Рішення № 135004143, 20.03.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/73/24

Провадження по справі № 2/354/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі судового засідання: Крицкалюк Я.М.

за участі сторін:

представника позивача: адвоката Гайтанюк М.М.,

представника відповідача адвоката Мотлях О.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в.о. начальника Будівельно-монтажного управління №4 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укртрансгазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» Тимів В.М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в.о. начальника Будівельно-монтажного управління №4 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укртрансгазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» Тимів В.М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги тим, що з 02.10.1995 року та до 13.12.2023 року працювала у Відповідача. Розпочала свою діяльність з 02.10.1995 року, та працювала на різних посадах: прибиральниці, сестри господині, завідуючої житлово-готельного господарства, майстра, коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення. Оскільки структура та найменування Відповідача час від часу змінювалися, то і відповідно змінювалися і її посади. З 30 жовтня 2020 року по 13.12.2023 року вона обіймала посаду коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру Будівель-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз». 12.12.2023 року наказом в.о. начальника Будівель-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» № 136-к її звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Із прийнятим рішенням відповідача він не погоджується та вважає звільнення незаконним, оскільки підстави для звільнення відсутні, а її - не працевлаштовано. Позивачка стверджує, що звільнення її з роботи відбулося фактично не у зв`язку із скороченням її посади, а з мотивів помсти начальника Навчально-оздоровчого центру, оскільки між нею та начальником Навчально-оздоровчого центру виник конфлікт по роботі. Фактично скоротити намагалися тих, хто адміністрації відповідача не подобався з тих чи інших причин. Під скорочення потрапили тільки її посада (а в неї був тривалий конфлікт з керівником Навчально-оздоровчого центру Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз»), посада медичної сестри, яку займала голова профкому ОСОБА_2 (якій були відомі обставини зловживання владою керівником Навчально-оздоровчого центру Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» і яка намагалася відстояти її інтереси і не допустити звільнення з роботи) та посада головного адміністратора ОСОБА_3 . Натомість, в штат Навчально-оздоровчого центру були введені ще одна посада адміністратора (для ОСОБА_3 ) та посада «Начальника служби господарського забезпечення Навчально - оздоровчого центру», на яку 16.10.2023 року було прийнято/переведено ОСОБА_4 . Позивачка стверджує, що відповідачем не було їй запропоновано всі наявні вакантні посади в Навчально-оздоровчому центрі. В червні 2023 року з роботи звільнилася кухар ОСОБА_5 . Начальник Навчально-оздоровчого центру ОСОБА_6 тривалий час підшукував працівника на цю посаду. Працівник з пральні, яка мала значний досвід в роботі кухаря, так як тривалий час в якості кухаря обслуговувала весілля та бенкети, ОСОБА_7 , просила начальника перевести її на посаду кухаря, позивачка ж в свою чергу, просила перевести її на посаду працівника пральні - на місце ОСОБА_7 , замість того, щоб звільняти з роботи. Але адміністрація відповідача в особі начальника Навчально-оздоровчого центру ОСОБА_6 відмовила в переведенні працівника пральні ОСОБА_7 на посаду кухаря, а позивачці в переведенні її на посаду працівника пральні, а потім - її було звільнено з роботи. Зазначає, що була вакантна посада 5 адміністратора, яку обіймала ОСОБА_3 , і після вересня 2023 року уже не працювала у Відповідача. Однак, ця посада їй не була запропонована. А наказ про звільнення ОСОБА_3 26.12.2023 року, через 2 тижні після звільнення позивачки, не відповідає дійсності. Позивачка стверджує, що їй не були запропоновані всі вакантні посади в Навчально- оздоровчому центрі. Так, 29.09.2023 року в штатний розпис Навчально-оздоровчого центру було внесено зміни і з 01.10.2023 року введено посаду начальника служби господарського забезпечення. При цьому таку посаду їй запропоновано не було, а з 16.10.2023 року в період, коли вона перебувала у відпустці на вказану посаду прийнято ОСОБА_4 . Тільки після прийому ОСОБА_4 на роботу, 16.10.2023 року відповідач сформував список наявних вакантних посад в АТ «Укртрансгаз» серед яких не було жодної вакантної посади в Навчально-оздоровчому центрі, що знаходиться в м. Яремче. Із запропонованих їй вакантних посад у листопаді 2023 року була аналогічна ситуація. Тільки у грудні 2023 року їй запропонували список вакантних посад, актуальних станом на 13.12.2023 року, серед яких була посада кухаря 5 розряду, працевлаштування могло бути у м. Яремче. Проте, коли вона звернулася у відділ кадрів з приводу даної посади і можливості її зайняти, їй пояснили, що вона не відповідає займаній посаді, оскільки не має відповідної освіти та не має стажу 3 роки на посаді кухаря. А тому вважає, що адміністрація відповідача намагалася будь-що звільнити її з роботи. Позивачка зазначає, що за результатами порівняння штатних розписів Навчально-оздоровчого центру станом на 01.07.2023 року та станом на 01.09.2023 року вбачається, що фактично змін до штатного розпису не відбулося і її звільнено з мотивів помсти. Також позивачка зазначає, що її звільнено з посади не уповноваженою особою, оскільки у Додатку № 11 в пункті 2.2. до Колективного договору АТ «Укртрансгаз» на 2021-2023 роки, у Трудовому розпорядку АТ «Укртрансгаз», у пунктах 1.2, 6.1, 6.6.7. Положення про Будівельно-монтажне управління № 4 не має посилання на повноваження чи обсяг прав виконуючого обов`язки начальника БМУ № 4 по прийняттю рішення про звільнення з роботи працівників. Посилаючись на те, що відповідач при її звільненні допустив порушення трудового законодавства, просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Укртрансгаз» від 12 грудня 2023 року № 136-К «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру Будівель-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз»;

- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення у справі.

- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, оскільки незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, завдали непоправної та психологічної травми, до втрати нормальних життєвих зв`язків, погіршення матеріального стану сім`ї, а також стягнути з АТ «Укртрансгаз» на користь позивачки понесені нею судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 4239,20 грн та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалами суду від 15 квітня 2024 року, від 04.06.2024 року витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 витребувано докази у справі.

10.03.2026 року завершено стадію судових дебатів та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року проголошення судового рішення відкладено до 15 год 00 хв 20.03.2026 року.

У судовому засіданні 23.02.2026 року позивачка та її представник, яка була присутня у всіх судових засіданнях, позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Укртрансгаз» заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 31.08.2023 №570 «Про затвердження змін до штатних розписів» 25.09.2023 ОСОБА_1 отримала письмове попередження про вивільнення у зв?язку із скороченням штату працівників, зокрема посади коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру при БМУ N?4 філії БМФ «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз». Після ознайомлення з цим попередженням ОСОБА_1 відмовилась засвідчити своїм підписом факт отримання вищевказаного письмового попередження та ознайомлення з переліком вакантних посад станом на 16.09.2023, про що було складено відповідний акт. За період від дати попередження (25.09.2023) по дату звільнення (13.12.2023) ОСОБА_1 надавалася інформація про вакантні посади АТ «Укртрансгаз», зокрема станом на 16.09.2023, 16.10.2023, 01.11.2023, 16.11.2023, 01.12.2023, 13.12.2023 (в день звільнення), однак остання відмовилася від працевлаштування на них. Відтак вважає, що ОСОБА_1 були запропоновані всі вакантні посади для наступного працевлаштування на них, однак, остання проігнорувала пропозиції Роботодавця щодо працевлаштування на посадах та не прийняла жодної з вакантних посад, тобто фактично відмовилася від наявної в Товаристві роботи. Відповідно твердження Позивача про те, що Відповідач мав можливість, але не перевів ОСОБА_1 на іншу роботу, є абсолютно безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно тверджень Позивача про те, що Роботодавець запропонував їй не всі вакантні посади, то це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 була ознайомлена з наявною вакансією кухаря (група громадського харчування НОЦ 01.12.2023, 13.12.2023 (в день звільнення). ОСОБА_1 відмовилася від працевлаштування на цій посаді, про що свідчать її записи на аркуші ознайомлення з вакансіями АТ «Укртрансгаз» за 01.12.2023 і 13.12.2023. Водночас, ОСОБА_1 зауважує, що їй не була запропонована вакантна посада «керуючої старшими служби», яка нібито була введена в штатний розпис НОЦ з 16.10.2023, однак, така посада в штатний розпис НОЦ не вводилася. А посада адміністратора ОСОБА_8 стала вакантною 28.12.2023, після звільнення Позивачки.

Згідно із наказом від 27.09.2023 No555-вш позивачка ОСОБА_1 перебувала у відпустці з 02.10.2023 по 25.10.2023. Після виходу із відпустки 26.10.2023 їй був запропонований актуальний перелік всіх наявних вакантних посад станом на 16.10.2023. Щодо посади начальника служби господарського забезпечення, яку позивачка зазначає, що їй не запропоновано, то кваліфікаційні вимоги до цієї посади є повна, вища освіта відповідного напряму підготовки, стаж роботи за фахом у сфері господарського обслуговування не менше 2 років та з оперативного керування в готельному бізнесі не менше одного року. Позивач здобула лише базову загальну освіту, тому не відповідала кваліфікаційним вимогам для зайняття такої посади. Твердження позивачки про її звільнення не уповноваженою особою є безпідставними. ОСОБА_9 як виконуючий обов`язки начальника БМУ-4 у своїй діяльності керувався Положеннями про БМУ-4 та посадовою інструкцією начальника БМУ-4, у нього були законні повноваження на підписання наказу № 146-к від 12.12.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади коменданта. Від дати попередження про вивільнення у зв?язку із скороченням посади до дати звільнення, ОСОБА_1 були запропоновані усі вакантні посади в АТ «Укртрансгаз», від яких позивач відмовилася. А тому, Позивач не була працевлаштована в Товаристві виключно через те, що не надала згоди на переведення на запропоновані наявні в АТ «Укртрансгаз» вакантні посади за відповідною спеціальністю, чи іншу роботу, яку ОСОБА_1 може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, тощо. Оскільки позивач відмовилася від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, то вона зобов`язана працевлаштуватись самостійно. Тому відповідач прийняв наказ від 12 грудня 2023 року про звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у повній відповідності до норм чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи та третя особа ОСОБА_9 у судові засідання не з`являлися, повідомлялися згідно вимог закону.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та співставленні, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Якщо особа вважає, що її права порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за захистом, а Суд повинен установити, чи порушуються або не визнаються права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини п`ятої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Позивач звернулася до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, поновлення її на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вважає, що її незаконно звільнено з роботи.

Судом встановлено, що Наказом №124 від 02.10.1995 року ОСОБА_1 , прийнято на посаду прибиральниці Бази відпочинку «Карпати».

Наказом №191-к від 08.10.1996 року Позивачку переведено на посаду сестри-господині Бази відпочинку «Карпати».

Наказом №9-к від 01.03.1999 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідуючої житлово-готельного господарства Бази відпочинку «Карпати».

Наказом №56-к від 30.10.2001 року з 01.11.2001 року ОСОБА_1 переведено на посаду майстра Бази відпочинку «Карпати».

Наказом ДК «Укртрансгаз» №279 від 01.08.2011 року та наказом ДК «Укртрансгаз» №279/317 від 30.08.2011 року назва «База відпочинку «Карпати» філії Управління магістральних газопроводів «ПТГ Дочірньої компанії «Укртрансгаз» змінена на назву «Оздоровчий комплекс «Карпати» філії «Агрогаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Наказом Міненерговугілля від 18.07.2012 року №530 «Оздоровчий комплекс «Карпати» філії «Агрогаз» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» реорганізовано шляхом перетворення в оздоровчий комплекс «Карпати» філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Наказом №13/1 від 01.05.2013 року Позивачку переведено на посаду сестри-господині Оздоровчого комплексу «Карпати» філії «Агрогаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Рішенням акціонера Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 05.06.2018 року №188 змінено найменування на Навчально-оздоровчий центр філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ».

Наказом №01-к від 04.01.2017 року Позивачка переведена комендантом служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру філії «Управління магістральних газопроводів «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ».

Наказом АТ «Укратрансгаз» від 30.08.2019 року №641-к Позивачку переведено до Навчально-оздоровчого центру філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Наказом від 30.10.2020 року №1005-к Позивачку переведено до Навчально-оздоровчого центру Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» (далі - Навчально-оздоровчий центр) на посаду коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення.

Наказом №136-к від 12.12.2023 року Позивачку звільнено з 13.12.2023 року з роботи у зв`язку зі скороченням посади на підставі пункту 1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Отже, з 02.10.1995 року по 13.12.2023 року Позивачка працювала на посадах прибиральниці, сестри господині, завідуючої житлово-готельного господарства, майстра, коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення.

З 30.10.2020 року Позивачка обіймала посаду коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» (далі - Навчально-оздоровчий центр).

Згідно із наказом від 31 серпня 2023 року № 570 «Про затвердження змін до штатних розписів» (далі Наказ № 570) на виконання наказу від 31 липня 2017 року № 507 «Про формування штатних розписів та внесення змін до них» було затверджено зміни до штатного розпису працівників апарату АТ «Укртрансгаз» та працівників філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» та введено його в дію з 01 вересня 2023 року. Також наказано начальнику департаменту з управління персоналом Москалюку І.В. та директорам філій АТ «Укртрансгаз» вжити заходів щодо приведення чисельності та штату працівників АТ «Укртрансгаз» відповідно до затверджених змін до штатних розписів з дотриманням вимог, передбачених чинним законодавством (т.1, а. с. 105).

Як вбачається зі Змін до штатного розпису, згідно з Додатком 2 до Наказу № 570, зі штатного розпису виведено посаду коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» (далі - Навчально-оздоровчий центр) (т.1, а.с.106-107).

Як уже встановлено, з 30.10.2020 року вказану посаду обіймала Позивачка.

Відповідно до персонального попередження про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 25 вересня 2023 року було повідомлено, що відповідно до затверджених змін до штатного розпису наказом від 31 серпня 2023 року № 570 «Про затвердження змін до штатних розписів» був затверджений та введений у дію з 01.09.2023 року штатний розпис працівників Навчально-оздоровчого центру (далі - НОЦ) Будівельно-монтажного управління №4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз», у якому скорочена посада, яку вона обіймає.

У зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників попереджено, що позивач може бути звільнена з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не раніше двох місяців з дня отримання цього попередження, а також запропоновано зайняти вакантні посади згідно із переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16.09.2023 за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими (робочими) інструкціями, відповідно до вимог статті 49 2 Кодексу законів про працю України. У попередженні також зазначалося, що у разі виникнення підходящих за кваліфікацією вакансій до закінчення терміну попередження, вони також будуть запропоновані їй (т.1, а.с. 108).

Зі змісту персонального попередження вбачається, що до нього було долучено перелік вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16 вересня 2023 року з якими позивач відмовилася ознайомився у цей же день 25 вересня 2026 року та відмовилася підписати факт отримання попередження про майбутнє вивільнення, про що свідчить Акт від 25.09.2023 року, складений та підписаний начальником НОЦ ОСОБА_6 , фахівцем з підготовки кадрів Гуменюком Л.М., та провідним бухгалтером Зіняк Т.Б. (т.1, а.с. 187).

У період з 02.10.2022 року по 25.10.2023 року позивачка перебувала у відпустці згідно з наказом № 555-вик від 29.09.2023 року (т.1, а. с. 110).

З матеріалів справи вбачається, що зміни до штатних розписів «Укртрансгаз» у період двохмісячного терміну для вивільнення вносилися декілька разів: 16.10.2023 року (т.1, а.с. 111-113), 01.11.2023 року (т.1, а.с. 31-53), 16.11.2023 року (т.1, а. с. 116-117), 01.12.2023 року (т.1, а. с. 118-119), 13.12.2023 року (т.1, а. с. 120-121).

Від вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 16.10.2023 року позивачка відмовилася, оскільки запропоновані посади за межами Яремчанського регіону, а посаду на Будівельно-монтажному управління №4 Навчально-оздоровчого центру їй не запропоновано, оскільки не має вакантних місць, їй відмовлено (т.1, а.с. 113).

Також позивачка відмовилася від вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на 01.11.2023 року, станом на 16.11.2023 року, станом на 01.12.2023 року, станом на 13.12.2023 року (т.1, а.с. 114-115, 116-117, 118-119, 120-121).

Відповідно до наказу в. о. начальника БМУ№ 4 В.Тиміва від 12 грудня 2023 року № 136-К на підставі персонального попередження ОСОБА_1 про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників від 16 вересня 2023 року, наказу АТ «Укртрансгаз» № 570 від 31.08.2023 року «Про затвердження змін до штатних розписів», акту від 25 вересня 2023 року «Про відмову від ознайомлення з попередженням про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників», відмови працівника від запропонованих вакантних посад, ОСОБА_1 було звільнено з посади коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру підрозділів при Будівельно-монтажному управлінні № 4 Будівельно-монтажного управління № 4 13 грудня 2023 року у зв`язку зі скороченням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України (у редакції, чинній для спірних правовідносин) передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця визначені статтями 40, 41 КЗпП України (пункт 4 статті 36 КЗпП України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

На підставі частин першої третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що Відповідач повідомляв позивача про вакантні посади у період часу з 25.09.2023 року по 13.12.2023 року (дата звільнення), однак остання відмовилася від запропонованих у штатному розписі посад.

Так, відповідно до Акту від 25.09.2023 року, складеного та підписаного у складі трьох осіб: начальника Навчально-оздоровчого центру Сапіжака В.В., фахівця з підготовки кадрів Гуменюка Л.М., та провідного бухгалтера Зіняк Т.Б., 25.09.2023 року о 16:40 год позивач відмовилася підписати факт отримання попередження про майбутнє вивільнення та ознайомитися з переліком вакантних посад станом на 16.09.2023 року (т.1, а.с. 184)

З матеріалів справи вбачається, що позивачка відмовилася від вакантних посад АТ «Укртрансгаз», актуальних станом на 16.10.2023 року, на 16.11.2023 року, на 01.12.2023 року, на 13.12.2023 року, про що свідчать її письмові відмови на останньому аркуші Переліків вакантних посад (т.1, а. с. 113, 114-115, 116-117, 118-119, 120-121).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України, переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається сімейним при наявності двох або більше утриманців, особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З аналізу цієї норми права вбачається, що положення статті 42 КЗпП України визначають підстави для залишення працівників на роботі під час їх звільнення у зв`язку з наявністю переважного права на таке залишення.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 382/1039/16-ц.

В ході судового розгляду з наказу про звільнення від 12.12.2023 року № 136-К встановлено, що Позивачка має стаж роботи в газовій промисловості 28 років 2 місяці 7 днів (т.1, а. с. 23).

Тому, у відповідності до статті 42 КЗпП України мала би переважне право для залишення на роботі у відповідача після скорочення штату працівників як особа з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Однак, реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Оскільки, наказом АТ «Укртрансгаз» від 31 серпня 2023 року № 570 «Про затвердження змін до штатних розписів» скорочено посаду коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру підрозділів при Будівельно-монтажному управлінні № 4, то передбачене статтею 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі саме на цій посаді не могло бути реалізоване.

Суд зазначає, що розірвання трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України через скорочення штату працівників відбувається в разі ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату на підставі причин, що супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання доцільності скорочення чисельності чи штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду, а лише перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося реальне скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 29 червня 2021 року по справі № 302/613/18.

Суд при цьому вказує, що розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частини третьої статті 49-2 КЗпП України).

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 638/14370/20, від 20 серпня 2024 року у справі № 210/2141/16-ц.

Цивільне та трудове законодавство не передбачає право чи обов`язок суду перевіряти доцільності скорочення, оскільки власник підприємства або уповноважений ним орган самостійно вирішує питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) зазначено, що «однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення».

У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 (провадження № 61-1464св19) зазначено, що:

«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків»;

Таким чином, при скороченні чисельності або штату за статтями 40, 49-2 КЗпП встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, а за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. При цьому при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Доводити ж виконання вимог щодо порядку вивільнення працівника зобов`язаний саме роботодавець, а покладення такого обов`язку на працівника, як на слабшу сторону в зазначених правовідносинах, зокрема, і тому, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечить принципам справедливості та верховенства права.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 478/2028/16-ц.

У вказаній справі суд установив, що у відповідача відбулася зміна штату працівників, внаслідок чого займана ОСОБА_1 посада коменданта служби адміністративно-господарського забезпечення Навчально-оздоровчого центру при Будівельно-монтажному управлінні № 4 була скорочена.

Також суд, за наявними доказами у справі встановив, що позивачу були запропоновані вакантні посади, наявні у відповідача станом на 16.09.2023 року, на 16.10.2023 року, на 16.11.2023 року, на 01.12.2023 року, на 13.12.2023 року, та на день звільнення 13.12.2023 року (т.2, а. с. 145-164). Однак, Позивач відмовилася про що свідчать її письмові відмови на останньому аркуші Переліків вакантних посад (т.1, а. с. 113, 114-115, 116-117, 118-119, 120-121).

Отже, суд встановив, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, і виконав обов`язок щодо надання позивачу пропозицій про всі наявні у АТ «Укртрансгаз» вакансії, які з`являлися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення позивача, тому суд дійшов висновку, що АТ «Укртрансгаз» дотрималося вимог статті 49-2 КЗпП України.

Щодо твердження Позивача про звільнення її з посади особою, яка не мала на це повноважень, то Судом проаналізовано локальні нормативні акти Будівельно-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» та встановлено наступне.

Діяльність та порядок управління Будівельно-монтажного управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» регулюється положенням про Будівельно-монтажне управління № 4 філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз», затверджене директором БМФ «Укргазпромбуд» 01.05.2023 року (далі Положення БМУ № 4)

Відповідно до пунктів 6.1., 6.6.7. та 6.9. Положення БМУ № 4 керівництво поточною діяльністю БМУ № 4 здійснює начальник управління, якого призначає на посаду, переводить на іншу посаду, відсторонює від виконання повноважень та звільняє з посади директор Філії.

Начальник БМУ № 4 приймає на роботу (призначає на посаду), переводить на іншу посаду та звільняє з роботи (посади) працівників БМУ -4.

У разі відсутності начальника управління БМУ-4 його обов?язки виконує головний інженер або заступник начальника управління БМУ-4 на підставі наказу начальника БМУ-4 (т.3, а.с. 121).

Як вбачається з матеріалів справи наказу № 134-к від 08.12.2023 начальник БМУ-4 Віталій Бондар, відбуваючи у відпустку з 11.12.2023 по 15.12.2023, поклав виконання обов?язків начальника БМУ-4 БМФ «Укргазпромбуд» на період його відпустки на ОСОБА_9 , головного інженера БМУ-4.

Таким чином, у ОСОБА_9 були повноваження, як виконуючого обов`язки начальника БМУ-4 у період з 11.12.2023 по 15.12.2023 року прийняти оспорюваний наказ N? 136-к від 12.12.2023 про звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Враховуючи все зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 136-К від 12.12.2023 року «Про звільнення з роботи» та поновлення на роботі.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог про поновлення на роботі, тому і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись Конституцією України, статтями 2, 21, 40, 41, 42, 43, 49-2, 245 Кодексу законів про працю України, статтями 2, 10, 12, 13, 28, 81, 82, 89, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укртрансгаз», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в.о. начальника Будівельно-монтажного управління №4 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укртрансгазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» Тимів В.М. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: АТ «Укртрансгаз», зареєстроване місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801;

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача в. о. начальника Будівельно-монтажного управління №4 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укртрансгазпромбуд» АТ «Укртрансгаз» Тимів В.М., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП Суду не надано.

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК