене, розгляд вказаних позовних вимог без участі особи, яка є стороною спірного договору є порушенням норм процесуального права, адже відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

У зв'язку із викладеним вище та для повного, об'єктивного та всебічного встановлення усіх обставин, які мають значення для справи і недопущенню порушень процесуального закону, ТОВ “СПЕЦБУДТРАНС” просить господарський суд Хмельницької області залучити до участі у справі № 5/1777-10 приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Папку Тетяну Вікторівну та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Вислухавши міркування прибулого до суду повноважного представника банку, а також дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання (вх. № 01-24/199/11 від 11.01.2011р.) про залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та відкладення розгляду через його невідповідність фактичним обставинам справи та визначеному позивачем предмету спору.

У письмовій заяві до господарського суду Про зміни до підстави позову про визнання недійсним Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. (вих. № 780-10/юв від 03.11.2010р.) представник позивача відмітив, що спірний Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. повинен бути визнаний судом недійсним виходячи із наведеного нижче.

30.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави майна згідно п.1.1. якого Позивач передав у заставу Відповідачу обладнання (баштовий кран МК 85) у якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту № 880/21 РК 4 від 30.01.2008р.

Пунктом 1.4. Договору застави майна 30.01.2008р. встановлено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу від 19.12.2007р. ТОВ „Техта” (Продавець за договором від 19.12.2007р.) зобов'язується передати у власність Позивача (Покупець за договором від 19.12.2007р.) баштовий кран МК 85 у кількості 1(одна) штука, (надалі „Майно”), а Покупець (Позивач) зобов'язується прийняти це майно та своєчасно здійснити його оплату на умовах визначених даним Договором.

При цьому, згідно п. 5 Договору купівлі-продажу від 19.12.2007р. право власності на Майно переходить до Покупця (Позивача) після доставки, підписання акту прийому передачі та оформлення накладної.

04.02.2008р. ТОВ „Техта” (Продавець за договором від 19.12.2007р.) та Позивач підписали акт прийому-передачі, натомість Договір застави майна було підписано із відповідачем 30.01.2008р., тобто до виникнення у Позивача права власності на предмет застави - баштовий кран МК 85.

Згідно до ч. 2 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України „Про заставу” предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Спірним Договором застави майна не передбачено, що предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця (Позивача) після укладення договору застави, а вказано „предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.” (див. п. 1.4. Договору застави майна 30.01.2008р.).

Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 583 ЦК України застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Згідно ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

На час укладення договору застави Позивач не мав у власності предмету застави баштового крану МК 85, оскільки баштовий кран МК 85 станом на 30.01.2008р. належав на праві власності ТОВ „Техта” і лише 04.02.2008р. перейшов у власність Позивача на підставі п. 5 Договору купівлі-продажу від 19.12.2007р.

Таким чином, Позивач передав у заставу, майно яке не мав права передавати, оскільки останнє не належало Позивачу на праві власності, чим і перевищив повноваження як керівника, оскільки директор має право розпоряджатись лише майном товариства.

З огляду на приписи ст. 145 ЦК України, ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" питання стосовно надання у заставу майна іншої юридичної особи, не відноситься до компетенції ні власника ні призначеного ним виконавчого органу (директора).

Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідач повинен був знати про обмеження правоздатності Позивача за угодою оскільки такі обмеження встановлені законом та договором купівлі-продажу від 19.12.2007р., який був наданий Відповідачу для ознайомлення, крім того Відповідач позбавлений можливості оспорювати визнання угоди недійсною, посилаючись на те, що вони не знали і не повинні були знати про обмеження правоздатності Позивача за угодою, оскільки Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999р. угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У зв'язку із викладеним вище і кредитний договір № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., який забезпечено спірним договором іпотеки повинен бути визнаний недійсним з огляду на наступне :

Кредитний договір № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. укладався саме для придбання баштового крану із одночасною передачею його у заставу, однак, на вказаний час такий баштовий кран ще не належав ТОВ „СПЕЦБУДТРАНС” на праві власності, тобто кредитний договір, на думку позивача, не спрямований на реальне настання правових наслідків, тому на підставі ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України кредитний договір повинен бути визнаний судом також недійсним.

У зв'язку із тим, що кредитний договір не міг бути спрямований на реальне настання правових наслідків він повинен бути визнаний недійсним судом на підставі ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. ст. 16, 92, 145, 203, 207, 215, 216, 317, 319, 328, 334, 576, 583, Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 193, 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 12, 22, 23, 28, 32, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА БУДІВЕЛЬНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ»ПРОСИТЬ СУД визнати недійсним договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р.

Заперечуючи проти можливості позивача змінити правові підстави позовних вимог (вх. № 01-24/200/11 від 11.01.2011р., повноважний представник банку звернула увагу суду на те, що Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” (надалі за текстом - Позивач) до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (надалі за текстом - Банк) до Господарського суду Хмельницької області подано заяву про зміни до підстави позову, що датована 03.11.2010 роком.

Свої позовні вимоги Позивач, обґрунтовує тим, що заставодавець на момент укладення договору застави, яким забезпечується договір кредиту, не набув право власності на предмет застави, тому, сторони при укладення цього договору не малі на меті реального настання наслідків.

Провадження у справі № 5/1777-10 порушено господарським судом Хмельницької області 12.10.2010 року на підставі поданої позивачем позовної заяви, яка обґрунтована відсутністю повноважень у директора підприємства на укладення договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року.

Вказана справа розглядалась по суті, про що свідчать процесуальні документи , що винесені судом по даній справі, а також зафіксовано технічними засобами.

Виходячи з вищевикладеного, позивач позбавлений можливості змінювати підстави та предмет позову, а тому просила заяву позивача від 03.11.2010 року № 780-10/юв про зміни до підставу позову про визнання недійсним Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року, відхилити.

Вислухавши прибулих до суду повноважних представників сторін, а також дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання від 03.11.2010 року № 780-10/юв про зміни до підстави позову про визнання недійсним Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року, оскільки судовий розгляд справи розпочато 21 жовтня 2010р.

Заперечуючи по суті позовних вимог (вх. 01-24/198/11 від 11.01.2011р.) представник банку відмітила, що ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” (надалі за текстом - Позивач) до Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (надалі за текстом - Банк) до Господарського суду Хмельницької області подано позовну заяву про визнання недійсним договору кредиту.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що на момент укладення цього договору особа, що його підписувала не мала достатнього обсягу правоздатності; сторони при укладення цього договору не мали на меті реального настання наслідків; заставодавець на момент укладення договору застави, яким забезпечується договір кредиту, заставодавцем не набуто право власності на предмет застави, та просить суд визнати договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року недійсним.

ПАТ „Укрсоцбанк” вважає вимоги Позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав :

1. Щодо повноважень представника ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” на момент укладення договору кредиту.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 8 нової редакції статуту ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” № 1 від 30.09.2005 року, затвердженого рішенням зборів засновників (протокол № 2 від 22.09.2005р.) та зареєстрованого державним реєстратором 3.04.2005 року (номер запису 1 654 105 0001 000184), в товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор товариства, який діє від імені товариства без доручення, укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори, вчиняє інші правочини з врахуванням обмежень встановлених п. 8.4.7. цього Статуту.

Пунктом 8.4.7. нової редакції Статуту визначено, що надання згоди на укладення різноманітних договорів та здійснення інших правочинів, в тому числі договорів купівлі-продажу, обміну, позики, кредитних договорів та договорів по відчуженню майна товариства на суму, що перевищує 50000 гривень належить до компетенції учасників товариства, що оформлюється у письмовому вигляді у формі протоколу зборів або виписки з протоколу зборів.

Протоколом учасників ТОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія»№ 1 від 30.09.2005 року директором товариства обрана Савіцька Таміла Антонівна. Копія протоколу додається до заперечень.

Згідно протоколу зборів учасників товариства від 17.12.2007 року, на яких були присутні учасники, що володіють 100 % статутного фонду товариства, прийнято рішення :

звернутись до банку з клопотанням отримати кредит в сумі 800000 гривень, кредит у вигляді овердрафту у розмірі 118000 грн. та уповноважити директора товариства ОСОБА_1 на підписання відповідних угод з банком. Копія протоколу додається до заперечень.

Згідно протоколу зборів учасників товариства від 15.01.2008 року, на яких були присутні учасники, що володіють 100 % статутного фонду товариства, прийнято рішення передати в заставу банку у якості забезпечення отриманих кредитних коштів баштовий кран МК 85 та уповноважити директора товариства ОСОБА_1 на підписання відповідних угод з банком. Копія протоколу додається до заперечень.

2. Щодо підтвердження намірів сторін правочину направлених на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання укладеного Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року, банком було перераховано ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” грошові кошти в сумі 800000 грн. Факт отримання грошових коштів позивачем не спростовується.

Підставою перерахування грошових коштів у даній сумі був не лише укладений договорі кредиту, а і лист-заявка № 1 від 01.02.2008 року підписана та скріплена печаткою директора товариства ОСОБА_1, яка зазначила у якості призначення платежу оплату платіжного доручення № 53 у сумі 800000 грн. Копія листа-заявки додається до заперечень.

Під час обслуговування боргу до Договору № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року вносились зміни, пов'язані із змінами розмірів виплат на користь банку, а також у звязку з неналежним виконанням ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” свого обов'язку по постановці на облік баштового крану. Копії відповідних додаткових угод до договору кредиту додані позивачем до позовної заяви. Копія листаклопотання № 4 від 29.02.2008 року ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” про продовження терміну постановки крану на облік додається до заперечень.

Крім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком між сторонами був укладений договір застави майна, підписаний сторонами та посвідчений 30.01.2008 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 520. Копія договору застави додається до заперечень.

Додатково на виконання вимог банку, між банком, ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” та ВАТ НАСК „Оранта” був укладений Договір № В8880-023/08/СМ страхування заставленого майна. Копія договору застави додається до заперечень.

3. Щодо недійсності договору застави, та наслідків цього.

Згідно статті 3 Закону України „Про заставу” застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Зазначена норма спростовує твердження позивача, що недійсність договору застави тягне за собою недійсність договору кредиту.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про заставу” заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також: особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Предметом договору застави майна, підписаного сторонами, посвідченого 30.01.2008 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 520, є баштовий кран набутий у власність ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” згідно договору купівлі-продажу від 19.12.2007 року, укладеного з ТОВ „Техта”. Копія договору купівлі-продажу додається до заперечень.

Згідно з умовами цього договору купівлі-продажу (п. 5.1.) право власності на майно переходить до покупця після доставки, підписання акту прийому-передачі та оформлення накладної.

На виконання вказаних вимог ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” та ТОВ „Техта” 02.01.2007року підписано акт прийому-передачі баштового крану, накладну № 184 також: датовану 02.01.2008 року. Копії акту прийому-передачі від 0201.2008 року та накладної №184 від 02.01.2008 року додаються до заперечень.

Крім того, відповідно до листа № 3 від 27.01.2008 року продавець за договором купівлі-продажу ТОВ „Техта” підтвердив погашення ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” заборгованості по оплаті за баштовий кран. Копія листа № 3 від 27.01.2008 року додається до заперечень.

Вказані документи підтверджують факт набуття у власність ТОВ „Спеціалізована будівельно-транспортна компанія” баштового крану до моменту передачі його у заставу.

З точки зору представника суду слід врахувати також те, що кредитні кошти, отримані за договором кредиту могли бути забезпечені будь-яким майно, заставна вартість якого була б не меншою ніш 1544990,00 гривень.

Так, відповідно до п. 1.3. договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008 року сторони домовились, що „в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, Кредитор укладає з Позичальником договір застави майна заставною вартістю 1 544 990,00 (один мільйон п'ятсот сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) гривень. ”

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3-4, 22, 33, 59, 82 Господарського процесуального кодексу України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про заставу”, повноважний представник банку просила суд відмовити у позові.

Розглянувши наявні матеріали справи, надані докази, заслухавши в судових засіданнях доводи повноважних представників сторін, господарським судом встановлено наступне :

30 січня 2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", м. Київ було укладено Договір кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., у відповідності до якого Кредитор зобовязався надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 800000 грн., зі сплатою 15 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невідємною складовою частиною цього Договору, та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 22222 гривні, не пізніше 29 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано Кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше29.01.2011 року в сумі 22230 гривень, на умовах, визначених цим Договором (п.1.1).

Кредит надається Позичальнику на : придбання баштового крану МК 85 згідно договору купівлі продажу б/н від 19 грудня 2007 року укладеного з ТОВ «ТЕХТА»(п.1.2).

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань перед Кредитором за цим Договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, Кредитор укладає Позичальником договір застави майна заставною вартістю 1544 990 гривень (п.1.3).

Позичальник гарантує, що для укладення цього Договору є всі належні повноваження керівника та дозволи інших органів управління Позичальника (п.1.4).

Додатково Позичальник гарантував (п.1.5), що на момент укладення цього Договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього Договору (судові спору, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив Кредитора.

Порядок надання кредиту, нарахування та сплати процентів (комісій) сторони узгодили в статті 2 Договору ; права та обовязки сторін в статті 3 ; відповідальність сторін в статті 4 ; звільнення від відповідальності в статті 5 ; врегулювання спорів в статті 6 ; заключні положення в статті 7, скріпивши кожну сторінку оспорюваного правочину печатками та підписами повноважних представників сторін.

Від імені позивача оспорюваний правочин підписано директором товариства ОСОБА_1, яка діяла на підставі Статуту товариства.

На підтвердження повноважень вищезгаданою посадової особи представником банку додатково надано оригінали Додаткового Договору № 1 до Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., датованого 21 жовтня 2008р., в якому Сторони погодили Тарифи за послуги по наданню кредитів, а також Додаткового Договору № 2 до Договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р., датованого 30 квітня 2008р., в якому Сторони домовились внести зміни до пп. 3.3.19, яким визначався термін постановки позивачем на облік баштового крану МК 85.

При цьому від імені позивача вищезгадані додаткові договори до оспорюваного правочину підписано тим же директором товариства ОСОБА_1, яка при укладенні оспорюваного правочину діяла на підставі Статуту товариства за відсутності доказів перевищення закріплених у ньому повноважень.

Належне виконання банком зобовязань по наданню кредиту не заперечується повноважним представником позивача та обєктивно підтверджується наявними в матеріалах справи (а.с.40-41) відповідними банківськими виписками.

Окрім того на підтвердження повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький гр. ОСОБА_1, представником банку надано суду (а.с.69-70) Протоколи зборів учасників товариства-позивача від 17 грудня 2007р. та 15 січня 2008р., якими підтверджується внесення до порядку денного зборів та прийняття позитивних рішень з питань отримання кредиту в сумі 800000 грн., отримання овердрафту в сумі 118000 грн., передачі в заставу баштового крану МК 85 та надання повноважень директору на підписання договору застави баштового крану МК 85.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази і оцінюючи їх у сукупності, господарським судом враховується слідуюче :

У відповідно до пункту 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

2. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно пункту 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до статті 215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2 цієї ж статті Кодексу передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За пунктом 3 Статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 203 Цивільного кодексу України в чинній на час укладення оспорюваного правочину редакції, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Оскільки в ході судового розгляду позивачем не доведено належними та допустимими доказами обєктивне існування обставин, за наявності яких можливе визнання недійсним оспорюваного правочину, в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк", м. Київ про визнання недійсним договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. з наведених позивачем підстав слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-5, 12, 15, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована будівельно-транспортна компанія", м. Хмельницький до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк", м. Київ про визнання недійсним договору кредиту № 880/21-РК 4 від 30.01.2008р. - відмовити.

Судді І.В. Грамчук

Ю. Гладюк

М. Смаровоз