Рішення № 135007200, 20.03.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/8432/25

Номер провадження 2/495/3/2026

20 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді Топалової А.Л., із секретарем судового засідання Кіськовою А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті її батька ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті батько позивачки був розлучений з матір`ю позивачки ОСОБА_3 , про що 14.04.2005 року було вчинено актовий запис № 77 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород Дністровський Білгород Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області. Інші спадкоємці першої черги відсутні.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв. м., житловою площею 18,5 кв.м. 1/3 частка квартири належала покійному батьку на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року. При цьому позивачці та її матері ОСОБА_3 належать по 1/3 частки квартири. Зазначає, що фактично вступила у спадщину, оскільки була зареєстрована та проживала у вказаній квартирі разом із спадкодавцем, однак спадкове майно на себе не переоформлювала.

У зв`язку із вимушеним переїздом за кордон, в силу повномасштабного вторгнення російської федерації до України 24.02.2022, оригінали правовстановлюючих документів були втрачені. У Позивачки залишились лише копії технічного пасопрту та свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року.

При зверненні для оформлення спадщини нотаріусом їй було відмовлено листом від 04 вересня 2024 року № 160/01-16 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, рекомендовано звернутись до суду.

Зазначає, що через з відсутність у ОСОБА_1 оригіналу правовстановлюючого документу на частку майна померлого, вона позбавлена можливості переоформити спадкове майно померлого на своє ім`я у позасудовому порядку, тому звернулась до суду за захистом у порядку ст.392 ЦК України.

Ухвалою від 05.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2

13.01.2026 року на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

Ухвалою від 09.03.2026 року підготовче провадження по справі було закрито з призначенням справи до її розгляду по суті.

В судове засідання 20.03.2026 року сторони не з`явились.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Бондаренко Г.Є. подала до суду заяву, відповідно до якої просила справу розглянути без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Представник відповідача - Білгород-Дністровської міської ради у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Заяви до суду про відкладення судового засідання не надходило, до матеріалів справи надала відзив на позовну заяву, у якому просить прийняти законне та обґрунтоване рішення, заперечень щодо задоволення позову не висловлює.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно із принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 16.02.2016, та копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 08.08.2015.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,0 кв. м., житловою площею 18,5 кв.м.

Відповідно до листа КП «БілгородДністровське бюро технічної інвентаризації» № 1202 від 11.07.2024 зазначено, що станом на 31.12.2012 року власниками квартири АДРЕСА_2 були в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року, яке було зареєстровано БілгородДністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.02.1998 року в реєстровій книзі № 80 за реєстровим № 4807.

Дублікат правовстановлюючого документу Комунальним підприємством «Білгород Дністровське бюро технічної інвентаризації» не реєструвався.

Згідно паспорту громадянина України НОМЕР_4 , виданого Білгород-Дністровським РВ ГУДМС України в Одеській області 14 квітня 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 26 березня 2004 року.

Ухвалою суду від 02 січня 2026 року від приватного нотаріуса Білгород Дністровського районного нотаріального округу були витребувані докази, а саме: чи відкривалася спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи складав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповіт на будь яку особу.

На виконання ухвали суду 13 січня 2026 року повідомлено, що згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 не заводилась, також в спадковому реєстрі відсутня інформація про складені заповіти померлим ОСОБА_2 .

Частинами першою та другою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Приписами частини першої статті13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із змісту ст.1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року по справі № 175/654/22 зазначив, що з урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права.

За змістом пункту 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Як роз`яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Так, предметом позову у справі, що розглядається, є визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,0 м. кв., житловою 18,5 м. кв.

Обставин, які б спростовували твердження позивачки в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права, інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є визнання права (ст. 16 ЦК України). Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач має право на вказане нерухоме майно, і таке його право підлягає судовому захисту.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оскільки у Позивачки відсутні оригінал свідоцтва про право власності від 12.02.1998 року, яке було зареєстровано БілгородДністровським міжміським бюро технічної інвентаризації 12.02.1998 року в реєстровій книзі № 80 за реєстровим № 4807, що унеможливлює оформлення нею спадщини після смерті батька у позасудовому порядку, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,258-259,263-265,268,273,279,280-284,354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 35,0 м. кв., житловою 18,5 м. кв.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Білгород-Дністровська міська рада, ЄДРПОУ 26275763, адреса: 67700 Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56.

Повний текст складено 20.03.2026.

Суддя Анна ТОПАЛОВА