Рішення № 13498930, 10.01.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2011 р. Справа №22/120

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД", проспект 50 річчя Жовтня, 54-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39622

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої інноваційної фірми "ВІЛП", вул. Першотравнева, 1, м. Кременчук, Полтавська область, 39614

про стягнення 156 384,30 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Горболіс О.А.

від відповідача: Лабзін Д.В.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 156384 грн. 30 коп., в тому числі 120087,20 грн. інфляційних та 120087,20 грн. річних

Відповідач позов не визнав, посилаючись на неправомірність вимог та повторне звернення позивача до суду з тим же позовом. Доказів наявності такого звернення не навів та не надав.

Представник відповідача в засіданні суду просив відкласти розгляд справи для укладення сторонами мирової угоди.

Представник позивача клопотання представника відповідача не підтримав, наявність можливості укладення мирової угоди не підтвердив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Зазначені представником відповідача обставини не перешкоджають вирішенню спору в даному судовому засіданні. Крім того, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк закінчився та був продовжений згідно з ч.3 ст. 69 ГПК України. Строк, що залишився, з врахуванням норм ч. 3 ст. 69 ГПК України недостатній для відкладення розгляду справи.

В зв"язку з викладеним клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач у позові вказує, що 14 квітня 2008 року між ТОВ БФ "Центр ЛТД" та ТОВ науково-виробничою інноваційною фірмою "ВіЛП" було укладено контракт генерального підряду № 93/2 на будівництво багатоповерхового житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по вул. Логінова в м. Кременчук (далі -контракт). За умовами даного контракту позивач зобов'язувався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт з будівництва багатоповерхового житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по вул.Логінова в м. Кременчук, а відповідач (замовник за умовами контракту) зобов'язувався прийняти та оплатити в повному обсязі виконані позивачем роботи. Пунктом 8.1. контракту встановлювалось, що розрахунки за фактично та якісно виконані роботи здійснюються до 10 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому виконувались роботи, після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в та КБ-3).

Позивач стверджує, що у відповідності до умов контракту позивачем виконувались роботи в вересні 2008 року, жовтні 2008 року, листопаді 2008 року, грудні 2008 року та березні 2009 року. Відповідачем підписані відповідні форми КБ-3 та акти КБ- 2в за вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року, березень 2009 року. Позивачем було направлено відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт. Однак в порушення умов контракту, а саме п. 8.1. відповідачем безпідставно зазначені роботи оплачені не були.

Позивач надав копію рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2009 року по справі №16/129, згідно якого з ТОВ науково-виробничої інноваційної фірми "ВІЛП" стягнуто на користь ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" суму основного боргу за роботи виконані по контракту генерального підряду № 93/2 на будівництво багатоповерхового житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по вул. Логінова в м.Кременчук від 14.04.2008р. пеню, інфляційні та три відсотка річних. Дане рішення набрало законної сили 21.09.2009р.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні № 16/129 від 08.09.2009р. судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання по контракту та встановлено розмір заборгованості за виконані позивачем роботи в сумі 968539,70 грн.

На виконання вищевказаного рішення судом видано наказ від 21.09.2009р. по справі № 16/129. З матеріалів справи вбачається, що даний наказ було направлено на виконання до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції.

01.12.2009р. згідно наказу №16/129 від 21.09.2009р. державним виконавцем стягнуто з відповідача на користь позивача 122 грн. 27 коп., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки. Як стверджує позивач сума основного боргу відповідача перед позивачем за виконані роботи на час подання позову становить 968417,43 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму інфляційних за період після періоду врахованого при винесенні рішення суду від 08.09.2009 року (тобто з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року) в розмірі 120087,20 грн., а також три проценти річних від простроченої суми (за період з 28.07.2009 року по 26.10.2010 року, що становить 36297,50 грн.

В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 120087,20 грн. інфляційних та 36297,50 грн. річних.

Вимога позивача щодо стягнення 36297 грн. 50 коп. річних обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вимога позивача про стягнення інфляційних правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена. При здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховані рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р). В зв'язку з цим стягненню підлягають інфляційні в сумі 105109 грн. 39 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 105109 грн. 39 коп. В іншій частині стягнення інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на повторне звернення позивача з тим же позовом документально не підтверджено, в зв"язку з чим не може бути враховане. Надана відповідачем копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.10.2009р. за наказом господарського суду від 21.09.2009р. не є доказом повторного звернення позивача з позовом про стягнення інфляційних за період з липня 2009р. по вересень 2010р. та річних за період з 28.07.2009р. по 26.10.2010р. Нарахування інфляційних і річних на суму боргу, яка була стягнута за рішенням суду, за період до дати фактичної сплати (стягнення) боргу не суперечить чинному законодавству. Посилання відповідача на те, що укладеним між сторонами контрактом стягнення річних та інфляційних не передбачено, також не може бути враховано, оскільки стягнення інфляційних та річних передбачено Цивільним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої інноваційної фірми "ВІЛП" (39614, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 1, р/р 26007055235077 в ПФ "Полт.рег.управ. КБ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 24562004) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" (39622, Полтавська область, м. Кременчук, проспект 50 річчя Жовтня, 54-а, р/р 26002829800324 в Молодіжному відділенні КФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Кременчук, МФО 331854, ідентифікаційний код 21074215) 105109 грн. 39 коп. інфляційних та 36297 грн. 10 коп. річних, 1414 грн. 06 коп. витрат по сплаті державного мита, 219 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 14.01.2011р.