Рішення № 134985956, 18.02.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5736/25

Провадження № 2/204/342/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

18 лютого 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

представника позивача Ковальчука Д.Ю.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_4 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15» про визнання наймача житлового приміщення таким, що втратила право користування житловим приміщенням, та визнання наймачем-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідачів із вимогою про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою та визнання себе наймачем вказаної квартири. В обґрунтування вимог зазначила, що її чоловікові ОСОБА_5 . ВО«Південний машинобудівний завод» було видано ордер №1478 02.01.1986 на право заняття 2х кімнат площею 26,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , у складі сім`ї - дружини ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 . Тобто наймачем вказаної квартири був ОСОБА_5 . Після його смерті, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 08.10.2024 надано дозвіл Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15» на зміну умов договору найму жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: замість померлого наймача ОСОБА_5 визначено основним наймачем дочку - ОСОБА_3 , складом сім`ї три особи, у тому числі: мати ОСОБА_2 та брат ОСОБА_8 . Позивач вказує, що її донька ОСОБА_3 28.04.2018 набула громадянства російської федерації та з початку 2019 остання виїхала на постійне місце проживання до рф. В той же час, позивач продовжує проживати у вказаній квартирі та самостійно сплачувати комунальні послуги, підтримувати квартиру в належному стані. На підставі чого, позивач вважає, що її донька фактично втратила право користування вказаною квартирою згідно ст. 71, 72, 107 Житлового кодексу України та Житлового кодексу УРСР, оскільки більше шести місяців без поважних причин не проживала і не проживає у спірній житловій квартирі, і фактично втратила інтерес до проживання по вказаній адресі. Тому вимушена звернувся до суду із відповідними позивними вимогами.

Ухвалою суду від 01.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2026 витребувано від Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію чи перетинала державний кордон України до іншої держави громадянка України ОСОБА_3 . На виконання ухвали від 20.01.2026 вказані документи надійшли до суду 02.02.2026 (а.с.198-199).

30.07.2025 від представника Дніпровської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останні позовні вимоги не визнають, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, вважають заявлені вимоги не підтвердженим належними та допустимими доказами. В обґрунтування відзиву зазначено, що сама реєстрація за іншою адресою, або навіть виїзд за кордон, не завжди свідчить про добровільну відмову від права користування житлом. Необхідно довести, що особа вибула з жилого приміщення назавжди, без наміру повернутися, та це не було викликано поважними причинами. Надання позивачем лише копії паспорта громадянина рф та відомостей про реєстрацію місця проживання в рф, без належних доказів про відсутність поважних причин для відсутності, не може бути безумовною підставою для визнання втрати права користування.

На адресу суду представник Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради 04.08.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні вказаних вимог, зазначив, що факт наявності іншого громадянства ОСОБА_3 сам по собі не є безумовною та достатньою підставою для автоматичного позбавлення особи права користування жилим приміщенням.

Представник позивача адвокат Ковальчук Д.Ю. надав суду відповідь на відзив від 25.08.2025, в обґрунтуваннях яких зазначив, що про втрату інтересу відповідача до квартири свідчить також її заява про визнання у повному обсязі позову по цій справі, яку остання надіслала на електронну адресу Чечелівського районного суду м. Дніпра 14.07.2025, що підтверджується витягом з її електронної адреси, а також самою заявою про визнання позову, яку ОСОБА_3 додатково надіслала соціальною мережею Viber позивачці для передачі до суду. На підставі чого, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також повідомив, що ОСОБА_3 не збирається повертатися до України, одружилася на території рф, має там родину та житло.

Позивач в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася належним сином, представник який діє в її інтересах адвокат Ковальчук Д.Ю.в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про визнання позову.

Треті особи в судове засідання не з`явились про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні була допитана позивач ОСОБА_2 в якості свідка, яка пояснила, що її донька ОСОБА_3 виїхала до рф на початку 2019 та до теперішнього часу там проживає. Крім того вказує, що її донька є наймачем квартири, тому позивачу було відмовлено в приватизації квартири. Також зазначила, що ОСОБА_3 не проти, щоб її виписали з квартири, оскільки остання не має наміру та бажання повертатися в Україну, вона має інше громадянство та власне житло в іншій країні. Свідок вказала, на те, що донька раніше надавала їй довіреність для здійснення приватизації квартири, однак вона зверталася до Департаменту житлового господарства, та отримала відмову, оскільки вказаний документ виданий рф.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У судовому засіданні встановлено, що 12.08.1978 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського району м. Дніпропетровська, актова запис 1373 (а.с.62).

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.62).

Згідно ордеру № 1478 02.01.1986, виданого виробничим об`єднанням «Південний машинобудівний завод», ОСОБА_5 було передано у користування родині з трьох осіб дружини ОСОБА_2 , доньки ОСОБА_10 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.07.2004 (а.с.19).

Після його смерті, згідно рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 46-8/10 від 08.10.2024 «Про надання дозволу на зміну умов договору найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_3 », було вирішено надати дозвіл Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15» на зміну умов договору найму жилого приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , а саме: замість померлого наймача ОСОБА_12 визначити основним наймачем дочку - ОСОБА_3 , складом сім`ї 3 особи, у тому числі: мати - ОСОБА_6 , брат ОСОБА_8 (а.с.20).

Згідно з довідкою про склад сім?ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 9804 від 06.12.2024, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_3 (наймач), ОСОБА_4 (брат) (а.с.22).

19.08.2006 між відповідачкою ОСОБА_10 та ОСОБА_13 було укладено шлюб, який було зареєстровано Хамовницьким відділом ЗАЦС управління ЗАЦС Москви, актова запис 116. Внаслідок чого відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 » (а.с.70-71).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 28.04.2018 набула громадянства російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації. З витребуваних судом документів наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 02.02.2026 вбачається, що за результатами проведеної перевірки наявна інформація щодо перетинання громадянки рф ОСОБА_3 державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України: пункт пропуску Харків, час перетину: 02.05.2019 о 04:48 год., напрямок в`їзд, характеристика: 73 Москва-Кривий Ріг, а також: пункт пропуску Харків, час перетину: 11.05.2019 о 23:22 год., напрямок виїзд, характеристика: 74 Кривий Ріг-Москва (а.с.199).

На підтвердження своїх позовних вимог, позивачем надано суду відповідний акт, підписаного мешканцями житлового будинку та головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15» від 23.05.2025 з якого вбачається, що ОСОБА_2 в період з 27.01.1986 по 23.05.2025 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Крім того, позивач надала суду копії квитанцій про сплату комунальних послуг, які були здійснені з двох двох банківських рахунків ОСОБА_2 , що відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . У квитанціях по внесках на поточне обслуговування та ремонтний фонд ОСББ Суворова 15 позивач вказана навіть особисто платником.

На підставі чого, що 22.02.2025 позивачем було направлено заяву Дніпровському міському голові про зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, листом директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 29.04.2025 було відмовлено у підготовці проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму з підстав відсутні документів, які б підтверджували зміну у складі родини, втрату ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням та зняття її з реєстрації за вказаною адресою; в поданому пакеті документів надано копію паспорта ОСОБА_3 , що посвідчує особу та підтверджує її громадянство російської федерації; відсутні необхідні копії документів ОСОБА_3 , та нею не засвідчено подану заяву, самі документи ОСОБА_3 засвідчені з порушенням іншою особою (а.с.17).

При розгляді справи суд виходить із того, що статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України гарантовано право на житло, відповідно до якого ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Понад шість місяців жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї у випадках, передбачених пунктами 1-7 ч.3ст.71ЖУ України.

Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.

Суд вважає доведеним, що відповідач ОСОБА_3 без поважних причин не проживає в спірній квартирі понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, оскільки остання надала суду заяву про визнання вимог, про наявності у неї перешкод у користуванні спірною квартирою не заявляла, відповідних доказів не надавала.

Навпаки відповідач позов визнала, зазначивши, що не заперечує проти визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Статтею 206 ЦПК України визначено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд вважає, що в даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, водночас вона наполягала на тому, що не має наміру користуватися спірним житлом, оскільки з 2019 виїхала на постійне місце проживання до російської федерації.

Тому, з огляду на позицію відповідача, яка позов визнала, визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом не буде становити втручання у її право на повагу до свого житла у розумінні статті 8 Конвенції про захист людини і основоположних свобод.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач з початку 2019 не користується спірним житлом та не виявляє інтересу до цього житла, тобто не проживає в ньому без поважних причин понад шести місяців, що підтвердила допитана в судовому засіданні позивач, яка була приведена до присяги свідка та сама відповідач ОСОБА_3 , тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Щодо заявлених вимог про визнання позивача ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_1 , то суд зауважує, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прийняття рішень про зміну умов договору найму житлових приміщень відноситься до дискреційних повноважень виконавчого комітету Дніпровської міської ради. Питання зобов`язання відповідача приймати будь-яке конкретне рішення не відноситься до компетенції суду, адже суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Суд може за наявності достатніх на те правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом того чи іншого питання, однак не може перебирати на себе функцію дозвільного органу, яка не покладена на суд законом. Водночас суд зазначає, що вказане судове рішення є підставою для укладання договору найму із ОСОБА_2 та переоформлення особового рахунку на її ім`я.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 77, 79,, 82 89, 141, ЦПК України, ст.ст. 29 ЦК України, ст. 72 ЖК України, ст. 9, 47, 64, 71, 72, 107 ЖК УРСРсуд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15» про визнання наймача житлового приміщення таким, що втратила право користування житловим приміщенням та визнання наймачем- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 );

Представник позивача адвокат Ковальчук Денис Юрійович (адреса для листування: вул. Василя Строменка, буд. 97, м. Дніпро);

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач - Дніпровська міська рада (адреса місця знаходження: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75);

Представник відповідача- Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в особі Бровкіної Марії Іванівни (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16)

Третя особа - ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 );

Третя особа -Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворова 15», ЄДРПОУ 40735602, (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Суворова, буд. 15).

Суддя: С.В.Чудопалова