Рішення № 134997163, 20.03.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/218/26

Номер провадження 2/341/398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представник Калачик В. В. в інтересах ТзОВ «Алекскредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 11.12.2020 № 4280006 у розмірі 57198,38 грн та судові витрати у розмірі 12662,40 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором від 11.12.2020 № 4280006, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 57198,38 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000,0 грн, заборгованість за процентами 29380,0 грн, інфляційне збільшення 22818,38 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Судове засідання призначено на 17.03.2026.

11.03.2026 представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 № 902/417/18 вказано, зокрема, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання є необґрунтованими з огляду на воєнний стан. Також, зазначив, що невиправданий є розмір судових витрат. Вважає, що позовна заява є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

18.03.2026 представник позивача надіслав до суду додаткові пояснення (заперечення) на додаткові пояснення відповідача у яких зазначив, що аналіз поданих відповідачем пояснень свідчить, що останній не заперечує факту укладення кредитного договору, його електронної форми, а також правової природи такого договору. Також, зазначив, що на момент укладення договору (2020 рік) законодавством України не було встановлено жодних імперативних обмежень щодо максимальної процентної ставки за споживчими кредитами такого типу. Отже, покликання відповідача на «надмірність» відсотків є оціночним судженням і не має нормативного підґрунтя. Щодо неправомірного застосування ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» додав, що насамперед необхідно зазначити, що відповідна норма регулює випадки встановлення у договорі санкцій (штрафів, пені, компенсацій) за порушення зобов`язання. Таким чином, застосування п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до процентів є помилковим змішуванням різних правових інститутів. Щодо інфляційних втрат, то такі не є штрафною санкцією, а способом відновлення майнового стану кредитора у зв`язку із знеціненням грошових коштів. Вказана норма регулює питання відповідальності за прострочення, однак не скасовує сам обов`язок боржника виконати грошове зобов`язання у повному обсязі. Також, зазначає, що зобов`язання відповідача виникло та було прострочене у 2021 році, тобто задовго до введення воєнного стану. Таким чином, покликання відповідача на воєнний стан є спробою уникнути відповідальності за вже існуюче порушення зобов`язання.

У судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача у позові просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до норм ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою судового засідання вручено відповідачу під розпис 18.02.2026 (а. с. 45).

Крім того, суд ураховує подання представником відповідача адвокатом пояснень щодо позову, що свідчить про обізнаність сторони про розгляд справи 17.03.2026.

Таким чином, відповідач та його представник належним чином повідомлені. Жодних заяв чи клопотань до суду не надсилали. У судове засідання не прибули.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

11.12.2020 між ТзОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 4280006 (далі Кредитний договір, Договір) (а. с. 26-28).

Відповідно до п. 1.2 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34 Правил) та інші платежі відповідно до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Згідно з п. 1.3 сума кредиту складає 5000,0 гривень.

Відповідно до п. 1.4 кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 1.5 за цим Договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Відповідно до п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

п. 1.7.1 у випадку використання кредиту (п. 2.20 Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12 Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3 цього Договору суми кредиту;

п. 1.7.2 у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 11.12.2020 до 08.01.2021 (включно) (Базовий період п. 2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка (п. 2.1 Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34 Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 7142,00 грн, у тому числі основна сума кредиту 5000,0 грн. Проценти за користування кредитом 2142,0 грн;

п. 1.7.3 при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають:

- в Базовий період з 11.12.2020 до 08.01.2021 (включно) 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка (п. 2.3 Правил));

- в Спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 09.01.2021 до 07.07.2021 (включно) 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка п. 2.34 Правил).

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7385,40 грн.

Відповідно до п. 7.3 Договору сторони підтверджують, що цей електронний Договір, всі додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію».

Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4280006.

До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а. с. 39-40).

Відповідно до копії довідки ТзОВ «ФК «Елаєнс»» від 01.05.2025 цей документ видається ТзОВ «ФК «Елаєнс»» ТзОВ «Алекскредит» на підставі договору № 41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про Інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТзОВ «ФК «Елаєнс»» та ТзОВ «Алекскредит» і є підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі, а саме: 11.12.2020, сума платежу 5000,0 грн, номер картки НОМЕР_1 (а. с. 25).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Алекскредит» за Договором станом на 31.05.2025 загальна заборгованість становить 34380,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,0 грн, заборгованість за процентами 29380,0 грн (а. с. 23-24).

18.06.2025 позивач надіслав відповідачу вимогу про досудове врегулювання спору, відповідно до якої станом на 18.06.2025 заборгованість за вищевказаним Кредитним договором становить 34380,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,0 грн, заборгованість за процентами 29380,0 грн (а. с. 22).

Дані щодо виконання боржником вказаної вимоги відсутні.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між ТзОВ «Алекскредит» і відповідачем правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідача коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.

Суд установив, що за умовами Договору відповідач отримав кредитні кошти (тіло кредиту) у розмірі 5000,0 грн, користувався ними. У поясненнях на позовні вимоги сторона відповідача, також, не заперечує факту отримання кредитних коштів на вказану суму.

Належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів за Договором відповідач не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору в частині тіла кредиту у розмірі 5000,0 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, також, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 29380,0 грн.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Алекскредит» за Договором станом на 31.05.2025, відповідно до якого загальна заборгованість становить 34380,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,0 грн, заборгованість за процентами 29380,0 грн (а. с. 23-24).

З указаного розрахунку суд установив, що 11.12.2020 надано кредит у розмірі 5000,0 грн. Протягом базового періоду з 11.12.2020 до 08.01.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 1,70 % згідно з п. 1.7.3 Договору, тобто по 85,0 грн на день. Протягом спеціального періоду з 09.01.2021 до 07.07.2021 відповідачу нараховувались проценти за ставкою 3,0 % згідно з п. 1.7.3 Договору, тобто по 150,0 грн на день.

Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають погодженим сторонами Договору умовам, які відповідач прийняв, шляхом підписання договору, отримання коштів. Також, такі умови використання кредитних коштів не суперечили вимогам чинного на той час цивільного законодавства.

Оцінюючи доводи відповідача в частині заперечення розміру заборгованості за процентами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, не заслуговують на увагу доводи відповідача з покликанням на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки у цій справі позивач просить стягнути 29380,0 грн саме як нараховані відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом, а не як штрафні санкції (штраф, пеню). Тобто, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є компенсацією за невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором, не є процентами у розумінні ч. 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, які суд може зменшити. Іншими словами, заявлені до стягнення 29380,0 грн не є нарахованими відповідачу відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання, які суд може зменшити відповідно до практики Верховного Суду.

Таким чином, заборгованість за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 29380,0 грн.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в частині суми нарахованого інфляційного збільшення в розмірі 22818,38 грн, суд виходить з такого.

Як зазначалося відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідач як боржник порушив зобов`язання за Договором. Доказів сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом не надав.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Відповідно до цього Закону розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат можуть бути задоволені лише за період з 08 липня 2021 року до 16 березня 2022 року у розмірі 3869,0 грн. Тобто, інфляційні втрати на суму 34380 грн (5000,0 грн + 29380,0 грн), сформовану станом на 08.07.2021 підлягають нарахуванню до 16.03.2022 (до встановлення на законодавчому рівні мораторію щодо нарахування і стягнення з боржників інфляційних втрат).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення (суми збитків від інфляції) підлягають задоволенню частково у розмірі 3869,0 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,0 грн, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу позивач обгрунтовує копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копією ордера на надання правничої (правової) допомоги, виданого ТзОВ «Алекскредит» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від 29 січня 2026 року № 29/01/2026 (а. с. 9, 20).

Інших доказів понесення судових витрат на правничу допомогу не надано.

Суд констатує, що надані ордер і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю є підтвердженням повноважень представника позивача у справі, а не належними, достатніми доказами понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на вказане законодавче регулювання, правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позивач жодними доказами не довів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема в розмірі 10000,0 грн. Отже, у задоволенні вимог про стягнення таких витрат необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1780,37 грн (а. с. 7).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за Договором від 11.12.2020 № 4280006 у розмірі 38249,0 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,0 грн, заборгованість за процентами 29380,0 грн, інфляційне збільшення 3869,0 грн.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1780,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 12 А, код ЄДРПОУ 41346335;

відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ