Рішення № 13498232, 12.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.

Справа № 27/145-10-4857

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещенко А.С. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж";

про стягнення 1 207 082,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж", в якій з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №324/2011 від 10.01.2011р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 207 082,56 грн. з яких 1 130 472,00 грн. –основна заборгованість, 54 093,83 грн. –інфляційні, 22 516,73 грн. –3% річних та покласти судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що в травні 2010 року між сторонами було укладено усну угоду на постачання товару, згідно до ст.ст. 638, 640 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивачем було вчасно та в повному обсязі поставлено товар, а саме комутаційні модулі та обмежувачі перенапруги, між тим відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

15.11.2010 року представник відповідача надав до суду письмовий відзив на позов (вх. ГСОО №31586 від 25.11.2010р.), згідно якого проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 01.12.2010р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої зменшив суму загальної заборгованості на 486,98 грн. на підставі допущеної помилки при складані позовної заяви, в зв’язку з чим просив суд повернути з Державного бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 4,88 грн. надмірно сплаченого державного мита.

У судовому засіданні 12.01.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

11 травня 2010р. позивачем було виставлено до оплати відповідачу рахунки-оферту №1105.10/18 та № 1105.10/19 на загальну суму 1 257 996,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 209666,00 грн.).

Відповідно до змісту вказаних рахунків, умовами поставки є –рахунок дійсний для оплати протягом 5 календарних днів; рахунок дійсний при умові передплати; термін поставки 30 календарних днів з моменту передплати.

Пунктом 2 вищенаведених рахунків передбачено, що відвантаження продукції здійснюється за фактом надання: а) оригіналу довіреності; б) копії свідоцтва про реєстрацію платника податку (форма 2-Р).

Згідно до видаткових накладних №1105.10/18 від 26.05.2010р. на суму 1 130 472,00 грн. та № 1105.10/19 від 26.05.2010р. на суму 127524,00 грн. –ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" було поставлено товар на загальну суму 1 257 996,00 грн.

Отримання товару ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" за відповідними накладними підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які підписані уповноваженими представниками ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" та засвідчені відтиском печатки відповідача, а саме: довіреність №232 від 21.05.2010р. за рахунком-офертою №1105.10/18 та довіреність №233 від 21.05.2010р. за рахунком-офертою № 1105.10/19, що в свою чергу підтверджує отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей на загальну суму 1 257 996,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" претензію б/н від 16.08.2010р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" у розмірі 1 257 996,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Вказана претензія була отримана відповідачем 19.08.2010р, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення (а.с. 29), між тим, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням здійсненої відповідачем 10.12.2010р. проплати у розмірі 127 524,00 грн. за рахунком-офертою №1105.10/19, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1627 від 10.12.2010р. та вказаного призначення платежу, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за отриманий товар у сумі 1 130 472,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов’язань відповідача по оплаті за отриманий товар та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 1 130 472,00 грн., інфляційних у розмірі 54 093,83 грн. та річних у розмірі 22 516,73 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов’язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд доходить висновку, що шляхом підписання між сторонами по справі вищевказаних накладних та за наявності у матеріалах справи довіреностей на отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей від позивача, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, між ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору поставки товарів.

Положеннями ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. В свою чергу, ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, отримання товару ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей даного підприємства, у кількості та вартості відповідно до перелічених накладних.

Враховуючи викладене, суд не може прийняти доводи відповідача щодо не укладення з позивачем договору поставки, у зв’язку з не погодженням істотних умов договору з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 2 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99 (із змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Крім того, відповідно до змісту п.п.1.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. (із змінами і доповненнями) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей в свою чергу на підставі чого без довіреності не може бути створено інший первинний документ –накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) підставою для її бухгалтерського обліку.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довіреностей №232 та №233 (а.с.12-13) отримання цінностей відповідачем здійснено, у тому числі, за виставленими позивачем рахунками-офертою від 11.05.2010 року, що безпосередньо свідчить про прийняття ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" пропозицій та умов ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" щодо поставки зазначеного у даних рахунках товару.

З огляду на викладене, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодного доказу спростовуючого отримання уповноваженою особою відповідача матеріальних цінностей за вищевказаними видатковими накладними.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" оплату одержаних від позивача товарів у повному розмірі здійснено не було, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1 130 472,00 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку погашена ним не була.

Враховуючи, що заборгованість ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" у розмірі 1 130 472,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" суми основної заборгованості у розмірі 1 130 472,00 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що вимога позивача щодо оплати вартості отриманого товару була отримана ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" 19.08.2010 року, з урахуванням відведеного відповідачу семиденного терміну для погашення заборгованості, суд доходить висновку, що правомірним періодом стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції є період з 26.08.2010 року, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 22516,73 грн. за період з 26.05.2010р. по 31.12.2010р. та інфляційних у сумі 54093,83 грн. за період з 26.05.2010р. по 09.12.2010р. підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд зробив власний розрахунок 3% річних за період з 26.08.2010р. по 31.12.2010р. та індексу інфляції за період з 26.08.2010р. по 09.12.2010р.:

Розрахунок суми річних

Відсоток

Граничний строк оплати товару

Строк розрахунку річних

Кількість днів прострочки

Сума до сплати, грн.

Сума річних, грн.

3%

26.08.2010

09.12.2010

105

1257996,00

10856,68

3%

10.12.2010

31.12.2010

22

1130472

2044,14

Всього:

-

-

-

-

12900,82

Розрахунок інфляційних

Період заборгованості

Сума боргу, грн.

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу, грн.

Сума боргу з урахуванням індекса інфляції, грн.

26.08.2010-09.12.2010

1257996

1,037

46545,85

1304541,85

З огляду на наведене, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 12900,82 грн. та інфляційних –46545,85 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Енергоспецмонтаж" 1 130 472,00 грн. - основної заборгованості, 12 900,82 грн. –річних та 46 545,85 грн. –інфляційних.

Щодо вимог позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 4,88 грн., суд зазначає наступне:

Декретом Кабінету міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 передбачено, що ставка державного мита при подачі до господарського суду заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, відповідно до ст. 8 вказаного Декрету, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних або відмовитись від позову, при цьому сплачене державне мито позивачу не повертається.

Як вбачається із матеріалів справи, первісна позовна заява ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна", яка була прийнята судом до розгляду ухвалою суду від 16.11.2010р., містила вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача 1 319 056,35 грн., отже сума державного мита, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України (1% від 1 319 056,35) становить 13 190,57 грн., яка і була сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 1874 від 28.10.2010 року, між тим подальше зменшення позивачем розміру позовних вимог не тягне за собою повернення різниці сплаченого державного мита, в зв’язку з чим суд відмовляє у задоволені клопотання ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 4,88 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 13 190,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача та позивача, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Енергоспецмонтаж" (65011, м.Одеса, вул. Базарна,50, кв.3, код ОКПО 32521827, р/р 26008101308175 в ЗАТ "ОТП Банк" в м.Одеса, МФО 328986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (99053, Україна, м.Севастополь, вул. Вакуленчука,22, код ОКПО 31576194, р/р 2600215000479 в СФ АКБ "Правекс-банк", м.Севастополь, МФО 324978) 1 130 472/один мільйон сто тридцять тисяч чотириста сімдесят дві/грн. боргу, 12 900/дванадцять тисяч дев’ятсот/грн. 82 коп. 3% річних, 46 545/сорок шість тисяч п’ятсот сорок п’ять/грн. 85 коп. інфляційних, 13005/тринадцять тисяч п’ять/грн. 90 коп. витрат на оплату державного мита, 232/двісті тридцять дві/грн. 70 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 17.01.2011р.