Рішення № 13500955, 12.01.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.Справа № 4/2036-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр аграрних технологій" м. Васильків

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" с. Гаврилівці Кам'янець-Подільського району

про стягнення заборгованості 104077,44 грн. з них 98884,00 грн. основного боргу, та 5193,44 - 3% річних

Суддя Баула Л.П.

Представники сторін:

позивача - ОСОБА_1 директор

відповідача - нез"явився

Суть спору: позивач з позовом про стягнення 98884 грн. заборгованості за отримані 15327,00 грн. , з яких 11790 грн. заборгованість за отриманий послід зернових культур згідно договору купівлі продажу № 10-КП від 25.12.2008 року та 5193,44 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ті обставини, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо оплати за поставлений товар.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Повідомляючи відповідача про судовий розгляд справи, йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, за вказаною у позовній заяві адресою, яка згідно довідки реєстратора є його реєстраційною. Тому повідомлення за цією адресою є належним повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду справи.

За таких обставин, в силу ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив.

25 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 10-КП посліду зернових культур , відповідно до умов якого позивач ( продавець) зобовязується передати у власність відповідачу (покупця) матеріальні цінності в асортименті, кількості та за ціною, погодженою сторонами в специфікації № 1, а покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі (п. 1.4. договору).

Продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію протягом 14 днів з дати підписання даного договору.

Загальна вартість цього договору згідно специфікації № 1 становить 98884 грн., у тому числі ПДВ. Розрахунок проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у строк до 31.01.2009 р. після її отримання в повному обсязі.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивач згідно акту прийому-передачі № 1 від 28.01.2009 р. передав відповідачу послід пшениці 8,500 т., послід ячменю 38,320 т., послід кукурудзи 30,500 т. всього на суму 98884 грн.

Сторонами складено акт звірки по договору купівлі - продажу № 10-КП від 25.12.2008 р. станом на 17.02.2010 року, в якому визначено заборгованість відповідача в розмірі 98884 грн. за отриманий послід зернових культур.

Відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті товару належним чином не виконав, отриману продукцію не оплатив.

Отже, в звязку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 98884 грн. заборгованість за отриманий послід зернових культур згідно договору купівлі-продажу від 25.12.2008 р. та 5193,44 грн. - 3% річних.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Що стосується нарахування 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України, якою визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 3% річних в розмірі 5193,44грн. за період з 01.02..2009р. по 01.11.2009р.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Обрій" (с. Гаврилівці, вул.Леніна,1, Кам'янець-Подільського району, код ЄДРПОУ 14178523) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ Український центр аграрних технологій (м. Васильків , Київської області, вул. Соборна,72, код ЄДРПОУ 33018774) - 98884 грн. (дев"яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн.) - заборгованості, 5193,44 ( п"ять тисяч сто дев"яносто три гривень сорок чотири копійки) - 3% річних, 1040, 77 грн. (одну тисячу сорок гривень сімдесят сім копійок) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяЛ.П. Баула