Ухвала суду № 134997218, 16.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5040/26

Провадження № 1-кс/344/2205/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12024262140000352 від 07 листопада 2024 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 13 березня 2026 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 .

Доводи клопотання.

Слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024262140000352 від 07 листопада 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб на території Коломийського району, Івано-Франківської області, в період дії на території України воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, не пізніше жовтня 2024 року по травень 2025 року, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, несанкціоновано входили в мобільні банкінги (акаунти) клієнтів АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та в подальшому таємно викрадали їхні грошові кошти шляхом переказів на підконтрольні рахунки із яких здійснювали зняття коштів в банкоматах на території Коломийського району.

Також до злочинної діяльності організованої групи з січня 2025 року був залучений ОСОБА_4 та з березня 2025 року - ОСОБА_10 , які взяли участь у 4 епізодах злочинної діяльності.

Встановлено 15 потерпілих осіб, чиї кошти з карток АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » були виведені на картки, відкриті на фігурантів або осіб з числа їх зв`язків та в подальшому були перераховані безпосередньо на картки фігурантів, після чого відбулись обготівкування коштів в банкоматах м. Коломиї Івано-Франківської області.

Також досудовим розслідуванням встановлено спосіб вчинення кримінальних правопорушень - отримання логінів, паролів та пін-кодів клієнтів банку в месенджері Телеграм. Зокрема, під час слідчих дій слідчими ГСУ НПУ в рамках кримінального провадження № 12025000000001394 від 12.05.2025 в м. Коломиї у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були вилучені мобільні телефони, на яких містяться скрін-шоти з месенджеру Телеграм, на яких наявна інформація про логіни, паролі та пін-коди клієнтів банку.

19 січня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, українцю, уродженцю с. Жуків Коломийського району Івано-Франківської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженому, дітей на утриманні не має, депутатом не обирався, раніше не судимому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Цього ж дня 19.01.2026 підозрюваного ОСОБА_4 затримано в порядку статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, зокрема: відповідно до санкції ч. 5 ст. 361 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років; відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_4 , в яких містяться стенограми телефонних розмов ОСОБА_4 із іншими учасниками злочинної групи щодо злочинної діяльності, протоколами огляду документів - інформації отриманої за результатами тимчасових доступів до банківської інформації про рух коштів, якими зафіксовано факти несанкціонованого доступу до мобільних банкінгів (акаунти) клієнтів АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та крадіжок грошових коштів із банківських рахунків потерпілих, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , протоколами допитів свідків, протоколом допиту підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та іншим матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

20.01.2026 слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, строком до 18.03.2026.

При застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 слідчим суддею враховано наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які на даний час не зменшилися та залишаються актуальними, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, вказаний ризик також обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, не має сталих соціальних зв`язків;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів та які могли бути безпосередніми очевидцями означених злочинів, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього, у даному кримінальному провадженні наявна велика кількість осіб, щодо яких триває перевірка причетності до вчинення даних та інших злочинів та з якими контактував безпосередньо чи опосередковано підозрюваний, які в подальшому можуть дати викривальні покази щодо нього. Також ОСОБА_4 може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання останніми викривальних показів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Даний ризик, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 з метою одержання доходів продовжить вчиняти корисливі кримінальні правопорушення. Вказаний ризик також підтверджується схильністю підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, так як він підозрюється до вчинення ряду кримінальних правопорушень і на даний час перевіряється причетність ОСОБА_4 до ряду інших кримінальних правопорушень.

Завершити досудове розслідування у межах дії попередньої ухвали не виявляється можливим, оскільки для прийняття остаточного рішення необхідно завершити та провести наступні слідчі, процесуальні дії:

-проведення ряду оглядів вилучених речей під час обшуків;

-проведення допитів всіх осіб, власників банківських карток, через які здійснювалось виведення викрадених грошових коштів, а також всіх осіб із числа оточення підозрюваних, яким можуть бути відомі обставини злочинної діяльності останніх;

-виконання ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів, що становлять охоронювану законом таємницю: АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », АТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та АТ « ІНФОРМАЦІЯ_9 »;

-проведення огляду та аналізу отриманої банківської інформації на предмет додаткових епізодів злочинної діяльності групи осіб;

-за результатами проведених слідчих дій та інших зібраних додаткових доказів вирішити питання щодо повідомлення підозрюваним про підозру за додатковими епізодами злочинної діяльності;

-зняти грифи секретності із документів, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

-здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та надати стороні захисту достатній строк для ознайомлення з ними;

-скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження.

Обставини, що перешкоджали здійсненню вищезазначених процесуальних дій раніше, - це значна кількість попередньо проведених першочергових слідчих, процесуальних дій, заходів забезпечення кримінального провадження, спрямованих на отримання доказів злочинної діяльності, їх аналізі та оцінці, процесуальні порядки отримання дозволів на проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права та свободи громадян, значною кількістю негласних слідчих (розшукових) дій, значною кількістю банківських установ, до яких здійснювались тимчасові доступи, їхня віддаленість від органу досудового розслідування, тривалість проведення тимчасових доступів до документів із банківських установ.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, додав, що ухвалою слідчого судді від 16 березня 2026 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 19 травня 2026 року, просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник пояснила, що ризики, наведені у клопотанні, жодним чином не підтверджені, до матеріалів клопотання не долучено доказів, які б підтверджували наявність ризиків та підстави для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з вимогами пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положення статті 197 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює порядок продовження строку тримання під вартою.

У відповідності до статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Частина шоста статті 199 Кримінального процесуального кодексу України встановлює, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (c) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо вчинила злочин».

Обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_4 , в яких містяться стенограми телефонних розмов ОСОБА_4 із іншими учасниками злочинної групи щодо злочинної діяльності, протоколами огляду документів - інформації отриманої за результатами тимчасових доступів до банківської інформації про рух коштів, якими зафіксовано факти несанкціонованого доступу до мобільних банкінгів (акаунти) клієнтів АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та крадіжок грошових коштів із банківських рахунків потерпілих, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , протоколами допитів свідків, протоколом допиту підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та іншим матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді дійти висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного

від органів досудового розслідування та/або суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, зазначеного у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, вказаний ризик також обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, не має сталих соціальних зв`язків.

Ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних

у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 відомі повні анкетні дані осіб, причетних до вчинення вказаних злочинів та які могли бути безпосередніми очевидцями означених злочинів, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього, у даному кримінальному провадженні наявна велика кількість осіб, щодо яких триває перевірка причетності до вчинення даних та інших злочинів та з якими контактував безпосередньо чи опосередковано підозрюваний, які в подальшому можуть дати викривальні покази щодо нього. Також ОСОБА_4 може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання останніми викривальних показів.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та інших підозрюваних, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Ризик вчинити інші кримінальне правопорушення.

Ризик, вказаний у пункті 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 з метою одержання доходів може продовжити вчиняти корисливі кримінальні правопорушення. Вказаний ризик також підтверджується схильністю підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, так як він підозрюється у вчиненні ряду кримінальних правопорушень і на даний час перевіряється причетність ОСОБА_4 до інших кримінальних правопорушень.

Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, зокрема: відповідно до санкції ч. 5 ст. 361 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років; відповідно до санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 18 березня 2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного постійного місця роботи або джерел його доходів, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, та позбавляє підозрюваного можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали підозрюваному знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, а відтак слідчий суддя на даному етапі під час розгляду клопотання слідчого оцінює тільки ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, які продовжують існувати та не змінилися, і вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, і його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, враховуючи те, що судом визначений мінімальний розмір застави, встановлений у пункті 2 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, то слідчий суддя вважає за необхідне змінити раніше визначений ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області розмір застави та визначити заставу у розмірі 120 (ста двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399360,00 гривень (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят гривень нуль копійок).

На переконання слідчого судді, застава в такому розмірі повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, підстави для зменшення розміру застави суд не вбачає, тому такий розмір застави буде співмірним та доцільним у випадку її внесення для гарантування дієвості даного провадження та запобігання згаданим ризикам.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити і продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 травня 2026 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, із визначенням розміру застави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 14 травня 2026 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювати у Державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Змінити раніше визначений розмір застави та визначити заставу у розмірі 120 (ста двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 399360,00 гривень (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят гривень нуль копійок).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 14 травня 2026 року включно наступні обов`язки:

-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання ;

-утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали до 14 травня 2026 року включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1