Рішення № 135004640, 20.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7740/25

Провадження № 2/953/347/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щеглаков Іван Едуардович до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення попередньої оплати, 3% річних та інфляційних витрат,

за участю:

представника позивача - Щеглакова І.Е.,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2025 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить: розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник»; стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 1555693 грн 75 коп., з яких: 1255225 грн 00 коп. - сума попередньої оплати за договором купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022; 59219 грн 11 коп. - сума 3% річних; 241249 грн 64 коп. - сума інфляційних витрат.

У позові позивач зазначає, що 18.01.2022 р. між ОСОБА_1 (як Покупцем) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» (як Продавцем), від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Азово Чорноморська адміністративна компанія», від імені якого діяла «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022 р.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. Договору «1.1. За Договором Продавець зобов`язується передати цінні папери, зазначені у п. 1.2. цього Договору, (далі - ЦП) у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти ці ЦП та сплатити за них грошову суму, вказану у п. 1.3. цього Договору. 1.2. Реквізити ідентифікації ЦП: вид/тип/різновид/найменування ЦП: облігації підприємств, відсоткові, забезпечені найменування емітента ЦП: АТ "ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1" код за ЄДРПОУ емітента ЦП: 01270285 форма випуску ЦП: іменна форма існування ЦП: бездокументарна міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: НОМЕР_1 кількість ЦП: 1 256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) штук серія ЦП: V5 номінальна вартість ЦП: 1 000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок) дата погашення облігацій: з "01" жовтня 2040 року по "30" вересня 2041 року 1.3. Договірна вартість ЦП (сума Договору) складає: 1 255 225,00 грн (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривень нуль копійок)». Відповідно до п.3.1., 3.3. Договору «3.1. Перехід права власності на ЦП здійснюється після отримання Продавцем повної оплати за ЦП в строк до "31" грудня 2023 року включно.

3.3. Продавець зобов`язаний у строк, передбачений п. 3.1. цього Договору, виконати всі дії, які необхідні для списання (або переказу) прав на ЦП зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця». 21.01.2022 р. ОСОБА_1 сплатила на рахунок АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» № НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» грошові кошти в розмірі 1 255 225 грн 00 коп. в якості оплати за облігації, що підтверджується копією квитанції №1-1064К від 21.01.2022 р. (додається). Таким чином, не пізніше 31.12.2023 р. АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» зобов`язаний був передати ОСОБА_1 облігації АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» у кількості 1256 шт., проте свого зобов`язання не виконав. 25.06.2025 р. ОСОБА_1 направила АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» претензію про передачу цінних паперів / повернення передоплати, в якій просила протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї претензії передати їй іменні відсоткові забезпечені облігації АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» у кількості 1 256 штук або у разі неможливості передачі облігацій протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї претензії повернути їй суму попередньої оплати в розмірі 1 255 225 грн 00 коп. (копії претензії, опису вкладення № 0222500106908, поштової накладної № 0222500106908 додаються). 11.07.2025 р. лист з претензією було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (трекінг відправлення №0222500106908 додається). Таким чином, АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» проігнорував претензію Позивача і станом на дату подання цієї позовної заяви так і не виконав своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу цінних паперів, що порушує права ОСОБА_1 як споживача, у зв`язку із чим вона звертається з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі і просив його задовольнити на підставах, що викладені у позовній заяві. Також долучено заяву від 03 лютого 2026 року про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 40000 грн.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації юридичної особи, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Крім того здійснювався виклик відповідача відповідно до ч. 2І ст. 128 ЦПК України, оскільки його зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження та місце роботи невідоме, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано. За таких обставин відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що 18.01.2022 р. між ОСОБА_1 (як Покупцем) та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» (як Продавцем), від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Азово Чорноморська адміністративна компанія», від імені якого діяла «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія» у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022 р. (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. Договору «1.1. За Договором Продавець зобов`язується передати цінні папери, зазначені у п. 1.2. цього Договору, (далі - ЦП) у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти ці ЦП та сплатити за них грошову суму, вказану у п. 1.3. цього Договору. 1.2. Реквізити ідентифікації ЦП: вид/тип/різновид/найменування ЦП: облігації підприємств, відсоткові, забезпечені найменування емітента ЦП: АТ "ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1" код за ЄДРПОУ емітента ЦП: 01270285, форма випуску ЦП: іменна форма існування ЦП: бездокументарна міжнародний ідентифікаційний номер ЦП: НОМЕР_1 кількість ЦП: 1 256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) штук серія ЦП: V5 номінальна вартість ЦП: 1 000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок), дата погашення облігацій: з "01" жовтня 2040 року по "30" вересня 2041 року.

1.3. Договірна вартість ЦП (сума Договору) складає: 1 255 225,00 грн (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривень нуль копійок)».

Відповідно до п.3.1., 3.3. Договору «3.1. Перехід права власності на ЦП здійснюється після отримання Продавцем повної оплати за ЦП в строк до "31" грудня 2023 року включно.

3.3. Продавець зобов`язаний у строк, передбачений п. 3.1. цього Договору, виконати всі дії, які необхідні для списання (або переказу) прав на ЦП зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця».

21.01.2022 р. ОСОБА_1 сплатила на рахунок АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» № НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» грошові кошти в розмірі 1 255 225 грн 00 коп. в якості оплати за облігації, що підтверджується копією квитанції №1-1064К від 21.01.2022 р. (додається).

Таким чином, не пізніше 31.12.2023 р. АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» зобов`язаний був передати ОСОБА_1 облігації АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» у кількості 1256 шт., проте свого зобов`язання не виконав.

25.06.2025 р. ОСОБА_1 направила АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» претензію про передачу цінних паперів / повернення передоплати, в якій просила протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї претензії передати їй іменні відсоткові забезпечені облігації АТ «ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1» у кількості 1 256 штук або у разі неможливості передачі облігацій протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї претензії повернути їй суму попередньої оплати в розмірі 1 255 225 грн 00 коп. (, опис вкладення № 0222500106908, поштова накладна № 0222500106908 додаються).

11.07.2025 р. лист з претензією було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (трекінг відправлення №0222500106908 додається).

Договір купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022 р. є договором купівлі - продажу цінних паперів, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов`язань, а саме ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 ЦК України внормовано, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч. 4).

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам (ст. 194 ЦК України).

Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюється шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про депозитарну систему України»).

За приписами ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України встановлено: Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Незважаючи на те, що сторонами вже були погоджені строки передачі цінних паперів, ОСОБА_1 також додатково направлялася претензія про передачу цінних паперів, яка була проігнорована Відповідачем.

Приписами ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Позивач звертає увагу суду на те, що позивачем так і не було отримано цінних паперів від АТ «ЗНВКІФ «Будівельник».

Окрім того, Позивачу від Відповідача не надходило жодних повідомлень про форс-мажорні чи інші обставини, що ускладнюють можливість переказу цінних паперів. Викладене свідчить про грубе порушення АТ «ЗНВКІФ «Будівельник» своїх зобов`язань як продавця товару (цінних паперів). Відповідно до п.3 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» Забороняються як такі, що вводять в оману: відмова від пред`явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару.

За змістом ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд України у Постанові від 18 вересня 2013 року у справі №6 75цс13 вказав на такі особливості застосування статті 651 ЦК України: «Суд оцінює істотність порушення договору, використовуючи термін «значна міра», яка проявляється у позбавленні сторони бажаного результату, який вона мала отримати при укладенні договору. При цьому вина сторони, яка істотно порушила договір, не має будь-якого значення ні для оцінки порушення як істотного, ні для виникнення права у другої сторони вимагати розірвання договору. Важливим критерієм істотності порушення договору також є розмір завданої шкоди, спричиненої таким порушенням, і який позбавляє потерпілу сторону отримати бажане при укладенні договору. Мова йде не лише про завдання шкоди у грошовій формі, що є прямими збитками, а також і про становище такої сторони, коли вона позбавляється можливості використовувати отримані результати договору».

Згідно з ч.1-2 ст.693 ЦК України 1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. 2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Верховний Суд у Постанові від 08 лютого 2019 року в справі №909/524/18 вказав: «При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: І) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору: 2) зміна умов зобов`язання: 3) сплата неустойки: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідно до частини другої статті 651 ЦК Українидоговір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина сторони, що припустилася порушення договору, (як суб`єктивний чинник) не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто суди повинні встановити,чи є на справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у cправі № 910/277/21

Згідно із ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Позивач, взявши на себе зобов`язання відповідно до п.п. 1.1. - 1.3. Договору «1.1. За Договором Продавець зобов`язується передати цінні папери, зазначені у п. 1.2. цього Договору, (далі - ЦП) у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти ці ЦП та сплатити за них грошову суму, вказану у п. 1.3. цього Договору в розмірі 1 255 225 грн 00 коп, які позивач виконала в повному обсязі, мала підстави розраховувати, що відповідач виконає свої зобов`язання щодо завершення виконання зобов`язання про перерахування Продавецем у строк, передбачений п. 3.1. цього Договору, виконання всіх дій, які необхідні для списання (або переказу) прав на ЦП зі свого рахунку в цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця».

Водночас, відповідач через недотриманням строків обумовлених договором щодо виконання зобов`язань, фактично відмовився від його виконання в односторонньому порядку та в силу вимог закону, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувача при укладенні договору.

В силу ст. 526, 610, 611 ЦК України у зв`язку з недотриманням відповідачем строків обумовлених договором щодо виконання зобов`язань, і відсутність доказів, які б доводили протилежне, відомостей щодо вчинення дій, які б перешкоджали їх виконувати матеріали справи не містять, позивач має право вимагати від Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» розірвання договору та виплати їй коштів.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, та правовідносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що позов про розірвання договору та стягнення сплачених позивачем коштів, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду виклав наступні висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Грошова сума обумовлена сторонами є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за житло на яке позивачка мала набути право власності. При цьому внесені грошові кошти підлягають поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».

Із зазначеного слідує, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

З огляду на зазначене, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму відповідно до частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку виконання зобов`язання.

Частиною 1ст. 1, ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно розрахунку позивача, загальна сума збитків від інфляції склала 241249,64 грн., 3 відсотки річних 59219,11 грн. Відповідач не спростував наданий розрахунок, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст.12,13 ЦПК України. Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також: із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов' язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідач порушив умови договору.

ЦК України визначено підстави для розірвання договору в тому числі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що на сьогоднішній день договір не виконано. Хоча умовами договору визначено кінцевий строк виконання 31 грудня 2023 року.

Ця обставина є істотною, оскільки позивач два роки позбавлена права отримання у власність цінних паперів.

При цьому позивач не порушила умови договору в частині сплати платежів, що свідчить про відсутність її провини у виконанні договору відповідачем.

Суд погоджується з тим, що невиконання умов договору щодо його виконання є істотним порушенням, так як внаслідок завданої цим шкоди позивач позбавлена права власності.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позовні вимоги про розірвання договору обґрунтованими, а тому задовольняє їх.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, у п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України вказано, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача, підлягає стягненню судовий збір, до того ж, у судовому засіданні до судових дебатів представником позивача заявлені вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Ч. 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу суду надано такі докази: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДН №6437, копія Договору про надання правової та професійної правничої допомоги №11Ч2025-ФО від 11.06.2025, копія Додатку №1 до Договору про надання правової та професійної правничої допомоги, копія Доручення №1 на надання правової та професійної правничої допомоги від 22.07.2025, копія квитанції АТ Укрсиббанк № 227309724 від 23.07.2025 р, копія Акту приймання-передачі наданої правової та професійної правничої допомоги від 31.01.2026, копія Звіту про надану правову та професійну правничу допомогу до Доручення №1, витяг з ЄДРПОУ щодо АО Парадігм, витяг з ЄРАУ щодо адвоката Щеглакова І.Е.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (Постанова Верховного Суду у справі №648/1102/19 від 12.02.2020р).

При цьому, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Жодною із сторін у даній справі не подано заяву про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог то на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 133,137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щеглаков Іван Едуардович до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» про захист прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення попередньої оплати, 3% річних та інфляційних витрат,- задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник»;

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» на користь ОСОБА_1 грошові кошти сплачені за договором купівлі-продажу цінних паперів №363-22/362-22/БВ від 18.01.2022 в розмірі 1255225 (один мільйон двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривень нуль копійок), 3% річних в розмірі - 59219,11 (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень одинадцять копійок); інфляційні витрати - 241249,64 (двісті сорок одна тисяча двісті сорок дев`ять гривень шістдесят чотири копійки), в загальному розмірі 1 555 693 грн 75 коп. (один мільйон п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто три гривні сімдесят п`ять копійок),

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу 40000,00 (сорок тисяч гривень).

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник»,61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 96; код ЄДРПОУ: 41061232.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2026 року.

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна