Ухвала суду № 134990915, 19.03.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1207/15-ц

Провадження № 6/375/15/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі №375/1207/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі ТОВ «Він Фінанс») Романенко М.Е., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 375/1207/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву мотивовано тим, що заочним рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн.

19 вересня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 1930/К, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11190149000 від 27 липня 2007 року, укладеним ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК Довіра та гарантія».

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 8 листопада 2019 року замінено стягувача у цивільній справі № 375/1207/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме первісного стягувача на його правонаступника ТОВ «ФК Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» згідно з протоколом № 1706 змінено назву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс», вказані зміни також підтверджуються наказом № 55-к від 25 липня 2024 року.

Також представник вказував на те, що оригінал виконавчого листа Рокитнянського районного суду Київської області у справі № 375/1207/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11190149000 від 27 липня 2007 року, від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК Довіра та гарантія» не передавався.

Згідно даних сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень, даний виконавчий лист після його повернення 18 грудня 2019 року повторно до органів виконавчої служби не пред`являвся.

На думку представника заявника, виконавчий лист у справі № 375/1207/15-ц, який видав Рокитнянський районний суд Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Довіра та гарантія» заборгованості за кредитним договором №11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн є втрачений та його місцезнаходження за наявних у справі документів, встановити не є можливим.

Отже, ТОВ «ФК Довіра та гарантія», набувши права стягувача за цим виконавчим документом, пропустила встановлений строк його пред`явлення на виконання до органів виконавчої служби по причині того, що цього виконавчого документа у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» ніколи не було і товариство не мало змоги пред`явити його на виконання.

Також, через те, що виконавчий лист втрачений та пропущено строк його пред`явлення до примусового виконання з незалежних від ТОВ «Він Фінанс» причин, заявник просив одночасно з розглядом справи про видачу дубліката виконавчого листа, поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, посилаючись на необхідність продовження строків для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на те, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Посилаючись на викладене, заявник просив суд постановити ухвалу про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» дубліката виконавчого листа Рокитнянського районного суду Київської області № 375/1207/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн, а також визнати поважними та поновити строк пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа Рокитнянського районного суду Київської області № 375/1207/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн.

У заяві про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа міститься клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника ТОВ «Він Фінанс».

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

Учасники справи не з`явились у судове засідання. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 433 ЦПК України та пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що заочним рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 16 листопада 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн.

На виконання вказаного заочного рішення 10 грудня 2015 року Рокитнянським районним судом Київської області виготовлений виконавчий лист № 375/1207/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11190149000 від 27 липня 2007 року у розмірі 828 478,03 грн.

Постановою заступника начальника відділу Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Воровською Л.В. від 19 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження №58950792 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рокитнянським районним судом Київської області від 10 грудня 2015 року.

19 вересня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК Довіра та гарантія» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 1930/К, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11190149000 від 27 липня 2007 року, укладеним ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК Довіра та гарантія».

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 8 листопада 2019 року замінено стягувача у цивільній справі № 375/1207/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме первісного стягувача на його правонаступника ТОВ «ФК Довіра та Гарантія».

Постановою заступника начальника відділу Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Воровською Л.В. від 18 грудня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» згідно з протоколом № 1706 змінено назву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс», вказані зміни також підтверджуються наказом № 55-к від 25 липня 2024 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Відповідно до частини 1 статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини 1 та 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції чинній на час набрання рішенням законної сили, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

Частиною 3 статті 431ЦПК України передбачено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 433 ЦПК України).

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Згідно статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів (частина 1 статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року у справі № З-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

При цьому суд відхиляє доводи заявника, щодо пропущення процесуального строку з поважних причин, серед іншого, у зв`язку із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX64/22, оскільки такий строк був пропущений правонаступником первісного стягувача, карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) вже не діяв, введення воєнного стану оголошено ще не було, а достатніх та переконливих доказів, яким саме чином воєнний стан в Україні перешкоджав реалізувати право на подачу виконавчих листів до виконання у строки, передбачені законом, заявником не надано. Ухвала про заміну сторони постановлена 8 листопада 2019 року.

Суд вважає неприйнятними посилання заявника лише на констатацію факту введення в Україні військового стану без надання відповідних доказів та яким чином дана обставина перешкоджала впродовж тривалого проміжку часу подати виконавчий лист до виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 міститься правовий висновок про те, що «питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Суд звертає увагу, що поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію первісним та попереднім стягувачами своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від них дій, спрямованих на забезпечення контролю за виконанням судових рішень, представником заявника не надано, як й не підтверджено існування обставин, які об`єктивно цьому перешкоджали.

Таким чином, суд вважає, що наведені представником заявника у заяві причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання не є поважними, а отже не можуть бути підставою для поновлення вказаного строку.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Заявник, у свою чергу, повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Доказів щодо підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа заявником суду не надано.

Заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4.розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 9 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 9 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 6 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 та від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

У частині 1 статті 433 ЦПК України зазначено, що в разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до частини 4 статті 433 ЦПК України про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, всупереч вказаним нормам заявником не подано жодного доказу на підтвердження того, що оригінал виконавчого листа № 375/1207/15-ц втрачено.

Ця обставина виключає видачу дубліката виконавчого документа та спростовує доводи про поважність пропуску строку пред`явлення його до виконання.

З урахуванням зазначеного, заява про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 76-81, 259-261, 268, 352-355, 431, 433 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі № 375/1207/15-ц залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 19 березня 2026 року.

Суддя Марина СМИК