Ухвала суду № 134985738, 18.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/17155/25

Провадження № 6/932/36/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Стадченко В.О., при секретарі Маховій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра 29 січня 2026 року у справі №932/17155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №932/17155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпро від 29 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволені частково, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2742453 від 27.12.2021 у розмірі 45 098,24 грн., понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

12 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду через систему «Електронний суд» із заявою про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра 29 січня 2026 року у справі №932/17155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що 29 січня 2026 року Шевченківським районним судом м. Дніпра ухвалено рішення у справі № 932/5396/25 за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначеним рішенням стягнуто заборгованість у загальному розмірі 51 520,64 грн., судовий збір та витрати на правничу допомогу. Заявник зазначає, що на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, офіційно не працевлаштована та не має стабільного доходу. Також зазначила, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина, яка потребує постійного матеріального забезпечення. Тож сплата всієї суми одноразово є для заявниці неможливою та створить надмірний фінансовий тягар. Заявниця просить надати розстрочку виконання рішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами у п`ятнадцять щомісячних платежів, а саме по 3 500 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року суддя Стадченко О.В. визначена для розгляду даної заяви.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 27.02.2026 дана заява була залишена без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків заяви.

02.03.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 03.03.2026 заяву призначено до судового розгляду на 18.03.2026 року об 11 год. 00 хв.

Учасники у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином. 12.03.2026 заявниця ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд заяви без її участі, зазначила, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Частиною 2 ст. 435 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Оскільки всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та заяву ОСОБА_1 , дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об`єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на викладене вище, заявницею ОСОБА_1 не наведено доводів та не надано переконливих доказів наявності у неї та у її сім`ї особливих або виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення.

ОСОБА_1 , як на підстави для розстрочення виконання рішення суду, зазначено: складний матеріальний стан, відсутність офіційного працевлаштування, самостійне виховання неповнолітньої дитини.

Однак суд зазначає, що наведені обставини самі по собі не є винятковими у розумінні статті 435 ЦПК України та не свідчать про наявність об`єктивної неможливості виконання рішення суду.

Більш того, кредитні зобов`язання, щодо виконання яких судом вирішувався спір у справі, яка переглядається, є зобов`язаннями боржника щодо періодичного повернення взятого кредиту протягом певного строку або шляхом встановлення періодичних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що об`єктом розстрочення є зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернення кредитних коштів, сплата яких передбачалась договором періодичними платежами, та не виконувалась позичальником в повному обсязі.

Крім того, з часу ухвалення судового рішення, яке станом на час розгляду вказаної заяви набуло законної сили, і до вирішення цієї заяви ОСОБА_1 жодного платежу на погашення заборгованості не сплатила. Ніяких заходів, що свідчили б про намір ОСОБА_1 виконати судове рішення, нею не вжито.

Крім того, обґрунтовуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, заявниця посилається на те, що вона нібито самостійно виховує неповнолітню дитину та не отримує матеріальної допомоги від чоловіка.

Разом з тим, з копії свідоцтва про народження дитини, долученої заявницею до заяви про усунення недоліків, вбачається, що у ньому батьком дитини зазначено ОСОБА_2 (а.с.19 т.2). При цьому з матеріалів справи встановлено, що саме батько дитини, тобто чоловік заявниці ОСОБА_2 , отримував копію рішення суду з відміткою «для передачі ОСОБА_3 (а.с. 137 т.1).

Більше того, у заяві про усунення недоліків заявниця підтвердила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі (а.с.15 т.2). Водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що вона фактично не проживає разом із чоловіком та не отримує від нього матеріальної допомоги, суду не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які особа посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається саме на цю особу. Однак заявницею не надано доказів, які б підтверджували її доводи щодо відсутності матеріальної підтримки з боку чоловіка або свідчили про її фактичне самостійне утримання дитини.

Крім того, заявницею не подано жодних доказів щодо розміру доходів її чоловіка або відсутності таких доходів, що має істотне значення для оцінки матеріального становища сім`ї в цілому та можливості виконання судового рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені заявницею доводи про складне матеріальне становище та самостійне виховання дитини не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду у розумінні статті 435 ЦПК України.

Як наслідок, заявницею не обґрунтовано особливості і винятковості випадку, у зв`язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 січня 2026 року у справі №932/17155/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Cуддя : О.В. Стадченко