Рішення № 13500676, 11.01.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.01.2011 Справа № 4/186-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проагро"

смт. Запитів Кам'янка-Бузького району Львівської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 29524грн. 62коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився

від відповідача - не зявився

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проагро" (позивач по справі) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) і просить стягнути 18691грн.68коп. основного боргу, 4317грн.78коп. втрат від інфляції, 1114грн.29коп. 3% річних, 3531грн.70коп. пені та 1869грн.17 коп. штрафу, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обовязків по розрахунках за отриманий товар згідно з договором купівлі - продажу №15 від 04.07.2008року.

Представник позивача в засідання суду не прибув. Судом отримано клопотання від позивача №629-10 від 28.12.2010року, яким він позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду втретє не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що судом тричі надсилалися йому ухвали від 18.11.2010року, від 02.12.2010року та від 16.12.2010року за адресою м.Херсон, вул. Молодогвардійська №30, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в реєстраційних документах.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки подальше відкладення справи є неможливим, так як призведе до порушення строку вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Проагро” (позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) 04.07.2008року укладено договір купівлі-продажу №15.

Згідно з зазначеним договором позивач зобовязався передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити декоративні рослини (надалі - товар) на умовах визначених договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Поставка товару позивачем відповідно до пункту 3.2 договору здійснюється на умовах, зазначених в накладних . Датою виконання зобовязання з боку позивача є дата отримання товару відповідачем (пункт 3.3 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до витратної накладної №ТВВВ-00148 від 10.07.2008року позивач передав відповідачу передбачений договором купівлі-продажу товар на загальну суму 67408грн.92коп. Факт прийняття товару підтверджується підписом відповідача на витратній накладній і його печаткою.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору купівлі-продажу від 04.07.2008року відповідач зобовязаний здійснити розрахунки за отриманий товар шляхом перерахування коштів на рахунок позивача по мірі реалізації товару протягом 100 календарних днів від дати отримання товару, але остаточний розрахунок здійснити до 01.11.2008року.

Наданими до справи доказами та розрахунком суми боргу позивача підтверджується, що свої обовязки за договором відповідач виконав частково, сплативши позивачу 48717грн.34коп. (в тому числі з урахуванням повернення товару на суму 26717грн.24 коп. за 2 накладними). Його борг станом на день звернення з позовом становив 18691грн.68коп., що підтверджується і підписаним сторонами станом на 20.10.2010року актом звірки розрахунків.

Доказів перерахування боргу відповідачем суду не надано, тому позовні вимоги про стягнення 18691грн.68коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано суду документального підтвердження причин несплати боргу, тому позовні вимоги про стягнення 4317грн.78коп. втрат від інфляції та 1114грн.29коп. 3% річних також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3531грн.70коп. пені та 1869грн.17коп. штрафу за прострочку виконання грошового зобовязання суд виходить із наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України.

Сторони в договорі від 04.07.2008року не визначили конкретного періоду нарахування пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, не визначивши при цьому кінцевий термін обчислення та період в який діяла пеня, тому, суд вважає необхідним застосувати норму п.6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим нарахування пені та штрафу повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд також зазначає, що в силу статті 223 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

Період нарахування пені та штрафу в силу ч.6 статті 232 ГК України починається з 01.11.2008року та закінчується 01.05.2009року. Строк позовної давності щодо стягнення пені та штрафу передбачений ст.258 ЦК України також скінчився 01.11.2009року, тому позовні вимоги щодо стягнення 3531грн.70коп. пені та 1869грн.17коп. штрафу задоволенню не підлягають.

Крім того суд зазначає, що умовами пунктів 7.2 та 7.3 договору купівлі-продажу за одне і те ж порушення встановлена подвійна відповідальність, що суперечить ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те ж правопорушення. Зазначене також є підставою відмови стягнення штрафних санкцій.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (інші реквізити суду невідомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проагро" смт. Запитів вул.Залізнична, 25 Кам'янка-Бузького району Львівської області р/р 260000105783 в ПАТ “ПроКредит Банк” МФО 320984 код 32025733 18691грн.68коп. основного боргу, 4317грн.78коп. втрат від інфляції, 1114грн.29коп. 3% річних, 241грн.24коп. витрат по сплаті державного мита та 192грн.83коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 3531грн.70коп. пені та 1869грн.17коп. штрафу відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення підписано 12.01.2011року.