Рішення № 134989403, 19.03.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/82/26

Провадження № 2/162/146/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Любешівського районного суду Волинської області 02.02.2026 надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 112607 в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланого на його номер телефону. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3000 гривень на строк 18 днів із відсотковою ставкою 2 % на добу. Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання і станом на 24.11.2025 у неї виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 14940 гривень, з яких: 3000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11940 гривень - прострочена заборгованість за відсотками. ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» 28.10.2021 уклали договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 05.02.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в порядку ч.10 ст.187 ЦПК України через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України. Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 14.02.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 112607 в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланого на його номер телефону. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 18 днів (до 02.03.2020); за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% пічних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.1 - 1.4 Договору). Відповідно до п.2.3 кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У п.7 Договору відповідач зазначила свій рахунок « НОМЕР_1 ».

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 підписала вказаний договір аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «KL2758», надісланого на номер телефона НОМЕР_2 в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ 14.02.2020.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 544/12 від 17.12.2025, з якої вбачається, що 14.02.2020 на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 3000 гривень (номер транзакції 28167-12835-85938; опис: видача кредиту #112607).

Між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» 28.10.2021 укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 112607 від 14.02.2020 у сумі 14940 гривень (3000 гривень - залишок по тілу кредиту, 11940 гривень - залишок по відсотках).

Із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 112607 вбачається, що відповідач станом на 24.11.2025 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 14940 гривень, з яких: 3000 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11940 гривень - прострочена заборгованість за відсотками.

Позивач ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» 25.11.2025 направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 112607 від 14.02.2020, а саме про погашення заборгованості за цим договором у розмірі 14940 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», ні на рахунки попереднього кредитора.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заборгованість за основним боргом в розмірі 3000 гривень на підставі зазначеного договору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув за договором факторингу право вимоги до відповідача, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами у розмірі 11940 гривень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлено, що згідно з пунктами 1.1, 1.2. кредитного договору № 112607 від 14.02.2020 відповідач отримала кредит у розмірі 3000 гривень строком на 18 днів, тобто до 02.03.2020.

Доказів про пролонгацію даного договору матеріали справи не містять.

Процента ставка за користування кредитом становить 730% річних, або 2% на добу ( п.1.3 Договору).

Отже, позивач вправі нараховувати відсотки лише у період дії строку кредиту. Після закінчення строку кредитування позивач, як і попередній кредитор, не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

Вказана позивачем сума заборгованості не містить розрахунку періоду, під час якого нараховувались відсотки, та підстав їх нарахування.

Суд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в кредитному договорі та, провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором № 112607 від 14.02.2020 у розмірі 1080 гривень = (3000 грн*2%* 18 днів).

Такий же загальний розмір відсотків за кредитом визначений сторонами в додатку №1 до кредитного договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність вимог позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за відсотками в заявленому розмірі, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 1080 гривень.

Представником позивача також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

На підтвердження заявленого розміру витрат з надання професійної правничої допомоги до позову долучено договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 та додаткову угоду № 2 до нього від 29.12.2025, копію акта про отримання правової допомоги від 12.02.2026, рахунок № 12.02.2026-23 від 12.02.2026, платіжну інструкцію №3 10749 від 12.02.2026.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні, без участі представника позивача.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, суд вважає, що наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, у сумі 3000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-282, 288, 354 ЦПК України, ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» заборгованість за кредитним договором № 112607 від 14.02.2020 у розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» 727,08 гривень (сімсот двадцять сім гривень 08 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кеш ту гоу» 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Іншу частину вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Заочне рішення може бути переглянуте Любешівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» (адреса: вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ; ЄДРПОУ 42228158).

Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ