Рішення № 134987613, 11.03.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4133/25

провадження № 2/610/535/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

за участю секретаря Кучеренко Ю.М.,

представника позивача Овдієнко Л.М.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Картавих М.І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/4133/25 (пр. № 2/610/535/2026) за позовом Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, у якій просять позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачів аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі з кожного по 1598,00 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на первинному обліку служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 вересня 2025 року до служби надійшло повідомлення від ОСОБА_4 стосовно вчинення домашнього насильства (фізичного та психологічного) з боку її матері ОСОБА_1 , та доведення до самоушкодження неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є її сестрою. До повідомлення було додано скріншоти переписок сестер, в яких дитина благала про допомогу, повідомляла, що їй страшно знаходитися в родині і що бажає померти.

Під час перевірки даного факту неповнолітня повідомила, що вона дійсно зазнає фізичного та психологічного насильства з боку матері, яке проявляється в тому, що вона її б`є та словесно ображає. У результаті чого дитина наносила собі ушкодження (порізи рук та ніг). Мати під час бесіди з членами комісії вела себе агресивно, кричала на дитину, сіла в авто і поїхала, залишивши дитину в стані розпачу та страху. Каріна категорична відмовилась повертатися до будинку та попросила відвезти її до дідуся і бабусі - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи, що перебування неповнолітньої ОСОБА_3 в існуючих умовах можливе, ОСОБА_5 не заперечував проти проживання онуки у їхній родині та тимчасово готовий нести відповідальність за життя і здоров`я дитини, неповнолітню було передано дідусю.

26 вересня 2025 року на початку 13:00 години до спеціаліста служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області на мобільний телефон зателефонувала неповнолітня, яка дуже плакала, і повідомила, що після того, як о 10:50 год передали її дідусю, приїхала її матір ОСОБА_1 , і влаштувала сварку, змушувала доньку повертатися додому, просити вибачення у неї та її співмешканця. В іншому випадку, якщо ОСОБА_7 не повернеться додому, вона від неї відмовиться. Також ОСОБА_1 пригрозила дідусю і бабусі, що якщо ОСОБА_7 залишиться у них, то вона перестане їх фінансувати. У результаті чого дідусь з бабусею не хочуть, щоб онука проживала у них. Каріна категорично відмовляється повертатися до матері і просила їй допомогти.

З метою подальшого соціального захисту дитини на підставі самозвернення ОСОБА_3 з письмовою заявою неповнолітню влаштовано на тимчасове перебування до КНП БМР Харківської області «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування». Під час огляду дитини лікарями встановлено діагноз: гострий фарингіт. Стан дитини на момент огляду середньої важкості по хворобі. Скарги на лихоманку до 37 С, кашель. При огляді дитини на шкірі спини та верхніх кінцівок (в області передпліччя) відмічаються рубці. Дитині призначено обстеження та лікування.

ОСОБА_8 звернулася до служби у справах дітей Балаклійської міської ради з заявами про влаштування у будь-яку сім`ю і небажання повертатися до батьків та родичів. Зі слів ОСОБА_7 її батько - ОСОБА_2 перебуває у м. Бєлгороді РФ вже майже 12 років, з дитиною не проживає, нею не піклується, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Матір ОСОБА_1 принижує її, ображає, застосовує фізичну силу, паспорт їй не оформляє.

Ні 26, 27, 28, 29 вересня 2025 року ні до соціальних служб, ні до лікарні, ні до поліції матір та батько, інші родичі дитини не звернулися з метою налагодження відносин в родині та повернення дитини додому. 29 вересня 2025 року у КНП БМР Харківської області «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я.

30 вересня 2025 року розпорядженням начальника Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

2 жовтня 2025 року неповнолітню ОСОБА_9 тимчасово було влаштовано до прийомної сім`ї.

Питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 та стягнення аліментів на її утримання було розглянуто па засіданні комісії з питань захисту прав дітей Балаклійської міської ради Харківської області, яка вважає доцільним позбавлення відповідачів батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідатиме інтересам дитини та стягнення аліментів на її утримання.

Враховуючи, що відповідачі тривалий час ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_7 , не приділяють належної уваги вихованню та утриманню дитини, не дбають про стан здоров`я дитини, не оформили паспорт дитині, матір жорстоко поводиться з ОСОБА_7 , ображає її, б`є та принижує, не звернулася до спеціалістів з питання самоушкодження дитини, з метою соціального захисту дитини позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 10.11.2025 відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче засідання.

03.12.2025 відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування відзиву вказала, що позов надуманий, не відповідає не тільки дійсним обставинам, а і діючому законодавству. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вона умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с. 76-79).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з наведених у ньому підстав та наполягала на його задоволенні. Вказала, що дитина наголошувала, що мати постійно вчиняє психологічне насильство, через це вона наносить собі ушкодження (порізи на руках та ногах). Дитина категорично не бажає спілкуватися із матір`ю. Зараз дитина влаштована в прийомну сім`ю та має статус дитини позбавленої батьківського піклування. В дитини не було оформленого паспорту та РНОКПП, щеплення дитині також не були зроблені. Від допомоги психолога відповідачка відмовилась. Підставою позбавлення батьківських прав є неналежне виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_7 стверджує, що мати не приділяла уваги навчанню її та змушувала замість навчання доглядати за собаками та городом. Дитина не мала права на самовираження. Зі слів дитини фізичні покарання в сім`ї не застосовувалися. Зі слів дитини мати вчиняла домашнє насилля та нав`язувала своє віросповідання, не цікавилася життям.

Вони намагалися примирити дитину з матір`ю, пропонували консультації із психологом, але матір відмовилася від будь-якої допомоги. Дитина категорично відмовилась йти до матері. Мати вважає, що купа самоушкоджень на дитині - це норма.

Відповідачка та її представник адвокат Картавих М.І. у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Відповідачка вказала, що з батьком ОСОБА_7 розлучені, відколи їй виповнилось 6 років. Вони спілкувалися після початку війни. Вони проживають вдвох із Каріною. Старші доньки пішли з дому та почали жити зі своїм батьком. Дитина була дуже розбалуваною, вона потрапила в компанію поганих дітей, де вживають алкоголь. Каріна два рази на тиждень відвідувала заняття в центрі життєстійкості. Порізи побачила влітку 2025 року на річці, на що дочка сказала, що це модно, однак до психолога вона відмовилась йти. Паспорт планувала їй оформити протягом року після досягнення 14 років. Щеплення в неї зроблені, але не за графіком. Наразі ОСОБА_10 навіть не спілкується зі своїми друзями. Все, що наговорила ОСОБА_7 - це підліткові проблеми. Дитина нормально жила. Ситуація, яка склалася вплинула на психічне здоров`я ОСОБА_7 . Всі дії органу опіки та піклування були незаконними. В них із донькою були дуже гарні стосунки. Готова працювати із психологом

Представник відповідачки адвокат Картавих М.І. зазначила, що доказів невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків позивачем надано не було. До вересня 2025 року звернень з приводу цієї сім`ї не було. Позивач перевищив свої повноваження. На дитину здійснювався тиск. Дитина неодноразово говорила, що хоче жити із сестрами за кордоном, тому всі зусилля направлені на це. Позовна вимога є передчасною та підлягає відмові.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав, заяв або клопотань від нього не надходило.

Заслухавши представника позивача, відповідачку та її представника адвоката Картавих М.І., допитавши свідків, вислухавши думку дитини, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Балаклія Балаклійського району Харківської області, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 12).

26 вересня 2025 року до служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області надійшло повідомлення від ОСОБА_11 стосовно вчинення домашнього насильства (фізичного та психологічного) з боку її матері ОСОБА_1 та доведення до самоушкодження неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є її сестрою. До вказаного повідомлення було додано скріншоти переписок сестер, в яких дитина благала про допомогу, повідомляла, що їй страшно знаходитися в родині і що вона бажає померти (а.с. 13-15).

З довідки про проведення профілактичного рейду з метою виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах від 26.09.2025 за участі представника служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області Шулякової Т.І., фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області Кривобок Н.О. та поліцейського офіцера громади СП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Дорошенка М.Ю. убачається, що за результатами проведення рейду було встановлено, що з домоволодіння до членів комісії вийшла ОСОБА_8 та повідомила, що матері немає вдома, вона поїхала у справах. Неповнолітня розповіла, що матір її б`є, ображає, принижує, що через таке ставлення до неї вона почала займатися самоушкодженням (порізи рук та ніг). ОСОБА_7 була вдягнута у футболці, спортивних штанях і резинових капцях на голу ногу. Так як на вулиці було прохолодно, членами комісії дитині було запропоновано вдягтися і вийти знову, щоб продовжити бесіду. Вдруге до членів комісії дитина вийшла у тривожному стані, плакала, голову опускала до низу, повідомила, що співмешканець матері заборонив їй спілкуватися з ними, наказав зачинити двері і повернутися до будинку. Під час подальшої розмови ОСОБА_7 повідомила, що вона боїться зараз повертатися до будинку, не хоче проживати з матір`ю та її співмешканцем. Хвилин через 20 до будинку під`їхала матір дитини, вона поводилися агресивно із членами комісії і з дитиною. Кричала, що вона нікого не викликала, спілкуватися з комісією не хоче і не бачить потреби в тому, сварила доньку, заперечувала всю інформацію, що розповіла дитина, навіть не підійшла до ОСОБА_7 , щоб її заспокоїти). ОСОБА_12 сказала, що їй треба терміново їхати далі у справах і щоб ми розбиралися самі без неї, сіла в авто і поїхала, залишивши дитину у стані стресу та тривоги. Після того, як члени комісії заспокоїли дитину, ОСОБА_7 категорична відмовилась повертатися до будинку та попросила відвезти її до дідуся і бабусі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Враховуючи, що перебування неповнолітньої ОСОБА_7 в існуючих умовах можливе, дідусь не заперечував проти проживання онуки у їхній родині та тимчасово готовий нести відповідальність за життя і здоров`я дитини, неповнолітню було передано дідусю.

Членами комісії вирішено взяти неповнолітню ОСОБА_7 на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з вчиненням стосовно неї психологічного насильства; порушити питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків та вчинення психологічного насильства стосовно дитини; спонукати матір разом з дитиною звернутися до психолога, а за потреби - до лікаря-психіатра. Під час спілкування з матір`ю у членів комісії склалося враження, що між нею та донькою напружені стосунки, матір поводиться агресивно до дитини, ОСОБА_7 скаржиться, що матір її залякує, принижує, ображає. Неповнолітня просила захисти її права і забезпечити безпечне перебування (а.с. 16, 18, 19, 20).

З довідки про проведення профілактичного рейду з метою виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах від 26.09.2025 за участі представника служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області Шулякової Т.І., фахівця із соціальної роботи центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області Кривобок Н.О. убачається, що під час рейду проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 , яка перебуває у дідуся та бабусі за адресою: АДРЕСА_1 . 26.05.2025 на початку 13:00 години до ОСОБА_13 на мобільний телефон зателефонувала неповнолітня, яка дуже плакала та повідомила, що після того, як вони ІНФОРМАЦІЯ_5 о 10:50 год. передали її дідусю, приїхала її матір ОСОБА_1 і влаштувала сварку за вищевказаною адресою. Змушувала доньку повертатися додому, просити вибачення у неї та її співмешканця. В іншому випадку, якщо ОСОБА_7 не повернеться додому, вона від неї відмовиться. Також ОСОБА_1 пригрозила дідусю і бабусі, що, якщо ОСОБА_7 залишиться у них, то вона перестане їх фінансувати. У результаті чого дідусь з бабусею не хочуть, щоб онука проживала у них. Каріна категорично відмовилась повертатися до матері і просила їй допомогти.

За результатами проведення рейду, з метою подальшого соціального захисту дитини, на підставі самозвернення ОСОБА_3 неповнолітню влаштовано на тимчасове перебування до КНП БМР ХО «Балаклійська клінічна багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (а.с. 21, 22, 23, 24, 25, 26).

З листа Центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області від 29.09.2025 № 527 убачається, що 26.09.2025 фахівцем із соціальної роботи спільно зі спеціалістом служби у справах дітей та офіцером громади було здійснено комісійне відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , за якою проживає сім`я ОСОБА_1 , яка має на вихованні та утримані неповнолітню дитину: ОСОБА_9 , як сім`ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах. В ході комісійного відвідування сім`ї, неповнолітня ОСОБА_7 повідомила, що її мати здійснює над нею фізичне та психологічне насильство, яке проявляється в тому, що вона її б`є та словесно ображає. Також в ході відвідування на тілі ОСОБА_7 було виявлено подряпини, які вона сама собі нанесла. ОСОБА_8 категорично відмовляється проживати разом з матір`ю, вона попросила, щоб її відвезли до її дідуся та бабусі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , але дідусь з бабусею відмовилися, щоб онука проживала з ними. Дитину було влаштовано на тимчасове перебування до КНП БМР ХО «БКБЛІЛ». У разі звернення ОСОБА_1 до центру соціальних служб, їй буде запропоновано соціальну послугу медіації та соціального супроводу з метою вирішення складних життєвих обставин, які виникли в родині (а.с. 31-36).

Розпорядженнями Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 1867 від 30.09.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с. 38).

З листа КНП БМР ХО «Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 29.09.2025 № 550 встановлено, що ОСОБА_3 на прийом до лікаря приходить з матір`ю, щеплена не за календарем (категорична відмова матері). Мати ОСОБА_1 неадекватно реагує на зауваження та пропозиції лікаря щодо обстеження та профілактики дитини, рекомендації лікаря не виконує, на телефонні дзвінки не відповідає (а.с. 39).

Відповідно до листа КНП БМР ХО «БКБЛІЛ» від 14.10.2025 № 2090, 26.09.2025 о 13.40 год. до педіатричного відділення було доставлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стан дитини на момент огляду середньої важкості по хворобі, скаргу на лихоманку до 37 С, кашель, при огляді дитини на шкірі спини та верхніх кінцівках (в обл. передпліччя) відмічаються рубці (а.с. 40).

З листа центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області від 20 жовтня 2025 року № 554 убачається, що в ході перевірки родини ОСОБА_14 встановлено, що будинок у задовільному стані. ОСОБА_1 було запропоновано послугу соціального супроводу, відвідування заходів у Центрі життєстійкості та роботу з психологом, але вона відмовилася (а.с. 42).

З листа ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області № 268155-2025 від 20 жовтня 2025 року встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення чинного законодавства України відносно її доньки ОСОБА_3 . За результатами реагування відносно ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 51).

З висновку Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 21.10.2025 № 04-08/6503-25 убачається доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідатиме її інтересам (а.с. 52-57).

З вказаного висновку встановлено, що підставою для визнання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стало те, що батько перебуває у м. Бєлгороді рф вже майже 12 років, з дитиною не проживає, нею не піклується, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, мати принижує дитину, ображає, застосовує фізичну силу, паспорт їй не оформляє.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 повідомила, що не має бажання повертатися до батьків. Вказала, що зараз перебуває в прийомній родині, бо матір погано до неї відносилась. Вона її била все життя. В неї не могло бути права вибору чи своєї думки. Це почалось ще з початкової школи. Одного разу, коли вона не схотіла йти до церкви, вона побила її собачим повідком. Також вона закривала її в підвалі, бо не сказала матері, що пішла до магазину з бабусею. Мати змушувала ходити до церкви кожної неділі. З боку матері кожного дня були крики, сварки. У неї були спроби суїциду, намагалась повіситись. Була ще одна спроба в 2025 році. Пила дуже багато заспокійливих таблеток, запила це спиртним. Їй стало погано і мати почала її реанімувати. Різати собі руки і ноги почала в 12 років. Мати знала про це і говорила, що залишиться потворою на все життя. Мати говорила, що вона товста потвора. Матір не цікавилась її навчанням. Відвідувала психолога із прийомною матір`ю, навчається онлайн.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні вказала, що 26.09.2025 вона зі службою у справах дітей та поліцією поїхали на виклик. До служби звернулась сестра ОСОБА_7 , яка повідомила про те, що до сестри вчиняється домашнє насильство. По приїзду до них вийшла дитина і підтвердила факт насилля. Матері не було вдома. Коли вона вийшла повторно, то сказала, що їй заборонили говорити із ними. Дитина плакала. Потім під`їхала матір та сказала, що дитина все придумала та поїхала далі по своїм справам. ОСОБА_7 сиділа в машині в той час. Мати з ними була близько 5 хвилин. ОСОБА_7 попросила відвезти її до дідуся. Вони залишили ОСОБА_7 з дідом та залишили їй номер телефону співробітниці служби. Через деякий час зателефонувала ОСОБА_7 і сказала, щоб її забрали від дідуся. Дідусь сказав їй повертатись до матері. Вони забрали дитину та помістили в лікарню. На другий день, коли відвідували дитину, то вона сказала, що до неї краще там ставляться, ніж вдома. Матері пропонувалось налагодити стосунки з дитиною. Центр життєстійкості дитина не відвідувала. Мати також відмовилася займатися в центрі. Дитина була поміщена в інфекційне відділення, бо вона була з температурою та червоним горлом. ОСОБА_7 не хотіла додому, бо мама її ображає та НОМЕР_1 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила, що 26.09.2025 поїхали на виклик, бо на пошту прийшло повідомлення від ОСОБА_11 , що мати вчиняє психологічне насильство відносно своєї доньки ОСОБА_7 . До них за тією адресою вийшла дитина. Вона підтвердила, що це все правда. Після того, як вона сходила в будинок і перевдягнулась, дитина плакала, бо її образив співмешканець матері. Потім приїхала матір, накричала на неї і не схотіла говорити із ними. Дитина відмовилась повертатись додому і попросила відвезти її до дідуся. Вони відвезли, дідусь не заперечував та сказав, що чекав її ще учора. Це була п`ятниця. Планували викликати матір в понеділок. Вони поїхали, а через деякий час зателефонувала ОСОБА_7 і сказала, що дідусь її виганяє. Дізнались, що мати погрожувала фінансово дідусю, щоб він її змусив повернутись додому. Бачили, що в дитини були порізи на ногах і руках. Забрали дитину і відвезли в лікарню. ЇЇ поклали в інфекційне відділення (дитячий бокс). Приїхавши до ОСОБА_7 в понеділок, остання повідомила, що мати приходила і принесла речі та їжу. ОСОБА_7 відмовилась їсти їжу від матері. Мати приходила декілька разів до служби. Дитина відмовляється спілкуватись зі всіма своїми родичами. ОСОБА_7 поміщена в нову родину на початку жовтня, після чого в неї значно підвищився емоційний стан. Відповідачка приходила до служби і хотіла, щоб вони повідомили їй місцезнаходження дитини. З пояснень двох старших доньок відповідачки стало відомо, що вони теж не схотіли у свій час жити із матір`ю через домашнє насилля з її боку.

Свідок ОСОБА_6 мати відповідачки та бабуся ОСОБА_7 , в судовому засіданні повідомила, що ходила з ОСОБА_16 в лікарню до ОСОБА_7 . В неї були добрі стосунки з нею, мати дуже розбалувала ОСОБА_7 . ОСОБА_17 у ОСОБА_7 не бачила.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомила, що батько ОСОБА_10 живе в Росії. В ОСОБА_16 сім`я дуже гарна, порядна, працьовита. Коли до неї приїздили онуки, вони весь час гралися в ОСОБА_16 вдома з її дітьми. ОСОБА_7 завжди вихована, чиста. ОСОБА_16 гарно одягала дочку, займалась дитиною. Старші доньки ОСОБА_16 виїхали під час війни.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_16 гарна мати, але ОСОБА_7 дуже розбалувана. Вона не допомагала матері нічого. ОСОБА_16 могла крикнути на неї. Був випадок, перед тим як її забрали служби, що ОСОБА_7 напилась. Останній раз бачила ОСОБА_7 перед тим, як її забрали соціальні служби, влітку минулого року бачила ОСОБА_10 . Порізи на її тілі бачила влітку 2025 року.

Свідок ОСОБА_5 , свекор відповідачки, в суді повідомив, що ніколи не бачив випадків приниження чи ображання ОСОБА_7 зі сторони матері. Бачив порізи, ОСОБА_7 сказала, що так модно. ОСОБА_16 не змушувала нічого робити доньку, інколи могла лише попросити. Не бачив, щоб ОСОБА_7 плакала від чогось.

Свідок ОСОБА_20 , сусідка відповідачки, в судовому засіданні пояснила, що батько дитини перебуває в рф. Не бачила напруженості між мамою та донькою, ОСОБА_7 завжди посміхалася. Багато разів чула, що мати возила ОСОБА_7 до репетиторів у місто. Поганих стосунків не помічала між ними. Одного разу чула грубі слова від ОСОБА_7 до матері. Свідком їх суперечок не була. Не бачила, щоб ОСОБА_7 хоч коли-небудь допомагала матері, ушкоджень на руках та ногах у Каріни теж не бачила.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи за межами країни більше 12 років ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, ніяких дій, які б свідчили про його реальне бажання змінити своє ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, не вчинив.

З огляду на це суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач ОСОБА_2 за власною ініціативою самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї доньки, без поважних причин залишив її без батьківської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з донькою.

Крім того, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам дитини, так як він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню доньки, тривалий час не піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікуванню, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у Постанові від 26.01.2022 по справі № 203/3505/19 (пр. № 61-14351св21).

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням думки дитини, яка не має бажання повертатися до батька ОСОБА_2 , тому суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 задовольняється, а особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України), підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання на дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1598,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, на рахунок, який буде відкрито на її ім`я у Державному ощадному банку України

Що стосується позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та стягнення аліментів суд зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд повинен також зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Надані суду докази для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , повідомлення дитини про ставлення до неї її матері, на переконання суду, не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого її ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачка навпаки має намір забрати дитину додому, бо вона її любить, забезпечує всім необхідним для її виховання, навчання та розвитку.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_1 батьківських прав стосовно доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), має рекомендаційний характер та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Водночас саме на позивача покладено обов`язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_1 своїми обов`язками та які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.

Так, органом опіки та піклування у висновку наводиться інформація зі слів дитини, яка ображена на свою матір в силу свого віку. Слід також враховувати, що формування думок і ставлення дитини до відповідачки відбувається під впливом рідних сестер, які мають неприязні відносини з відповідачкою.

За таких обставин, суд не погоджується з мотивацією комісії з питань захисту прав дитини та органу опіки та піклування, що висновок про обрання щодо ОСОБА_1 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, відповідає виключно найкращим інтересам дитини.

Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.

Показаннями свідків також не підтверджені обставини, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, вони навпаки повідомили, що між нею та донькою завжди були дружні стосунки, ОСОБА_16 дуже її розбалувала, бо ні в чому не відмовляла. Показання свідків зі сторони позивача лише підтверджують події 26.09.2025, однак не підтверджують негативну поведінку матері.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги інтереси дитини, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а в судовому засіданні не доведено категорична необхідність вжиття цього заходу для забезпечення інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , тому позов в цій частині не підлягає задоволенню, однак суд вважає за необхідне попередити відповідачку ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, виконання нею обов`язків щодо виховання та утримання дитини, передбачених сімейним законодавством, та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Так само не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про позбавлення батьківських прав, в задоволенні якої позивачу було відмовлено.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1598,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 жовтня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на рахунок, який буде відкрито на ім`я дитини у Державному ощадному банку України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

У задоволенні позовних вимог Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, передбачених сімейним законодавством, і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64207, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, вул. Захисників України, 18.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта через свої релігійні та інші переконання (паспорт, серії НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , відомості про рнокпп НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 20 березня 2026 року.

Суддя В. М. Тімонова