Рішення № 13498790, 22.12.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.12.2010р. Справа № 14/207

за позовом Приватного підприємства "Завод продовольчих товарів "КАРЄ", вул. Дачна, 3, м. Луганськ, 91024

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полагро", вул. Шевченка, 29, м. Полтава, 36011

про стягнення 47459,94 гривень

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Кучеров І.А. дов.№3 від 18.11.2010 року

від відповідача: представник не з'явився(належним чином повідомлений)

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 47459,94 гривень за договором купівлі-продажу № 1779 від 01.04.2009 року, із яких основний борг 39127,74 гривень, інфляційні нарахування 3202,15 гривень, 3% річних 1130,52 гривень та пеня 3999,53 гривень.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України (а. с. 63). Повне рішення складене згідно із вимогами ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 28.12.2010 р.

Позивач та його повноважні представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримують, вважають їх обґрунтованими, підтвердженими наданими по справі матеріалами та доказами і просять суд їх задовольнити.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання .

09.12.2010 року за вхідним № 15212д(канцелярії суду) представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи, а саме: копію свідоцтва про державну реєстрацію ПП "ЗПТ"Карє", належним чином засвідчені копії податкових накладних .(а.с.48-53). Суд подані документи прийняв, розглянув по суті та залучив до матеріалів справи.

Справа слухається після перерв , які оголошувалася в судових засіданнях 25.11.2010 року(а.с.46) та 14.12.2010 року ( а.с.58) для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами і доповненнями), у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача, суд встановив, що

01.04.2009 року між Приватним підприємством "Завод продовольчих товарів "КАРЄ", м. Луганськ (надалі- Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полагро", м. Полтава (надалі -Відповідач) було укладено договір купівлі- продажу № 1779 (дистрибьюторський договір) (надалі -Договір). За умовами даного договору Позивач зобов'язувався поставити і передати у власність Відповідача продукцію, а Відповідач прийняти продукцію та своєчасно здійснювати її оплату. Згідно Протоколу розбіжностей(а.с.20) до Договору оплата за товар здійснювалась з відстрочкою платежу 21 календирний день з дати поставки продукції. На виконання Договору Позивач передавав у власність Відповідача продукцію, станом на 31.07.2009 року Відповідач мав заборгованість перед Позивачем за поставлену продукцію на суму у розмірі 71573,65 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленим печетками актом звірення взаєморозрахунків (а.с.30). Після підписання вказаного акту звірення взаєморозрахунків Позивача здійснило на адресу Відповідача три поставки продукції:

за видатковою накладною № 1308-122 від - 13.08.2009 року на суму 25638,00 грн;

за видатковою накладною № 1009-214 від - 10.09.2009 року на суму 25974,00 грн;

за видатковою накладною № 1009-215 від 10.09.2009 року на суму 66,00 грн.(а.с.24-25)

Видаткова накладна № 1308-122 від - 13.08.2009 року була оплачена Відповідачем (з порушенням терміну оплати) на загальну суму у розмірі 12272,75 грн:

- 29.09.2009 року на суму у розмірі 272,75 грн;

- 02.12.2009 року на суму у розмірі 5000,00 грн;

- 03.12.2009 року на суму у розмірі 2000,00 грн;

- 05.01.2010 року на суму у розмірі 5000,00 грн.

За цією накладною відбулося повернення товару на суму у розмірі 32,94 грн., що підтверджується накладною на повернення товару № 0110-009 від 01.10.2009 року на суму 32,94 грн. Заборгованість за накладною № 1308-122 станом на 03.03.2010 року становила 13332,31 грн.

Видаткова накладна № 1009-214 від 10.09.2009 року відповідачем не оплачувалася, однак за цією накладною відбулося повернення товару на суму у розмірі 179,17 грн, що підтверджувалося накладною на повернення товару№ 0110-008 від 01.10.2009 року на суму 179,17 грн. Заборгованість за накладною № 1009-214 станом на 03.03.2010 року становила5794,83 грн.

Видаткова накладна № 1009-215 від 10.09.2009 року відповідачем не оплачувалася, за цією накладною відбулося повернення товару на суму у розмірі 65,40 грн.,що підтверджується накладною на повернення товару № 0401-014 від 04.01.2010 року на суму 65,40 грн. Заборгованістю за накладною № 1009-215 станом на 03.03.2010 року становила 0,60 грн.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем загалом становить 39127,74 грн.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення грошових коштів Відповідач сплачує на рахунок Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував Відповідачу за прострочення виконання зобов'язань пеню в сумі 3999,53 гривень за період з 04.09.2009 р. по 01.04.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 28). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу на підставі вказаних вище положень ЦК України нараховані збитки від інфляції за період з серпня 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 3202,15 гривень , 3% річних в сумі 1130,52 гривень за період із 04.09.2009 р. по 08.09.2010 р. (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 26 - 27). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 39127,74 гривень, інфляційні нарахування 3202,15 гривень, 3% річних 1130,52 гривень та пеня 3999,53 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 474,60 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. № 02-5/422 (із змінами і доповненнями), у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , а також подані ним додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 3,4, 41- 43, 45- 47, 18,19,21-22, 32, 34 - 36, 38, 43, 44, 45, 49, 69, 74, 75, 77,81-1, 82, 82-1, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полагро",ідентифікаційний код 251669316341 (вул. Шевченка, 29, м. Полтава, 36011; р/р 26003054500495 в ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401) на користь Приватного підприємства "Завод продовольчих товарів "КАРЄ", ідентифікаційний код 30463879 ( вул. Дачна, 3, м. Луганськ, 91024; р/р 2600430110560, в банку ВАТ "Державний ощадний банк України",м.Луганськ, МФО 364393)борг 39127,74 гривень, інфляційні нарахування 3202,15 гривень, 3% річних 1130,52 гривень та пеня 3999,53 грн., судові витрати державне мито- 474,60 грн., інформаційно технічне забезпечення судовоо процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.12.2010 р.

СУДДЯ Іваницький О.Т.