Рішення № 13498627, 19.08.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.08.2010р. Справа № 14/102

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавахіммаш", вул. М. Бірюзова, 85, м. Полтава, 36007

до Комунального підприємства "Полтававодоканал", вул. Парижської Комуни, 40-а, м. Полтава, 36020

про стягнення 10215,10 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: Чорномарченко М.Є., дов. б/н від 30.12.2009 р.

від відповідача: Осадчий А.В., дов. б/н від 02.06.2010 р.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій на загальну суму 10215,10 гривень, із яких сума основного боргу 8952,00 гривень, пеня 943,52 гривень, збитки від інфляції 71,62 гривень та 3% річних в сумі 247,96 гривень.

Судовий процес фіксується технічними засобами відповідно до положень ч. 3 ст. 44 ГПК України та відображається у протоколі судового засідання на підставі положень ч. 1 –4 ст. 811 ГПК України.

В судовому засіданні 19.08.2010 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до положень ч. 1 - ч. 4 ст. 85 ГПК України. Повне рішення складене відповідно до вимог ч. 1 - ч. 2, ч. 6 ст. 84 ГПК України 26.08.2010 р.

Ухвалою від 15.07.2010 р. строк вирішення спору за клопотанням сторін відповідно до положень ч. 4 ст. 69 ГПК України був продовжений в термін більший, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач та його повноважний представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог не заперечує та визнає їх в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 18.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Полтавахіммаш", м. Полтава (надалі Позивач) та Комунальним підприємством "Полтававодоканал", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № СБ194/09 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язується виготовити та поставити обечайку з матеріалів Постачальника, надалі Товар, з наступними характеристиками: висота - 3820 мм, діаметр - 2400 мм, матеріал - Ст. 09Г2С товщиною 18 мм. на умовах, визначених в договорі, а Покупець (Відповідач у справі) прийняти та оплатити Товар.

Згідно із п. 4.2. Договору, Постачальник (Позивач у справі) разом із Товаром передає наступні документи: - рахунок-фактуру; - податкову накладну; - видаткову накладну.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк поставки Товару - 15 календарних днів з моменту здійснення 100% попередньої оплати. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної у Постачальника (Позивач у справі).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за згодою сторін можлива дострокова поставка Товару.

За згодою сторін Товар був поставлений Позивачем Відповідачу 30.06.2009 р. (перепустка № ХМ-0000150 від 03.07.2009 р.) без попередньої оплати та прийнятий представником Відповідача (довіреність № 039322 від 24.03.2010 р.).

Оплату за поставлений Товар Відповідач не здійснив.

Листами № 13-11/228 від 29.01.2010 р. та № 85 від 24.03.2010 р. Позивач звертався до Відповідача з вимогою про оплату поставленого Товару, але Відповідач оплату не здійснив.

19.04.2010 р. Позивач на адресу Відповідача на правив претензію № 20-05/948 з вимогою погасити заборгованість за поставлений Товар в строк до 16.04.2010 р., але останній оплату за Товар не здійснив.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем загалом становить 8952,00 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 надалі ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 8952,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем Відповідачу за період із 23.06.2009 р. по 23.12.2009 р. нарахована пеня в розмірі 943,52 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем Відповідачу, на підставі вказаних вище положень ЦК України, нараховані збитки від інфляції за період із 23.06.2009 р. по 25.05.2010 р. в сумі 71,62 гривень та 3% річних в сумі 247,96 гривень за аналогічний період (розрахунок в матеріалах справи). Вказані вимоги підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У нарадчій кімнаті суд приходить до висновку, що Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму боргу в розмірі 8952,00 гривень, пеню в сумі 943,52 гривень, збитки від інфляції в сумі 71,62 гривень та 3% річних в сумі 247,96 гривень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 102,15 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані матеріали та докази, які містяться у справі, в їх сукупності, керуючись законом і статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Комунального підприємства "Полтававодоканал", вул. Паризької Комуни, 40-а, м. Полтава, 36020 (р/р 260034687 в АБ "Полтава Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03361661) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавахіммаш", вул. М. Бірюзова, 85, м. Полтава, 36007 (р/р 26000900697703 у відділенні № 1 в м. Полтаві філії ЗАТ "ПУМБ", м. Дніпропетровськ, МФО 305813, код ЄДРПОУ 00217449) суму боргу 8952,00 гривень, пеню 943,52 гривень, збитки від інфляції 71,62 гривень, 3% річних в сумі 247,96 гривень, суму державного мита в розмірі 102,15 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 26.08.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.