Рішення № 134984336, 20.02.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/459/26

Єдиний унікальний номер 741/2177/25

РІШЕННЯ

іменем України

20 лютого 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року представник позивача ОСОБА_2 , представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги представник позивача мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка Чернігівської області помер ОСОБА_3 , який за життя збудував будинок за адресою: АДРЕСА_1 і розпочав оформлення права власності на нього.

За заявою ОСОБА_3 були складені «эскиз поэтажного плана строения г. Носовка и домовладения по улице 20 сьезда № НОМЕР_1 », «Сводный оценочный акт по домовладению АДРЕСА_2 , владелец ОСОБА_4 », «Оценочный акт на строение лит. А-1 улица 20го партсьезда дом № 124, владелец ОСОБА_4 », які, власне, і сформували інвентаризаційну справу.

З витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що за заявою ОСОБА_1 житловому будинку присвоєно номер 128 замість номера 124.

ОСОБА_3 за життя не встиг юридично оформити своїх прав як власник будинку.

Спадщину після смерті прийняла його дружина ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Носівка Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 . Спадкова справа заведена в Носівській державній нотаріальній конторі за № 3/2015. 02 грудня 2025 року нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_3 , що належав ОСОБА_6 .

Саме тому представник позивача просив судовим рішенням визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , що належав померлому ОСОБА_3 , спадщину після якого прийняла дружина ОСОБА_6 , але не оформила своїх спадкових прав.

Ухвалою судді від 09 грудня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20 лютого 2026 року.

У підготовче судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача.

Представник відповідача Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області в підготовче судове засідання не з`явилася, але до початку підготовчого судового засідання подала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада визнає позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення та просить розглянути цивільну справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить підготовче судове засідання за відсутності учасників справи та відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення, оскільки відповідачем визнано позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 6).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_4 , який був збудований останнім.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_3 заповіту не складав, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 48). Отже, спадкоємство після його смерті здійснюється за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), той з подружжя, який його пережив, і батьки (усиновителі) померлого.

ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про їх одруження серії НОМЕР_3 (а. с. 8). Отже, вона була спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що до майна померлого ОСОБА_3 . Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу. Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом на грошовий вклад з процентами, посвідченого 09 квітня 1998 року державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Рекухою Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 659, встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після його смерті, є дружина ОСОБА_6 (а. с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Носівка Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 8).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений 23 травня 2003 року Гринь Л.А., державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори, яким належний їй жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_5 , а також все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати і на що вона за законом буде мати право, заповідала ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту (а. с. 52, зворот) та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 56). Отже, спадкування після її смерті здійснюється за заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що до майна померлої ОСОБА_6 Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 3/2015, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 54-55). Із копії спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 як спадкоємець за заповітом. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину, відсутні. ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 50-53).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 зверталася до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після померлої ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_3 . Нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказаний житловий будинок, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, необхідний для вчинення нотаріальної дії (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 760/02-31 від 02 грудня 2025 року) (а. с. 20).

Як роз`яснено в ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом № 91 від 24.06.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

За приписами абзацу 2 п. 3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

У ході розгляду справи встановлено, що за заявою ОСОБА_3 від 19 січня 1967 р. на ім`я Ніжинського МБТІ були складені «эскиз поэтажного плана строения г. Носовка и домовладения по улице 20 сьезда № 124» від 19 січня 1967 року (а. с. 14, 15), «сводный оценочный акт по домовладению АДРЕСА_2 , владелец ОСОБА_4 », основна інвентаризація проведена 19 січня 1967 р. (а. с. 16), «Оценочный акт на строение лит. А-1 улица 20го партсьезда дом № 124, владелец ОСОБА_4 », відповідно до якого призначення будови житло, рік побудови 1963 р., число основних поверхів 1. Указані документи сформували інвентаризаційну справу на домоволодіння.

У подальшому, 17 травня 2001 року, рішенням Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області вулицю 20 Партз`їзду міста Носівки було перейменовано на АДРЕСА_3 (а. с. 25).

З витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що за заявою ОСОБА_1 житловому будинку присвоєно номер АДРЕСА_6 .

25 червня 2024 року на замовлення ОСОБА_1 КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_3 , за даними якого житловий будинок загальною площею 58,1 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м. було збудовано у 1963 році. Окрім того, на території домоволодіння у 1963 році було збудовано веранду а, у 1966 році сарай Б, погріб, колодязь, у 1985 році сарай В, вбиральню У, у 2021 році ворота з хвірткою, огорожу (а. с. 21-23).

З огляду на викладене вище, з урахуванням встановлених судом обставин справи та враховуючи особливості оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки та господарські будівлі, які побудовані до 05 серпня 1992 року, відповідно до наведених вище нормативних актів, суд вважає, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якого прийняла дружина ОСОБА_6 . Відтак, указане нерухоме майно ввійшло до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_6 .

З досліджених в ході розгляду справи документів вбачається, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 , прийняла спадщину в установленому законом порядку. Позивач отримала постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на вищевказаний будинок, а тому позбавлена можливості оформити свої спадкові права у визначеному законом порядку. А, отже, єдиним способом реалізації нею своїх спадкових прав є визнання права власності на спадковий житловий будинок у судовому порядку.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією АТ «Таскомбанк» № 9928-9778-9580-7295 від 02 грудня 2025 року (а. с. 3).

Ураховуючи, що заява представника відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд уважає за необхідне повернути позивачеві з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274 ЦК України, ст. ст. 200, 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 58,1 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , сплачений в АТ «Таскомбанк» за реквізитами: рахунок отримувача UA798999980313191206000025645, отримувач коштів ГУК у Черніг.обл/тг м. Носівка/22030101, код класифікації доходів бюджету 22030101, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37972475, судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. відповідно до квитанції квитанції АТ «Таскомбанк» № 9928-9778-9580-7295 від 02 грудня 2025 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_7 ;

відповідач: Носівська міська рада, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА