Рішення № 134997919, 20.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 624/712/25

н/п 2/953/424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.,

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 29 893 грн

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" (далі - Товариство) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102936860 від 08.04.2021 у сумі 29 893 грн, судовий збір у розмірі 2 422,4 грн та 7 000 витрат на професійну правничу допомогу. Розгляд справи просив здійснювати без участі представника.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримав права вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу за кредитним договором № 102936860 від 08.04.2021, зобов`язання за якими відповідачка належним чином не виконувала.

Виклад позиції відповідача

21.02.2026 до суду від відповідачки надійшов відзив на позов, в якому вона просила визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі задовольнити позовні вимоги частково, стягнути заборгованість за кредитним договором №102936860 від 08.04.2021 у сумі 10 900 грн, зменшити розмір відшкодування витрат на правову допомогу та розподілити судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору, між позивачем та відповідачем, пропорційно відсотку задоволенню позовних вимог.

Причини пропуску строку обґрунтовує тим, що про судове провадження дізналась не відразу. Проживає в м. Харків і через постійні обстріли та відключення електроенергії не мала можливості подати відзив вчасно.

Суд, відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку, ураховуючи загальновідомі обставини щодо обстрілів та відключенням електроенергії, а тому дійшов висновку про поновлення відповідачці строку для подання відзиву.

Відзив на позов мотивовано таким:

-встановлений позивачем в договорі розмір відсотків за кожен день користування кредитом, у розмірі 3,0 %, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України "Про споживче кредитування" та порушує принцип розумності та добросовісності;

-строк кредитування за договором про споживчий кредит № 102936860 від 08.04.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів, дата закінчення строку кредиту 08.05.2021. Будь-які нарахування після відсотків після цієї дати, є незаконними;

-позивачем було порушено законодавство. Встановлюючи розмір денної процентної ставки 3,0 %, яка згідно частино п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 %, та те що договір кредиту був укладений на 30 днів;

-вказує, що правомірно нарахованими відсотками за весь час дії договору кредитування на тіло кредиту 10 000 грн 3 000 грн нарахованих відсотків. Відповідачка сплатила заборгованість у розмірі 2 100 грн 20.05.2021. А тому загальна сума заборгованості з врахуванням нарахованих відсотків 13 000 грн - 2 100 грн платіж по кредиту = 10 900 грн залишок заборгованості за кредитним договором;

-справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводитиметься в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являтиметься до суду. Розмір правової допомоги в сумі 7 000 грн є неспівмірним від суми укладеного договору надання споживчого кредиту у розмірі 10 000 грн. доказів на підтвердження оплати адвокатських послуг не надано, а тому просила зменшити витрати на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі

У липні 2025 року Товариство звернулось доКегичівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 .

Справа була передана за підсудністю ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 31.07.2025.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 справу передано для розгляду судді ОСОБА_2

Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 26.08.2025 відкрив спрощене позовне провадження у справі, призначив справу до розгляду, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 № 2669/0/15-25 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Київського районного суду м. Харкова. Після проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з протоколом справу передано на розгляд судді Київського районного суду м. Харкова Вітюку Р.В.

Суд ухвалою від 25.12.2026 прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Розгляд справи відкладався для належного повідомлення учасників справи, зокрема, до 20.03.2026.

20.03.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце судових засідань повідомлені своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвал та судових повісток до електронних кабінетів сторін, що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд ураховуючи належне повідомлення учасників справи, заяву позивач про розгляд справи без його участі, дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутність сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

08.04.2021 ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" уклали кредитний договір № 102936860 (далі - кредитний договір) у електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Факт укладення відповідачка не заперечує.

Згідно з копією довідки від 12.06.2025кредитний договір № 102936860 від 08.04.2021 підписаний одноразовим ідентифікатором F33806 08.04.2021 о 07:17, номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.2. - 1.6. договору:

- сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн (п. 1.2.);

- кредит надається строком на 30 днів з 08.04.2021 (строк кредитування) (п. 1.3.);

- термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.05.2021 (п. 1.4.);

- загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 9 000,00 грн в грошовому виразі та 1 095,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 19 000,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (п. 1.5);

- комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пп. 1.5.1.);

- проценти за користування кредитом: 9 000,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2.);

стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.).

Згідно з платіжним дорученням 26584658 від 08.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" перерахувало ОСОБА_1 10 000,00 грн.

До матеріалів справи долучено відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 102936860, ОСОБА_1 , в яких відображено розміри да та дати нарахування за договором.

19.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" і Товариство уклали договір відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т, відповідно до п. 1.1. кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 75-МЛ/Т від 19.08.2021 передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 08.04.2021, кредитний договір № 102936860, згідно з яким залишок по тілу кредиту 9 700 грн

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач уклав кредитний договір № 26584658 від 08.04.2021, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором F33806, за яким він отримав кредит, тобто сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору (строку, процентів тощо). Указана обставина не заперечується відповідачкою.

Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн шляхом зарахування вказаної суми на її рахунок, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитними договором № 26584658 від 08.04.2021 відповідно до договору відступлення права вимоги № 75-МЛ/Т від 19.08.2021, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 19.08.2021 Товариство стало новим кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.

З реєстру боржників до договору факторингу за яким Товариство отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 та розрахунку, який наведений у позовній заяві вбачається, що відповідачка має заборгованість у розмірі 29 893 грн, яка складається з 9 700 грн заборгованості за тілом, 20 193 грн заборгованість за процентами.

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.

Відповідачка не заперечує проти факту укладення договору та отримання коштів, однак не погоджується з розміром процентів, посилаючись на частину п`яту статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" була доповнена вказаною нормою (частиною п`ятою) Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023.

До вказаного моменту (24.12.2023) вказана норма була відсутня.

Договір кредитування між сторонами у справі був укладений 08.04.2021 і нарахування процентів здійснено з строк з 08.04.2021 до 10.07.2021, тобто дія положення частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки набула чинності після виникнення таких (укладення кредиту і нарахування процентів). А тому відповідні посилання відповідачки суд визнає необґрунтованими.

Щодо посилання відповідачки на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/26, то суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у п. 90, 91 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 сформувала висновок, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили строк кредитування 30 днів з 08.04.2021 (1.3. договору). Нарахування процентів кредитор розпочав з 09.08.2021, тобто строк кредитування спливає 09.05.2021 і складає 9 000,00 грн з розрахунку 3 % за кожний день користування, що відповідає положенням п. 1.3., 1.4., пп. 1.5.2. А тому суд визнає вказаний розмір обґрунтований, оскільки такий розмір та строк нарахування узгоджений сторонами.

Водночас, як вбачається з копії відомостей про щоденні нарахування та погашення, кредитор продовжив нарахування після 09.05.2021 на підставі пп. 1.5.2. в п. 1.6. договору. При цьому жодного правового та договірного обґрунтування вказаного нарахування не наводить.

За таких обставин, суд частково приймає посилання відповідачки на висновки, наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/26 та враховує їх відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України та вважає, що проценти, нараховані після 09.05.2021 не підлягають до задоволення, оскільки строк нарахування процентів за користування кредитом, узгоджений сторонами, сплив 09.05.2021, а тому нарахування процентів припиняється. Після вказаного строку у кредитора може захистити своє право шляхом застосування положень статті 625 ЦК України. Указана вимога позивачем не заявлялась.

Отже, враховуючи те, що строк нарахування процентів сплив 09.05.2021, тобто після зазначеної дати припиняється нарахування процентів, до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 9 000,00 грн, що передбачені договором (п. 1.3., 1.4., пп. 1.5.2) та відповідають нормативному регулюванню. В решті вимог про стягнення процентів у розмірі 11 193 грн слід відмовити (20 193 - 9 000). У вказаній часині частково приймаються доводи відповідачки.

Крім того, суд враховує посилання відповідачки про часткове погашення заборгованості. Указана обставина не спростовується позивачем.

З наданої відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що 1 500,00 грн спрямовані на погашення процентів по кредиту, 300 грн - тіла кредиту та 30 - комісії за пролонгацію.

За таких обставин, суд вважає, що погашений розмір процентів у сумі 1 500,00 грн підлягає зарахуванню за проценти, строк нарахування передбачено договором (30 днів). Відповідно до стягнення з відповідачки підлягає загальний розмір процентів у сумі 7 500,00 грн (9 000,00 - 1 500,00 грн).

Висновки за результатами розгляду заяви

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 17 200,00 грн, з яких 9 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 500,00 грн - за процентами. У решті вимог про стягнення процентів у розмірі 12 693,00 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо судового збору

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на правову допомогу

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат додав (в копіях):

- копію договору про надання правничої допомоги від 06.05.2025 № 0605, укладений між Товариством та адвокатським об`єднанням "Апологет";

- копією акту наданих послуг з правничої допомоги № 1647 від 23.06.2025, відповідно до якого, загальна вартість послуг складає 7 000 грн;

- копією детального опису наданих послуг від 23.06.2025, в якому вказаного витрачений загальний час - 6 год. 30 хв.;

- копією ордеру від 06.05.2025.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує, що відповідачка заперечує проти розміру витрат, зокрема, аргументуючи це тим, що справа відноситься до категорії не складних, розгляд проводиться в спрощеному провадженні, розмір правової допомоги в сумі 7 000 грн є неспівмірним.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Суд враховує, що справа, яка розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції), позивач не вчиняв значних дій щодо витребування та надання додаткових доказів, не приймав участь у судових засіданнях, тощо, розмір витрат на правову допомогу є непропорційним до предмету спору. Також суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та, за клопотанням відповідача, зменшення заявлених витрат до 2 000 грн. У решті вимог слід відмовити, як неспівмірними та необґрунтованими.

При цьому суд відхиляє посилання відповідачки на відсутність доказів сплати таких витрат позивачем з огляду на те, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості на правничу допомогу підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19). Обсяг наданих послуг підтверджено наданими доказами.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 133, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" суму заборгованості за кредитним договором №102936860 від 08.04.2021 в розмірі 17 200,00 грн, з яких: 9 700,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 500,00 грн - за процентами, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 393,81 грн.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 гривен.

У решті заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх; код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 20.03.2026.

Суддя Роман ВІТЮК