Рішення № 135002297, 18.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7203/25

Провадження № 2/202/773/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 березня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» (далі ТОВ «Файна Готівка»), третя особа: приватний виконавець Нордіо В.В., у якому просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 12 731,84 грн. та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 109063 про стягнення з неї на користь ТОВ «Файна Готівка» заборгованості за договором надання коштів у позику № 116235. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем Нордіо В.В. було відкрито виконавче провадження № 67098764. В межах даного виконавчого провадження із заробітної плати позивача були утримані кошти, з яких 12 731,84 грн. було перераховано стягувачу ТОВ «Файна Готівка». В подальшому, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.03.2025 року у справі № 202/10886/24 вказаний виконавчий напис нотаріуса було визнано таким, що не підлягає виконанню. Оскільки правова підстава для набуття відповідачем грошових коштів відпала, позивач просить стягнути їх як безпідставно набуте майно в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 29.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 10.02.2026 року позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 18.03.2026 року, позивач не з`явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача ТОВ «Файна Готівка» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа приватний виконавець Нордіо В.В. у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, письмових пояснень щодо позову не надав.

За таких обставин, зі згоди позивача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.07.2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 109063, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Файна Готівка» заборгованості за кредитним договором № 116235.

На виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо В.В. 11.10.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67098764.

В ході примусового виконання зазначеного виконавчого напису з доходів позивача (заробітної плати) було стягнуто та перераховано на користь стягувача ТОВ «Файна Готівка» грошові кошти у загальному розмірі 12 731,84 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2025 року у справі № 202/10886/24 (провадження № 2/202/923/2025) позовні вимоги позивача були задоволені: визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 15.07.2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 109063, про стягнення на користь ТОВ «Файна Готівка» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 26 620 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Згідно з частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача утриманих коштів, суд виходить з такого.

Згідно із частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України вказує на те, що передбачений нею інститут безпідставного набуття або збереження майна слугує механізмом повернення майна (коштів), яке передано (стягнуто) без достатніх правових підстав або підстава передачі (стягнення) якого згодом відпала.

Судом достовірно встановлено, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого з позивача на користь відповідача було стягнуто 12 731,84 грн., у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, правова підстава, на якій відповідач (ТОВ «Файна Готівка») набув вказані грошові кошти, згодом відпала. Відповідно, зазначені кошти є безпідставно набутими відповідачем та підлягають поверненню позивачу в порядку статті 1212 ЦК України.

Так, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 зазначено, що аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає, зокрема, якщо правові підстави для набуття майна відпали. Суд касаційної інстанції наголосив, що оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, то правова підстава, на якій кредитор стягнув з боржника кошти, відсутня (відпала). При цьому наявність між сторонами чинних договірних відносин (кредитного договору) цього факту не спростовує, оскільки питання наявності та/або відсутності заборгованості за таким договором має бути предметом окремого судового розгляду, а не підставою для утримання коштів, стягнутих за неправомірним виконавчим написом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18. У цій справі Суд вказав, що доводи кредитора про дійсність кредитного договору, на виконання якого було вчинено виконавчий напис, не спростовують факту скасування самого виконавчого напису, на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено примусове стягнення грошових коштів. Саме визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є самостійною та достатньою підставою для повернення стягнутих коштів відповідно до приписів статті 1212 ЦК України.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) міститься вичерпний висновок щодо застосування реституційного ефекту статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах. Верховний Суд роз`яснив, що одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) майна є саме визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса. З моменту набрання таким судовим актом законної сили правова підстава вважається такою, що відпала, і набувач зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно. Суд касаційної інстанції визнав помилковими висновки про те, що наявність кредитного договору між сторонами виключає можливість застосування кондикції (статті 1212 ЦК України), оскільки факт скасування виконавчого напису є безумовною підставою для повернення коштів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний обов`язок передбачений частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своєму рішенні від 06 червня 2019 року у справі «Брайловська проти України» (заява № 14031/09) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив, що для відповідності статті 1 Першого протоколу до Конвенції позбавлення майна має відповідати трьом умовам: воно має здійснюватися «на умовах, передбачених законом», що виключає будь-які свавільні дії національних органів влади, здійснюватись «в інтересах суспільства» та забезпечувати справедливий баланс між правами власника та інтересами суспільства (пункт 55 рішення). Перша вимога статті 1 Першого протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має бути законним (пункт 56 рішення).

Враховуючи, що грошові кошти у розумінні практики ЄСПЛ є майном, а виконавчий напис нотаріуса, який слугував єдиною правовою підставою для примусового стягнення коштів з позивача, визнано судом таким, що не підлягає виконанню, подальше утримання цих коштів відповідачем не ґрунтується на законі. Відтак, неповернення безпідставно набутих коштів становить непропорційне та свавільне втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном, що є прямим порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 12 731,84 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» (код ЄДРПОУ 42269456, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юнацька, буд. 10, кв. 15) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті грошові кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 67098764, у розмірі 12731 грн. 84 коп (дванадцять тисяч сімсот тридцять одна гривня 84 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Файна Готівка» (код ЄДРПОУ 42269456, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юнацька, буд. 10, кв. 15) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18 березня 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк