Рішення № 135003283, 19.03.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/435/26

19 березня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районнй суд Івано-Франківської області

в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 01.11.2008 вона у відділі реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №209.

Після одруження вона змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_4 .

У даному шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей, а саме: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом з нею.

Зазначає, що на перших порах сімейного життя у них були менш-більш нормальні дружні стосунки, однак в подальшому подружнє життя не склалося.

Причиною розпаду їх сім`ї стало те, що у них з відповідачем з часом стали різні погляди на життя, на сімейні цінності, на ведення господарства, виховання дітей, тощо, в результаті чого між нами постійно виникали непорозуміння і конфлікти.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2025 шлюб між ними було розірвано. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і 18.02.2025 набрало законної сили.

Стверджує, що на протязі останнього року відповідач не надає їй належну матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей від їхнього шлюбу і тому вона змушена звернутися в суд з даним позовом про стягнення з останнього аліментів в її користь на утримання неповнолітніх дітей в примусовому порядку, оскільки на її прохання добровільно врегулювати даний спір вони не дійшли спільної домовленості.

Позивач разом із неповнолітніми дітьми проживає у будинку її батьків за АДРЕСА_1 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання за №41 від 19.02.2026, складеного старостою Краснянського старостинського округу №4 Надвірнянської міської ради І.Дем`янів.

Вказує, що сама вона не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітніх дітей від їх з відповідачем шлюбу. Діти навчаються в Краснянському ліцеї, в зв`язку з чим вона зазнає значних труднощів із-за відсутності належної матеріальної допомоги зі сторони відповідача.

Позивач працює по тимчасових заробітках, які приносять невеликі доходи, оскільки більшість часу вона зайнята доглядом неповнолітніх дітей, будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства вона не має, підприємницькою діяльністю не займається.

Таким чином її матеріальне становище є неналежним і потребує від відповідача коштів на утримання неповнолітніх дітей від їхнього шлюбу.

Звертає увагу, що на даний час відповідач ОСОБА_2 постійно працює на одному з підприємств в м.Івано-Франківськ, де отримує сталі доходи, однак місце роботи і розмір доходів від неї приховує та витрачає їх на свої особисті потреби.

Враховуючи наведене, вона визначає спосіб стягнення аліментів, які будуть присуджені в її користь з відповідача на утримання неповнолітніх дітей від їх шлюбу, що є її виключним правом, а саме у частці від доходу відповідача по справі.

З огляду на викладене і доходи відповідача, а також те, що у відповідача немає на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб, вона вважає, що ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти в її користь на утримання їх неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу щомісячно до досягнення ними повноліття, що є на її думку менш-більш достатнім для їх нормального фізичного та духовного розвитку на даний час.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, натомість представник позивача, адвокат Гураш М.В. подав до суду письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити у їх відсутності, зазначивши, що позовні вимоги вони підтримують повністю з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його доходу щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати, зокрема пов`язані із наданням їй правничої допомоги в сумі 3500 грн.

Відповідач в судове засідання також не прибув, однак подав до суду письмову заяву, в якій просить розглянути дану справу без його та його представника, адвоката Гуменюка Б.С. участі.

Зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовної заяви ОСОБА_1 і стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу на утримання їх неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними повноліття.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 01.11.2008 вона у відділі реєстрації актів цивільного стану Надвірнянського районного управління юстиції Івано-Франківської області сторони по справі зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів цього ж числа складено відповідний актовий запис №209.

Після одруження позивач змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на прізвище чоловіка ОСОБА_4 .

У даному шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дітей, а саме: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на даний час є неповнолітніми і проживають разом з позивачем (а.с.11, 12).

Згідно рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2025, яке 18.02.2025 набрало законної сили, вказаний шлюб між ними було розірвано (а.с.9-10).

Як з`ясовано в ході розгляду справи, впродовж останнього року відповідач не надає позивачу належну матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей від їхнього шлюбу і тому остання змушена звернутися в суд з даним позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в її користь на утримання неповнолітніх дітей в примусовому порядку, оскільки на її прохання добровільно врегулювати даний спір сторони не дійшли спільної домовленості, що стороною відповідача не спростовано.

Судом перевірено, що позивач разом із неповнолітніми дітьми проживає у будинку її батьків, що за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання за №41 від 19.02.2026, складеного старостою Краснянського старостинського округу №4 Надвірнянської міської ради І.Дем`янів (а.с.13).

Також встановлено, що сама позивач не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітніх дітей від їх з відповідачем шлюбу. Діти навчаються в Краснянському ліцеї, в зв`язку з чим вона несе відповідні витрати та зазнає значних труднощів із-за відсутності належної матеріальної допомоги зі сторони відповідача.

Позивач працює по тимчасових заробітках, та отримує дохід, проте він є незначним, оскільки більшість часу вона займається доглядом неповнолітніх дітей, і будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства вона не має, підприємницькою діяльністю не займається.

З огляду на викладене, матеріальне становище позивача є неналежним і потребує від відповідача коштів на утримання неповнолітніх дітей від їхнього шлюбу.

У своїх вимогах позивач посилається на те, що на даний час відповідач ОСОБА_2 постійно працює на одному з підприємств в м.Івано-Франківськ, де отримує сталі доходи, однак місце роботи і розмір доходів позивачу невідомі. Отримані кошти відповідач витрачає на свої особисті потреби, не надаючи їх на утримання дітей, що в судовому засіданні також не спростовано.

Відповідач є особою працездатного віку. Також суду не надано доказів щодо незадовільного стану здоров`я відповідача та наявності у нього інших утриманців. Тому відповідач може надавати кошти на утримання неповнолітніх дітей, для їх нормального фізичного та духовного розвитку.

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

За змістом ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Перевіряючи доводи позивача щодо визначення розміру аліментів у частці від доходу відповідача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно норм ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Тому суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів у частці від доходу.

Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Щодо розподілу судових витрат:

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а саме у справах про стягнення аліментів. Тому судовий збір за подання позивачем вказаної позовної вимоги до суду в сумі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1-6 вказаної статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами .

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 29 від 20.02.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АТ № 1124988 від 20.02.2026, акт виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 19.03.2026, та квитанцію до про оплату послуг № 75540938 від 20.02.2026 (14-15, 16, 17).

Згідно п.п.4.2, 4.3, 4.5 договору про надання правничої допомоги № 29 від 20.02.2026 вбачається, що обсяг і вартість наданої правничої допомоги за договором визначається у п. 4.3 даного договору.

Тарифи, згідно яких виплачується винагорода адвокату, становлять: попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини і надання консультації по суті спору 500 грн; складення процесуальних документів, а саме позовної заяви 2000 грн; представництво інтересів клієнта адвокатом в суді І інстанції (за одне засідання) 1000 грн.

Факт надання послуг підтверджується актом виконання робіт про надання послуг на правничу допомогу.

Згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АТ № 1124988 від 20.02.2026, адвоката Гураша М.В. уповноважено на представлення інтересів клієнта ОСОБА_1 згідно договору про надання правничої допомоги № 29 від 20.02.2026.

Згідно акт виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 19.03.2026 вбачається, що сторони договору підтвердили, що адвокат Гураш М.В. передав, а клієнт ОСОБА_1 прийняла надані послуги професійної правничої допомоги. Загальна вартість наданих послуг складає 3500,00 грн, з яких: попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини і надання консультації по суті позову 500 грн; складення адвокатом процесуальних документів, а саме позовної заяви 2000 грн; представництво інтересів клієнта адвокатом в суді І інстанції 1000 грн (за одне засідання).

Згідно квитанції до про оплату послуг № 75540938 від 20.02.2026, позивачем ОСОБА_1 сплачено адвокату Гурашу М.В. кошти за надання послуг згідно договору про надання правової допомоги № 29 від 20.02.2026 в сумі 3500,00 грн.

Таким чином матеріалами справи доведено, що позивачем ОСОБА_1 фактично понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, що підтверджується належними доказами. Вказаний розмір витрат погоджений сторонами, є доведеним та обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Разом з тим відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявляв, і відповідно доказів неспівмірності витрат суду не надавав.

Висновки суду:

Виходячи із встановленого законом обов`язку обох батьків утримувати дітей, факт проживання дітей з матір`ю, вік та стан здоров`я дітей, матеріальний стан позивача, вартість життя та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку та здоров`я дітей, матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, який працює та отримує дохід, відсутність доказів щодо незадовільного стану його здоров`я та наявності у нього інших утриманців, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовільнити, та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Враховуючи положення ст.191 СК України, стягнення аліментів необхідно розпочати з часу пред`явлення позову, а саме з 25.02.2026.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача, зокрема: 3500,00 грн витрат на правничу допомогу в користь позивача, а також 1331,20 грн. судового збору в дохід держави.

На підставі ст.ст.141, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст.3, 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст.4, 13, 19, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовільнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 25.02.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню двадцять копійок) судового збору (Отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України(ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу: 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору). При заповненні платіжного документа у графі "Код платника" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані).

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Міськевич О.Я.