Рішення № 134990542, 19.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7919/25

Провадження № 2/362/1295/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

Через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Кабанець К.С. надійшла до суду позовна заява, в якій просить зобов`язати КНП Гребінківська ЦЛ Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 вересня 2023 року по дату звільнення 23 липня 2025 року в розмірі 94294,47грн., зобов`язати КНП Гребінківська ЦЛ Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців в розмірі 43716, 78 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в період з 01.06.2021 року по 23.07.2025 року ОСОБА_1 працювала без офомлення письмового трудового договору на посаді рентгенолаборант рентгенологічного кабінету. У день звільнення, 23.07.2025 року з позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Розмір невиплаченої заробітної плати становить 94 817,72 грн. У зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, позивач має право на стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку за 6 місяців в розмірі 43 716,78 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2025 року позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 19-21).

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши нову редакцію позовної заяви.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 32).

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань про розгляд справи із викликом сторін до суду не надходило.

Представник КНП Гребінківська ЦЛ Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за місцем знаходження (а.с. 39), правом подати відзив на позовну заяву не скористався, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за наявності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.06.2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду рентгенолаборант в рентгенологічний кабінет КНП Гребінківська ЦЛ Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується наказом відповідача №26-к від 28.05.2021 року (а.с. 18-19).

Наказом №12-к від 23.07.2025 року ОСОБА_1 звільнено з посади рентгенлаборанта рентгенологічного кабінету за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України. Бухгалтерії наказано здійснити остаточний розрахунок з позивачем при надходженні достатньої кількості фінансових коштів на оплату праці, нарахувати грошову компенсацію за 25 невикористаних календарних днів щорічної відпустки (а.с. 14 зворотня сторона).

Відповідно до наданої відповідачем довідки, станом на 01.08.2025 року, сума заборгованості становить 94 817,72 грн. (а.с. 14, 15).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У рішенні Конституційного Суду від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій стані 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою потрібно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. Водночас право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Дане положення також закріплене ч 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» згідно з яким, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Положеннями ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов колективного договору.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач перебувала у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради, їй нараховувалась заробітна плата. Однак, після звільнення ОСОБА_1 , відповідач не здійснив виплату всіх сум, що належать працівникові в день звільнення, що є порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до виписки з особового рахунку позивача, що була отримана від генерального директора Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради, загальна сума заборгованості до виплати становить 94 817,72 грн.

Оскільки, станом на час звільнення позивача з роботи і розгляду справи в суді відповідач не здійснив повного розрахунку та не виплатив у повному обсязі заборгованість із заробітної плати, розмір заборгованості відповідачем не спростований, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати заробітної плати в заявленому розмірі 94 817,72 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата,компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленимиЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17.

Виходячи з того, що роботодавець не виплатив належні при звільнені позивачу суми та не надав належних доказів, що зазначені ним обставини стали перешкодою для своєчасного розрахунку з ним, а тому, відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач повинен компенсувати позивачу середній заробіток за час затримки виплати належних йому сум, але не більш як за шість місяців.

Позивач просить стягнути з відповідача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців у розмірі 43 716,78 грн.

Визначаючи суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до п. 6 ч. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як вбачається із довідки про доходи, заробітна плата за два календарні місяці, що передують місяцю звільнення складає: червень 2025 року 5 342,77 грн., квітень 2025 року - 5 342,77 грн., загальна кількість робочих днів становить в червні 2025 року 21 робочий день, квітень 2025 року 22 робочих дні.

Отже, відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 середньоденна заробітна плата складає: 5 342,77 грн. + 5 342,77 грн. = 10 685,54 грн.; 22 роб. день + 21 роб. дні = 43 роб. дні; 10 685,54 грн./ 43 роб. дні = 248,50 грн.

Суд враховує, що на день звернення до суду з даною вимогою, редакція ст. 117 КЗпП України передбачає, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні виплачується за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи наведену норму Закону, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у день звільнення за шість місяців становить: 248,50 грн. (середньоденна заробітна плата) х 132 роб. дні (кількість робочих днів за шестимісячний період з 24.07.2024 по 24.01.2026) = 32 802,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Суд зазначає, що розрахунок середньої заробітної плати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільненню. Оскільки позивач звільнилась в липні 2025 року, що не є місяцем, що передує звільненню, а тому нарахована сума за липень 2025 року не може бути включена до розрахункового періоду. Розрахунок середньої заробітної плати проводиться саме з урахуванням виплат за червень 2025 року та травень 2025 року. Враховуючи, що відомості про виплати за травень 2025 року відсутні, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попереднім місяцем - квітень 2025 року.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19 зазначено, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 808/8156/14 зазначено, що в резолютивній частині рішення обов`язково має бути зазначено, що суму визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. Отже, задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому завдоволенню.

Відповідно до ст.ст. 133,141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 726,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статтями 43, 67 Конституції України, статтями 47, 74, 83, 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці»,Законом України «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 94 294,47 грн. без урахування податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 32 802,00 грн. без урахування податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Гребінківська центральна лікарня Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 726,31 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, адреса: Київська обл., Білоцерківський район, смт. Гребінки, пр. Науки, буд. 54, код ЄДРПОУ 44380503.

Текст рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко