Рішення № 135003574, 10.03.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3133/25

2/301/125/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршавського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго», ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Хустської філії про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Іршавського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго», ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Хустської філії, в якій посилається на те, що він є власником земельної ділянки житлового будинку по АДРЕСА_1 . На його земельній ділянці розташована повітряна лінія електропередач (ЛЕП), яка була прокладена в 70-х роках минулого століття. Встановлення та розміщення цієї ЛЕП було здійснено без її згоди (згоди її правопопередників) та без жодних домовленостей та в тому числі договору (по земельному сервітуту) з порушенням чинних на той час і зараз будівельних земельних та енергетичних норм (Правил безпеки експлуатації електроустановок, ДБН, земельного кодексу України). Вважає, що ЛЕП була прокладена протиправно без згоди власника і з грубим порушенням будівельних норм та правил безпеки (вимог та інструкцій Міненерго). Він, як власник ділянки будинку АДРЕСА_1 не може повноцінно користуватися своєю землею та здійснювати господарську діяльність через наявність цієї лінії. Із самого початку існувала можливість прокладання ЛЕП без утиску чиїхось інтересів. На його думку, дії посадових осіб та енергетиків завдали «непоправимої шкоди» майну та функціоналу землі. Також він пропонував прокласти ЛЕП над межами всіх власників земельних ділянок однаково зацікавлених у споживанні електричної енергії. Він неодноразово звертався до Іршавського РЕМ та Хустської філії з вимогою перенести ЛЕП за межі його земельної ділянки, однак такі звернення позитивних результатів не надали. На підставі викладеного позивач просить визнати незаконно нав`язаних обмежень щодо користування ним ОСОБА_1 своєю земельною ділянкою за цільовим призначенням, зі сторони Іршавсього РЕМ ПАТ «Закарпаттяобенерго», Хустської філії ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та усунути порушення встановленого права власності на земельну ділянку. Зобов`язати Іршавську РЕМ ПАТ «Закарпаттяобенерго», Хустську філію ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за їх власний рахунок здійснити демонтаж та перенесення повітряної лінії електропередач за межі земельної ділянки, усунути перешкоди в користуванні ним земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 у належний термін.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 05.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

23.12.2025 на адресу суду від ПАТ «Закарпаттяобленерго» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що по земельній ділянці з кадастровим номером2121986000:04:001:0319 проходить частина повітряної лінії електропередачі (ПЛ) ПЛ-0,4 кВ Л-1 «Верх» від КТП-118-16 в с. Малий Раковець, яку було побудовано та введено в експлуатацію у 1980 році.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.01.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки з кадастровим номером 2121986000:04:001:0319, площею 0,2164 га, документи, подані для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер: 2796, виданий 17.07.2024 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Гецко А.І. (а.с.10).

20.07.2020 позивач ОСОБА_1 звертався до ПАТ «Закарпаттяобленерго» із заявою, у якій просив забрати із земельної ділянки по АДРЕСА_1 дві повітряні підвісні опори (стовпи) (а.с.11).

31.03.2025 позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до ПАТ «Закарпаттяобленерго» із заявою, у якій просив невідкладно розглянути варіанти прокладки ЛЕП, яка б відповідала вимогам вказаним вище та розпочати роботи (а.с.13).

30.04.2025 директором Хустської філії ПАТ «Закарпаттяобленерго» надало відповідь ОСОБА_1 , згідно якої повідомило, що для можливості розгляду питання перенесення об`єктів електричних мереж, видачі ОСОБА_1 вихідних даних та технічних умов для проєктування перенесення таких об`єктів, необхідно надати заяву щодо такого перенесення, до якої долучити ситуаційний план об`єкта забудови (земельної ділянки). Після виготовлення та погодження проєктної документації, між ОСОБА_1 та ПрАТ «Закарпаттяобленерго» може бути укладений договір щодо перенесення об`єктів електричних мереж, а вартість надання відповідної послуги буде визначена кошторисом (а.с.14).

28.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника Іршавського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго» із заявою щодо перенесення об`єктів електричних мереж, а саме підвісної лінії електропередач, до якої додано план-проект щодо перенесення об`єктів електричних мереж та копію відповіді директора Хустської філії ПАТ «Закарпаттяобленерго» (а.с.15-18).

29.08.2025 Директор Хустської філії ПАТ «Закарпаттяобленерго», надав відповідь ОСОБА_1 , що для можливості перенесення опори ПЛ-0,4 кВ за межі земельної ділянки з кадастровим номером 2121986000:04:001:0319, йому необхідно звернутись до Товариства для отримання такої послуги, яка є платною(а.с.18).

Згідно довідки, виданої директором ПАТ «Закарпаттяобленерго», вбачається, що повітряна лінія електропередачі ПЛ-0,4 кВ Л-1 «Верх» від КТП-118-16 перебувала і перебуває у власності та на балансі ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (а також його правопопередників) з моменту її будівництва і введення в експлуатацію у 1980 році по теперішній час (а.с.48).

Згідно копії поопорної схеми КТП-118/63 село м. Раковець, вбачається, що житловий будинок позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 живиться від опори №18 (а.с.49).

З Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.12.2025, вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 2121986000:04:001:0319; цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); площа земельної ділянки 0,2164; місце розташування: АДРЕСА_1 ; дата державної реєстрації права 17.07.2024; вид обмеження: охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи (а.с.52-53).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частини перша та друга статті 78 ЗК України).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 ЗК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Крім цього, відповідно до п. «е» ч. 1ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За правилами частини першої статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Відповідно до вимог ст.111 ЗК України обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Згідно з статтею 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Охоронними зонами об`єктів енергетики є зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля (стаття 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до ст. 22 Закону охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об`єкти розміщені.

Згідно ст. 24 Закону розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правилами охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1455, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, визначено розміри охоронних зоноб`єктів енергетики, зокрема, уздовж повітряних ліній електропередачі у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови не відхиленого їх положення на відстань (для повітряних ліній напругою) 10 метрів 3-20 кВ.

Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право: самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень; на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики зобов`язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону (стаття 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).

Отже, знаходження на земельній ділянці приватної особи електромережі обмежує права такого власника на користування земельною ділянкою, оскільки електромережі згідно із зазначеними нормативно-правовими актами повинні перебувати в охоронній зоні об`єктів енергетики і до такої зони застосовується ряд обмежень.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 2121986000:04:001:0319 вже зі спорудженою на ній ЛЕП, яка зводилась на його земельній ділянці, про що йому було відомо і про що він не заперечував.

Таким чином, у матеріалах справи докази вказують на те, що позивач набув у власність земельну ділянку з певними обмеження, зумовленими розташуванням на ній електромереж, які стосувалися й попередніх власників землі. Такі обмеження поширюються і на нового власника земельної ділянки, що виключає наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу опор лінії електропередач.

Оскільки земельна ділянка на якій розташована спірна повітряна лінія містить охоронну зону електричних мереж, на неї поширюються обмеження, встановлені ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів та Правилами охорони електричних мереж.

Згідно з п.4.1.37 КСР якщо замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, Замовник має звернутися до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР має надати вихідні дані та технічні вимоги для проектування перенесення належних йому об`єктів.

Користувач або власник земельної ділянки має розробити проект, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Корстувачем або власником земельної ділянки проект з оформленням технічного рішення.

ОСР на договірних засадах надає замовнику послугу з перенесення визначених проектом об`єктів енергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації.

Вартість проектної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Тобто, на підставі ч. 18 ст. 21 ЗУ «Про ринок електричної енергії», КСР, з метою забезпечення інших споживачів електроенергією та не порушення їх прав на безперебійне отримання електроенергії, підтримання конструктивних елементів обладнання повітряної лінії у безпечному стані, перенесення вказаної повітряної лінії можливе лише за умови дотримання вищевказаної встановленої процедури.

За змістом ст. 18 ЗУ «Про електроенергетику» демонтаж і перенесення спірної електроопори можливе лише за заявою і за рахунок замовника, однак позивач не врегульовував цей спір з відповідачем у позасудовому порядку із врахуванням цієї норми права.

Отже, як встановлено у судовому засіданні відповідачем надавались позивачу відповіді про роз`яснення щодо перенесення ЛЕП, однак позивач такими не скористався та не вжив жодних заходів щодо здійснення оплати за перенесення ліній електропередачі, хоча відповідно до вимог чинного законодавства обов`язок із оплати таких робіт покладається на замовника.

А відтак, в процесі розгляду справи позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами порушення його прав як власника земельної ділянки розташуванням ЛЕП на його земельній ділянці, адже законодавством передбачено певний порядок перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу на звернення власника земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не подано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2026 року по справі №564/3883/23, а саме те, що позивач набуваючи у право власності ділянку над якою проходить лінія електропередач та встановлені опори та погодився на набуття у власність такої земельної ділянки з певними обмеженнями, мав усвідомлювати, що користування земельною ділянкою матиме певні обмеження у зв`язку із розташуванням на ній раніше споруджених електропередач та опори.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку з певними обмеженнями, зумовленими розташуванням об`єкта енергетичної системи, який не оскаржував таких дій, а тому немає підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення ЛЕП.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення його прав на земельну ділянку з боку відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.15, 16, 23, 319, 321, 391 ЦК України,ст.ст.78, 95, 110, 111, 112, 152ЗК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іршавського РЕМ ПАТ «Закарпаттяобленерго», ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Хустської філії про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2026.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик