Ухвала суду № 135003691, 19.03.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2818/17

Провадження №6/307/37/26

УХВАЛА

про відмову у задоволенні подання

19 березня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Семко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) подання приватного виконавця Лукечі Олександра Васильовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Приватний виконавець Лукеча О.В. 19 березня 2026 року звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно виконавчого листа № 307/2818/17 від 27.08.2018, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитним договором № 62211 від 22.11.2006, яка станом на 09.11.2017 становить 27 840,99 доларів США та по 5 561,85 грн. судового збору.

В обґрунтування подання посилався на те, що на виконанні виконавчого округу Закарпатської області знаходиться виконавче провадження ВП № 57331713 щодо виконання виконавчого листа № 307/2818/17 від 27.08.2018, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості за кредитним договором у вищевказаному розмірі. За вказаним виконавчим листом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОП НОМЕР_1 ).

Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавцем 02.10.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якої боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та її попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також, на адресу боржника неодноразово надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду.

Так, в процесі здійснення виконавчих дій приватним виконавцем надіслано запити користувачу бази даних «АІС Автомобіль», Західне МРУ Державної служби з питань праці, ТСЦ № 2141 РСЦ МВС в З/о, в ДПС України, відділ ДМС України та ПФ України, - для встановлення майнового стану боржника, можливих джерел доходів, відкритих рахунків у банківських установах та встановлення місця реєстрації боржника.

За відомостями ДМС місце проживання боржника зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповідей: Державної податкової служби України у ОСОБА_1 відсутні відкриті рахунки, як фізичної особи підприємця, оскільки така на обліку в органах ДВС не перебуває, а також відсутня інформація щодо отриманих доходів;

відповідно до інформації, що надійшла з ПФ України на запит виконавця, особу боржника не знайдено в РЗО;

в системі АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження), шляхом електронного документообігу у боржника, як фізичної особи, наявні відкриті рахунки в АТ АКБ «Конкорд», АТ «Універсал Банк». У вказані фінансові установи було направлено платіжні інструкції про примусове списання коштів з рахунків, але в рахунок погашення боргу не було стягнуто жодної суми;

від Західного МРУ Державної служби з питань праці технологічних транспортних засобів, об`єктів підвищеної небезпеки та об`єктів котлонагляду, - за боржником не зареєстровано;

із ТСЦ № 2141 РСЦ МВС в З/о - за боржником не зареєстровано транспортних засобів;

в системі АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження), шляхом електронного документообігу відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби;

із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 460072808 від 13.01.2026 вбачається, що за боржником не зареєстровано нерухомого майна;

із Державної прикордонної служби України від 27.10.2025 щодо перетину боржником державного кордону за період з 02.10.2018 по 27.10.2025 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неодноразово перетинала державний кордон у напрямку виїзду з України та зворотному напрямку, зокрема, боржник перетинала кордон по 3 рази в обох напрямках (як виїзду так і в`їзду).

Враховуючи викладе, вбачається, що кошти для здійснення постійних поїздок за межі України у боржника є, однак рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконано, жодної декларації не надано, будь яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено.

Боржник також не вживала заходи щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна та/або доходів.

Протягом всього часу перебування виконавчого документа на виконанні боржник не здійснила жодного платежу в рахунок добровільного погашення хоча б частини своєї заборгованості, на виклики не з`являлася, що свідчить про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду та суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 ЗУ "Про виконавче провадження", що призвело до вжиття відносно неї вищевказаних заходів примусового виконання.

Враховуючи викладене, просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка проживає за АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 307/2818/17 від 27.08.2018 виданим Тячівським районним судом Закарпатської області.

Згідно ч. 4. ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. просив розгляд подання здійснювати за його відсутності та просив таке задовольнити.

Дослідивши матеріали подання, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даного питання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, може звертатися до суду який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Так, законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Судом встановлено, що 27 серпня 2018 року Тячівським районним судом Закарпатської області видано виконавчий лист № 307/2818/17 на підставі рішення Тячівського районного суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № 62211 від 22.11.2006, яка станом на 09.11.2017 становить 27 840,99 доларів США та по 5 561,85 грн. судового збору.

02 жовтня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукечем О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57331713.

Крім цього, приватним виконавцем, скеровано ряд запитів, а саме: користувачу бази даних «АІС Автомобіль», Західне МРУ Державної служби з питань праці, ТСЦ № 2141 РСЦ МВС в З/о, в ДПС України, відділ ДМС України та ПФ України, - для встановлення майнового стану боржника, можливих джерел доходів, відкритих рахунків у банківських установах та встановлення місця реєстрації боржника.

Також, приватним виконавцем надіслано ряд викликів про необхідність з`явитися до виконавця Лукечі О.В. щодо сплати боргу за виконавчим документом № 307/2818/17 від 27.08.2018 або надання підтверджуючих документів про сплату, а саме: № 348 від 10.10.2018, № 57331713 від 16.10.2018,№ 57331713 від 13.09.2019, № 57331713 від 28.10.2025 та № 57331713 від 13.01.2026.

Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості. Судом не встановлено будь-яких свідомих дій боржника, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, оскільки в матеріалах подання відсутні відомості про те, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та знає про його наявність.

Так, приватний виконавець, на підтвердження ухилення боржника від виконання покладених на неї судом зобов`язань долучив списки № 28/10/2025 та № 14.01.2026 із зазначенням трекінгів поштових відправлень, про виклик приватного виконавця № 57331713 від 28.10.2025 та № 57331713 від 13.01.2026, які надіслані боржнику ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою її місця проживання та такі були їй вручені.

У той час до подання не долучено жодного підтвердження про вручення вказаних поштових відправлень, а сам список відправлення не є належним підтвердженням отримання боржником саме вказаних викликів та те, що такі отримані боржником, оскільки таких даних ні у самому списку, ні у відстеженні про вручення рекомендованих повідомлень на офіційному сайті поштового зв`язку не має.

Тобто належних доказів отримання боржником вказаних викликів суду не надано.

Будь-яких інших дій приватним виконавцем передбачених законом, спрямованих на виконання виконавчого листа, окрім як запитів щодо доходів, майна боржника, зареєстрованого місця проживання та перетину боржником кордону, виконавцем не здійснено.

Крім того, приватним виконавцем до подання не додано підтвердження отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, яке б вказувало про обізнаність боржника про наявність виконавчого провадження.

Також, слід зазначити, що у поданні приватний виконавець не надав доказів того, що боржник виїжджаючи за межі України, робить це з метою ухилення від виконання судового рішення, наявність лише самого зобов`язання не наділяє представника виконавчого округу правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю виконавця, то саме на нього покладається тягар доказування.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим саме виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем не надано необхідних доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржником від виконання покладених на неї зобов`язань.

Крім того, припущення, що заборона боржнику виїзду за кордон сприятиме виконанню зобов`язання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 258-261, 441 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця Лукечі О.В. про тимчасове обмеження права виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.Р.Сас