Ухвала суду № 134986117, 18.03.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1359/26

провадження №: 2-з/398/19/26

УХВАЛА

Іменем України

"18" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., за участю секретаря судового засідання Черткова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Руссу Надія Олексіївна, про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ

Адвокат Руссу Н.О., яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Олександрійської міської ради в особі центру надання адміністративних послуг, у якій просить суд встановити факт об`єкта /нерухомого майна/, а саме будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , яке було видано 10 січня 2005 року виконкомом Олександрійської міської ради визнати недійсним та зобов`язати Олександрійську міську раду в особі центру надання адміністративних послуг зняти з реєстрації право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , яке було видано 10 січня 2005 року виконкомом Олександрійської міської ради зняти з реєстрації.

Також представник ОСОБА_1 - адвокат Руссу Н.О., подала до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , вартістю 967073,50 грн, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заяву мотивує тим, що позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 збирається продати нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 , тобто існує реальний ризик відчуження /продажу/ нею майнових прав, які їй не належать, тому за таких підстав необхідно забезпечити позовні вимоги шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на будинок.

Розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без виклику сторін, що передбачено ч.1 ст.153 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, ознайомившись з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» - що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа №381/4019/18) вказала на те, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 у справі № 753/22860/17.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 910/9498/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 910/72/20, від 15 січня 2021 року у справі № 914/1939/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/16866/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/16370/20, від 24 червня 2022 року у справі № 904/3783/21, від 26 вересня 2022 року у справі № 911/3208/21 тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі № 916/10/18, від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Суд зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09 грудня 2020 року у справі №910/9400/20, від 21 грудня 2020 року у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Отже, заходи забезпечення позову повинні бути пов`язані із заявленими позивачем вимогами. Але заявником не доведено, яким саме чином заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати будь-які правочини щодо майнових прав на об`єкт нерухомого майна пов`язана з вимогами про встановлення факту об`єкта /нерухомого майна/, а саме будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , яке було видано 10 січня 2005 року виконкомом Олександрійської міської ради та зобов`язання Олександрійської міської ради в особі центру надання адміністративних послуг зняти з реєстрації право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на ОСОБА_2 , яке було видано 10 січня 2005 року виконкомом Олександрійської міської ради в контексті уникнення можливого порушення у майбутньому прав та інтересів позивача, можливості реального виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та правових наслідків такого задоволення для позивача.

Так, при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Ключовими критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач та доводи заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову не є належним та співмірним із зявленими позовними вимогами та не впливає на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі та є необґрунтованим, оскільки заявником не доведено, що невжиття вказаних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 висловлено правову позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Крім того, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання в майбутньому рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, після подання позову, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення таких дій без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд проаналізувавши матеріали справи, встановив, що спірні правовідносини між сторонами тривають ще з 2005 року, відколи за відповідачем зареєстровано у встановленому порядку право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що оспорюється позивачем в судовому порядку, оскільки вона вважає таке набуття права власності відповідачем незаконним. При цьому позивач зазначає, що відповідач тривалий час чинить перешкоди у користуванні зазначеним житловим будинком, який позивач вважає таким, що належить їй та її покійному чоловіку на праві спільної сумісної власності. В той же час, як свідчать матеріали справи, за період існування спору між сторонами ОСОБА_2 не вчинила дій, спрямованих на відчуження права власності на спірний будинок.

Співвіднісши права (інтерес), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії, суд дійшов висновку про непропорційність та неспівмірність заявленого заходу забезпечення тим вимогам, на забезпечення яких заявник просить вжити заходів забезпечення, оскільки таке застосування заходів забезпечення може призвести до безпідставного та надмірного втручання у правомочності власника майна та порушення його прав та інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши заявлений спосіб забезпечення позову на предмет розумності і адекватності до заявлених позовних вимог, наявності зв`язку із предметом спору, імовірності утруднення виконання майбутнього рішення суду, зважаючи на необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Руссу Н.О., про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову, що сприятиме ефективному захисту прав позивача за захистом яких вона звернулася, а тому така заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149,150, 153, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якої діє представник адвокат Руссу Надія Олексіївна, про забезпечення її позову до ОСОБА_2 , Олександрійської міської ради в особі центру надання адміністративних послуг, про встановлення факту об`єкта нерухомого майна права спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10 січня 2005 року та зобов`язання зняти з реєстрації право власності на житловий будинок, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.П. Шинкаренко