Рішення № 135003880, 13.03.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/139/26

Провадження № 2/314/1000/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

за участю секретаря судових засідань Павлівської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вільнянського районного суду Запорізької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 76589641 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 9 500 гривень на строк 30 днів (до 23.08.2023) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позичальник своїх зобов`язань з повернення коштів в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 38 000,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 9 500,00 гривень; сума заборгованості за відсотками 28 500,00 гривень.

14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ»» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 38 000,00 грн.

З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 27.02.2024 року Позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій, Відповідач свої зобов`язання з повернення суми позики та відсотків за користування нею не виконав, тому ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 38 000,00 гривень.

В зв`язку із невиконанням Позичальником своїх зобов`язань зі сплати коштів та набуттям позивачем права грошової вимоги за вказаним боргом, Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року головуючою суддею визначено суддю Швець О.В.

Ухвалою від 15.01.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач надав до суду заяву про часткове визнання позовних вимог в частині тіла кредиту, в судове засідання не з`явилась в зв`язку з перебуванням за кордоном (підтверджень не надала).

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики на умовах повернення позики в кінці строку позики № 76589641 від 24 липня 2023 року в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, відправленим на номер мобільного телефону Відповідача (далі - Договір) (а.с. 6-9).

Згідно з п 1 Договору позики Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами Договору строк (строк Позики), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно п. 2 Договору параметри та умови Позики:

- Сума позики 9 500,00 гривень;

- Строк позики 30 днів;

- Процентна ставка / день 2,5 % (фіксована);

- Дата надання позики 24.07.2023;

- Дата повернення позики 23.08.2023 року;

- Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день % - 2,70 %;

- Пеня, % / день 2,7 %;

- Орієнтовна реальна річна процента ставка, % - 90465,53 %;

- Орієнтовна загальна вартість позики, у грн. 16625,00 грн.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до Договору позики № 76589641 від 24.07.2023 року, сума позики становить 9 500,00 гривень, кількість днів у розрахунковому періоді 30, проценти за користування кредитом 7 125,00 гривень; реальна річна процента ставка, % - 90465,53 %, загальна вартість кредиту 16625,00 грн (а.с. 8).

14.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до п. 1.1 якого Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту (а.с. 15-18).

Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Розділу 1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1 3.3 Розділу 3 Договору загальна сума Прав Вимоги, що відступається за відповідним Реєстром Боржників, Ціна продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього Договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників.

Фактор сплачує Клієнту 100 % Ціни Продажу протягом 7 (семи) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому передачі відповідного Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

За сплачені Фактором грошові кошти у вигляді Ціни Продажу, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн. з ПДВ шляхом перерахування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення Фактором оплати.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на стягнення заборгованості за договором позики № 76589641 від 24.07.2023 в сумі 38 000,00 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 9 500,00 гривень, сума заборгованості за відсотками 28 500,00 гривень (а.с.24).

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 16 від 25.01.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року в якості Ціни Продажу згідно Реєстру Боржників № 15 від 25.01.2024 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить … % від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 645 977,05 грн. (а.с. 21).

За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 2 467 686,42 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 20776 від 31.01.2024 року (а.с. 23).

Відповідно до п. 1 Акта прийому передачі Реєстру Боржників № 14 від 25.01.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 14 від 25.01.2024 року в кількості …., після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за договором позики, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір позики № 76589641 від 24 липня 2023 року укладений між сторонами в електронній формі шляхом його підписання за допомогою введення одноразового ідентифікатора, що свідчить про дотримання письмової форми і відповідає вимогам, передбаченим статтями 207, 208, 1047 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Так, позовні вимоги пред`явлені ТОВ «ФК «ЄАПБ», яке набуло право вимоги щодо ОСОБА_1 за договором позики на підставі договору факторингу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надав суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Додаткову угоду № 2 до договору факторингу від 28.07.2021 року, Додаткову угоду № 7 до договору факторингу від 13.06.2022 року, Додаткову угоду № 16 до договору факторингу від 25.01.2024 року,Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 14 від 25.01.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, Витяг з реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, платіжну інструкцію № 20776 від 31.01.2024 року про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги, розрахунок заборгованості, що підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги до Відповідача.

Одночасно з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт отримання Відповідачем суми позики за Договором позики № 76589641 від 24 липня 2023 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, факт перерахування грошових коштів (суми позики) на банківський рахунок Відповідача, а також наявність заборгованості та її розміру мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними доказами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку (пункт 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція щодо належності доказів отримання кредиту та наявності заборгованості викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 17.12.2021 року у справі № 278/2177/15-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Слід зазначити, що матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсного зарахування наданих у позику коштів на банківські рахунки відповідача за договорами позики № 76589641 від 24 липня 2023 року, який був укладений в електронній формі між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Договір позики № 76589641 від 24 липня 2023 року, Розрахунки заборгованості та витяги з Реєстрів боржників № 19 від 27.02.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року по договору позики № 76589641 від 24 липня 2023 року, на які посилався позивач у позові, не є первинними документами, які б підтверджували факт отримання позики Відповідачем у встановленому розмірі, користування такими грошовими коштами, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунки були складені, не може бути доказом наявності заборгованості за договорами, на якій наполягає позивач.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало доказів на підтвердження дійсного зарахування наданих у позику коштів за вказаним договором, що був укладений в електронній формі, на банківський рахунок відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивач не довів належними та допустимими доказами суму заборгованості, що виникла за вказаним договором, факт фактичного користування відповідачем грошовими коштами, тому підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відсутні.

Керуючись ст.258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512, 519, 610, 1046 1049, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

13.03.2026