Ухвала суду № 134990798, 19.03.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/243/26

Номер провадження № 2-з/371/6/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши заяву заступника керівника Обухівської окружної прокуратури про забезпечення позову в цивільній справі за позовом заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області до Миронівського районного суду подано позовну заяву в інтересах держави в особі Ржищівської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10- 2214/15-21-сг від 19.05.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004, площею 0,525 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі рішення державного реєстратора Сквирської міської ради Шерстюк А.О. від 03.02.2022 індексний номер 63220710 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004, площею 0,525 га.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2022 № 20, земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 ОСОБА_6 відчужено на користь ОСОБА_7 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузорою В.Т. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності від 07.02.2022 індексний номер 6330138

За заявою ОСОБА_7 від 08.02.2022 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 на 5 ділянок.

На підставі технічної документації з поділу земельної ділянки, 14.07.2022 у Державному земельному кадастрі здійснено реєстрацію новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0010 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0013 площею 0,1 га.

Відтак здійснювалося відчуження вищевказаних земельних ділянок та зміна їх власників.

На даний час, згідно з актуальними відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказані земельні ділянки перебувають у власності: - ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 586 від 19.06.2025; - ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0010 площею 0.1 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 589 від 19.06.2025; - ОСОБА_5 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору договір купівлі-продажу № 581 від 19.06.2025; - ОСОБА_5 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, право власності зареєстровано 20.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 609 від 20.06.2025; - ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0013, площею 0,1 га, право власності зареєстровано 02.11.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 516 від 02.11.2022. Водночас, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013, загальною площею 0,525 га відноситься до земель водного фонду, оскільки розташовані в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро.

Таким чином, як зазначає прокурор, ОСОБА_6 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2214/15-21-сг від 19.05.2021 у власність земельної ділянки площею 0,525 га з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, подальше її відчуження на користь ОСОБА_7 , поділ вказаної земельної ділянки на 5 ділянок з кадастровими номера 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013 та наступне їх відчуження в кінцевому підсумку на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відбулось з грубими порушеннями вимог ст.ст. 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 4, 88 - 90 Водного кодексу України, оскільки відведення відбулось за рахунок земель водного фонду.

Позивач реалізуючи своє право, передбачене ч. 1 ст. 149 ЦПК України звернувся до суду із заявою про вжиття заходу забезпечення позову, передбаченого підпунктом 1 п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, у виді накладення арешту на майно відповідача, яке є предметом спору між сторонами у даній справі.

На думку позивача у разі відчуження, поділу/ об`єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013 або здійсненні інших реєстраційних дій відносно них (реєстрації речових прав на нерухоме майно чи похідних від права власності) подальше виконання судового рішення буде неможливе, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких звернулася прокуратура.

Позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: - 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0010 площею 0.1 га, що перебувають у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; - 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, що перебувають у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; - 3222981500:09:001:0013, площею 0,1 га, що перебуває у власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Сторони в судове засідання не викликались.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів із забезпечення позову, може утруднити або взагалі унеможливити ефективний захист, поновлення оспорюваних прав та інтересів позивачів.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) викладено правову позицію, відповідно до якої розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Обрунтовуючи заяву про забезпечення позову прокурор вказав, що підставою звернення прокурора до суду із позовом є порушення вимог земельного законодавства.

Так згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10- 2214/15-21-сг від 19.05.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004, площею 0,525 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Грушівської сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі рішенням державного реєстратора Сквирської міської ради Шерстюк А.О. від 03.02.2022 індексний номер 63220710 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004, площею 0,525 га. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2022 № 20, земельну ділянку з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 ОСОБА_6 відчужено на користь ОСОБА_7 , про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузорою В.Т. прийято рішення про державну реєстрацію права власності від 07.02.2022 індексний номер 6330138

За заявою ОСОБА_7 від 08.02.2022 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 на 5 ділянок. На підставі технічної документації з поділу земельної ділянки, 14.07.2022 в Державному земельному кадастрі здійснено реєстрацію новоутворених земельних ділянок з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0010 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0013 площею 0,1 га. В подальшому, здійснювалося відчуження вищевказаних земельних ділянок та зміна їх власників.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказані земельні ділянки перебувають у власності:

- ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 586 від 19.06.2025;

- ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0010 площею 0.1 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 589 від 19.06.2025;

- ОСОБА_5 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, право власності зареєстровано 19.06.2025 на підставі договору договір купівлі-продажу № 581 від 19.06.2025;

- ОСОБА_5 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, право власності зареєстровано 20.06.2025 на підставі договору купівлі-продажу № 609 від 20.06.2025;

- ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222981500:09:001:0013, площею 0,1 га, право власності зареєстровано 02.11.2022 на підставі договору купівлі-продажу № 516 від 02.11.2022.

Водночас, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013, загальною площею 0,525 га відноситься до земель водного фонду, оскільки розташовані в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро.

Зазначене підтверджується зведеною схемою накладення меж земельних ділянок на землі водного фонду відповідно до якої, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013 повністю накладається на землі водного фонду, а саме розташовані в межах 100-метрової прибережної захисної смуги великої річки Дніпро.

Таким чином, набуття ОСОБА_6 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-2214/15-21-сг від 19.05.2021 у власність земельної ділянки площею 0,525 га з кадастровим номером 3222981500:09:001:0004 із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, подальше її відчуження на користь ОСОБА_7 , поділ вказаної земельної ділянки на 5 ділянок з кадастровими номера 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013 та наступне їх відчуження в кінцевому підсумку на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відбулось з грубими порушеннями вимог ст.ст. 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 4, 88-90 Водного кодексу України, оскільки відведення відбулось за рахунок земель водного фонду.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.03.2020 по справі № 910/7338/19, невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Також за висконовками постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є не що інше, як застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2025 у справі № 902/1056/24 перебування спірного майна у власності відповідача створює передумови для можливої подальшої його передачі цією особою у власність іншим особам.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок.

За приписами ст. ст. 4, 10, 13, 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.

Державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження; присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом; Після відкриття на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості розділу у Державному реєстрі прав відомості про інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження речових прав та суб`єкта (суб`єктів) цих обтяжень переносяться до такого розділу. Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна. У разі поділу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості або виділу частки з об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів.

Таким чином, суд погоджується із позицією прокуратури, що у разі відчуження, поділу/ об`єднання земельних ділянок із кадастровими номерами 3222981500:09:001:0009, 3222981500:09:001:0010, 3222981500:09:001:0011, 3222981500:09:001:0012, 3222981500:09:001:0013 або здійсненні інших реєстраційних дій відносно них (реєстрації речових прав на нерухоме майно чи похідних від права власності) подальше виконання судового рішення може бути неможливим, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав і інтересів позивача, за захистом яких звернулася прокуратура, необхідно буде докласти значних зусиль.

Щодо застосування зустрічного забезпечення суд зазначає таке.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, відповідно до вимог частини шостої статті 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку, підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

З огляду на викладене, суд уважає, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про витребування його з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.

Таким чином, на думку суду, у разі відчуження, поділу, об`єднання спірних земельних ділянок або здійснення інших реєстраційних дій відносно подальше виконання судового рішення буде неможливе, тому необхідно накласти арешт на спірні земельні ділянки. На думку суду таке втручання є розумним та збалансованим для захисту прав та законних інтересів як сторони позивача так і відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 3222981500:09:001:0009 площею 0,1 га, 3222981500:09:001:0010 площею 0.1 га, що перебувають у власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 3222981500:09:001:0011 площею 0,125 га, 3222981500:09:001:0012 площею 0,1 га, що перебувають у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- 3222981500:09:001:0013, площею 0,1 га, що перебуває у власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заходи забезпечення позову діють протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили та можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Копію ухвали направити позивачу та відповідачам.

Відповідності до ст. 157 ЦПК України ухвала є виконавчим документом, та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ