Ухвала суду № 134996506, 20.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3832/26

2/212/4006/26

У Х В А Л А

20 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Борис О.Н., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання договору купівлі-продажу, оформленого через товарну біржу, дійсним, третя особа Придніпровська товарна біржа

встановив:

18 березня 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання договору купівлі-продажу, оформленого через товарну біржу, дійсним, третя особа Придніпровська товарна біржа.

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, матеріали вищевказаної справи були передані у провадження головуючого судді у справі Борис О.Н.

Вирішуючи питання щодо прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.

Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом. За змістом ст.185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка з огляду на засади обов`язковості судових рішень є обов`язковою для позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України наслідки, пов`язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.

У зв`язку із зазначеним, звернення позивача до суду зобов`язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з`ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з`ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 5 ст. 177 ЦПК України).

Так, позивач просить суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений та зареєстрований на Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі 26.11.1997 року за № 913-Н/97.

У позові позивач зазначила, що 27 листопада 1997 року вона, на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 1997 року, стала власником будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Як власник житлового будинку, позивач скористалась право на приватизацію земельної ділянки площею 01025 га під цим будинком та отримала державний акт на право власності земельної ділянки. Водночас, копію вказаного державного акту на право власності земельної ділянки до позову додано не було.

Окрім того, зазначаючи про належність позивачу житлового будинку, до матеріалів позову на підтвердження правового статусу житла не додано відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актуальних на день звернення з позовом до суду.

Також позивач зазначила, що протягом тривалого часу вона, разом з сином, утримувала вказаний будинок, оплачуючи комунальні послуги, однак відповідної інформації для встановлення вказаної обставини справи до позову також не долучено.

Окрім того, позивач у додатках до позову зазначає про долучення до позову витягу технічної документації із землеустрою, однак для встановлення обставин справи до суду не надано повної інформації щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, дійсність угоди щодо купівлі якого є предметом позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 910/19964/23 колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанції про неприйняття до уваги доданих до позовної заяви документів, складених іноземною (російською) мовою за відсутності їх перекладу на українську. Вказувала на те, що згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом. до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.

Позивачем на підтвердження обставин, викладених у поданій заяві, надано копії документів, які заповнені іноземною мовою, а саме договір купівлі-продажу нерухомого майна. Вказане позбавляє суд можливості належним чином дослідити подані докази, з`ясувати їх зміст та значення для справи, підтвердити чи спростувати обставини, на які посилається позивач у своєму позову.

Суд зауважує, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

Також позивач у позові зазначила, що позбавлена можливості розпоряджатись своїм майном через відсутність нотаріального посвідчення договору, однак не додає до позову такого доказу, а саме письмової відмови нотаріуса в оформленні продажу майна; вжиття дій щодо оскарження відмови приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, оскільки нотаріальне посвідчення договору, укладених на товарній біржі відповідно до вимог законодавства на той час не потребувало тощо.

Окрім того, у позові позивач зазначає, що спірний договір купівлі-продажу житлового будинку, який був зареєстрований Придніпровською товарною біржею, був укладений між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак до позову долучено копію такого договору, де вказано, що продавцем є ОСОБА_3 в інтересах якого діяла ОСОБА_2 . Водночас позивачу невідомо місцезнаходження продавця за договором. Проте будь-яких доказів ухилення продавця від нотаріального посвідчення правочину позовна заява не містить. Тобто, позивачем не підтверджена втрата можливості нотаріального посвідчення договору сторонами.

Крім того, позивачем в позові не залучено в якості відповідача (співвідповідача) продавця за договором, із зазначенням відомостей про нього.

Також відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

У порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету учасників справи.

Суд звертає увагу, що недотримання вищевказаних вимог є перешкодою до відкриття провадження у справі.

Таким чином, на встановлення обставин справи, викладених у позові, позивачу слід подати до суду виправлену позовну заяву, додавши документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання договору купівлі-продажу, оформленого через товарну біржу, дійсним, третя особа Придніпровська товарна біржа слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, повідомивши, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривий Ріг ради про визнання договору купівлі-продажу, оформленого через товарну біржу, дійсним, третя особа Придніпровська товарна біржа залишити без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана 20 березня 2026 року.

Суддя О. Н. Борис