Рішення № 134989978, 19.03.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 363/4420/25

провадження у справі №2/0285/601/26

19 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ускладі судді Помогаєва А.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.В.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 48648,15 грн, що складається з наступного:

- за Кредитним договором № 981184 від 15.10.2021 в розмірі 5100,12 грн,

- за Кредитним договором №77476173 від 30.09.2021 в сумі 17223,03 грн,

- за Кредитним договором №5145719 від 02.10.2021 в сумі 26325 грн.

В обґрунтування позову зазначив наступне.

15.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 981184,

30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 77476173,

02.10.2021 між ТОВ ««МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5145719.

В порушення умов договорів відповідач кошти не повернула.

23.02.2022 укладено договір №23/02/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №981184.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №981184.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло правом вимоги до ОСОБА_2 за договором №981184.

22.02.2022 укладено договір №22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77476173.

10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77476173.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло правом вимоги до ОСОБА_2 за договором №77476173.

13.01.2022 укладено договір №13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5145719.

10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5145719.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло правом вимоги до ОСОБА_2 за договором №5145719.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за кредитами в розмірі48648,15 коп., з яких: заборгованість по прострочених платежах по тілу кредиту 13186 грн, заборгованість по прострочених платежах по процентах - 34680,76 грн та заборгованість по прострочених платежах по комісії - 780 грн., 3% річних - 1,39 грн.

Позовна заява містить клопотання про витребування доказів на підтвердження отримання коштів відповідачем з АТ КБ "ПриватБанк". Таке клопотання судом задоволено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Враховуючи те, що про час і місце судового розгляду вона повідомлялась вчасно та належним чином, однак про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши у судовому засіданні подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Порядок укладення електронного договору визначено ст. 11 вищезазначеного Закону.

Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши надані докази, суд установив наступні обставини.

30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 77476173, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 7786 грн строком на 64 дні, з умовою щодо виплати 1,6% за кожний день користування кредитом.

02.10.2021 між ТОВ ««МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5145719, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 3900 грн строком на 30 днів, з умовою щодо виплати 1,5% за кожний день користування кредитом.

15.10.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 981184, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 1500 грн строком на 30 днів, з умовою щодо виплати 2,0% за кожний день користування кредитом.

Отримання відповідачем коштів підтверджується випискою АТ КБ "ПриватБанк" про рух коштів за картковим рахунком.

З інформації, наданої банком також вбачається, що ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_3 ".

Наданими позивачем доказами підтверджується набуття права вимоги до відповідача внаслідок заміни кредиторів у зобов`язаннях.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за вищезазначеними договорами становить 48648,15 грн, що складається з наступного:

- за Кредитним договором № 981184 від 15.10.2021 в розмірі 5100,12 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 1500 грн, за процентами 3600 грн, нараховані 3% ріних - 0,12 грн;

- за Кредитним договором №77476173 від 30.09.2021 в сумі 17223,03 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 7786 грн, за процентами 9435,76 грн, нараховані 3% ріних - 1,27 грн;

- за Кредитним договором №5145719 від 02.10.2021 в сумі 26325 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн, за процентами 21645 грн, за комісіями 780 грн.

Перевіривши наданий розрахунок на відповідність умовам укладених договорів та положенням чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано завищено розмір заборгованості..

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Застосувавши визначену кожним кредитним договором процентну ставку до суми позики та строку кредитування, суд визначив розмір заборгованості:

- за Кредитним договором № 981184 від 15.10.2021 в розмірі 2400 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 1500 грн, за процентами 900 грн;

- за Кредитним договором №77476173 від 30.09.2021 в сумі 15758, 86 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 7786 грн, за процентами 7972,86 грн;

- за Кредитним договором №5145719 від 02.10.2021 в сумі 26325 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 3900 грн, за процентами 1755 грн.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 23813,86 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення комісії суд відмовляє, з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниє обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_2 боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність заявлених у цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо нарахування 3% річних на суму заборгованості також не підлягають задоволенню, з огляду назміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 16000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Лігас Ассістанс" (а.с. 15-19).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитними договорами.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог - у розмірі 1185,79 грн.

Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3185,79 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268, 280-286 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(ЄДРПОУ 44276926) заборгованість в сумі 23813 гривень 86 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти суми нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(ЄДРПОУ 44276926) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3185 гривень 79 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Помогаєв