Рішення № 134980384, 11.03.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/1100/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 березня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Кащака А.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Куш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ща. Доманівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (08135 Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, буд.8 А, ЄДРПОУ 40842831) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Кошельок» - Гурський Г.Ю. 01.10.2025 року через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 10.02.2022 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3375210548-611872 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок».

Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 8500,00 грн., початковий строк кредитування, становить 23 доби; відсоткова ставка, за користування кредитом: 2150,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,10% від фіктичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.Стандартна(базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фіктичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 1,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №3375210548-611872 від 10.02.2022 року.

Представник позивача також зазначив, що без отримання SMS повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт кредитора до особистого кабінету, без отримання SMS повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачеві.

На підставі викладеного позивач просить суд винести рішення яким: стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №3375210548-611872 від 10.02.2022 року станом на дату подання позову до суду в розмірі 27430,50 грн., що складається з: заборгованість за сумою кредиту: 8500,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 18930,50 грн., а також стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору та наявну невиплачену заборгованість, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 06.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнають частково, а саме: визнають заборгованість у розмірі 8500 грн., в решті позовних вимог не визнають та просять відмовити у їх задоволенні.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погодився з сумою нарахованих позивачем відсотків за користування кредитними коштами та посилаючись на те, що строк договору визначений у 23 дні, вважає, що проценти за користування кредитними коштами не можуть бути нараховані поза вказаним строком та, відповідно, до умов кредитного договору, як плати за надану позику (кредит) за стандартною процентною ставкою 1,10% в день, та яка, відповідно, становить 93,50 грн в день (1,10% х 8500=93,50), то в розумінні вимог ч.1 ст. 1048 ЦК України, заборгованість відповідача за період з 10.02.2022 р. по 06.03.2022 р. включно (23 дні) становить 2150,50 грн. (93,50х23=2150,50 грн.). Отже, проценти за користування кредитом складають 2150,50 грн.

Крім того, сума нарахованих процентів (18930,50 грн.) у 2,2 рази перевищує суму основного боргу (8500 грн). Відповідно до ст.ст.3, 27 ЦК України, договірні відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Нарахування додаткових зобов`язань, яке багаторазово перебільшує первинне зобов`язання, очевидно порушує баланс інтересів сторін. Також відповідач не погодився з розміром заявленої позивачем правничої допомоги та вважає її розмір завищеним і таким, що підлягає зменшенню.

Представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив, та зауважив, що пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. (п.3.7 Договору). З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним. (п.3.8. Договору). Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 113 днів з моменту укладення Договору (23 дні плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду. Як вбачається з матеріалів справи, до спливу Лояльного періоду у 23 днів відповідач не виконала свій обов`язок за Договором та не повернула кредит та навіть не сплатила проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості. Тобто відповідач продовжила користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 113 днів з моменту укладення Договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

При цьому, представник позивача звертає увагу в письмових поясненнях на наявність в Договорі пункту 2.2, яким визначено, що встановлений в пункті 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути подовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Тобто за цим пунктом Договору обумовлено можливість подовження строку саме Лояльного періоду. Тобто якщо б відповідач сплатила всі проценти протягом Лояльного періоду, то цей період був би подовжений, і продовжувалось нарахування процентів за пільговою ставкою, і саме про це домовились сторони Договору. Але в даному випадку відповідач не виконала умов Договору, до спливу Лояльного періоду не сплатила проценти та не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, у зв`язку з цим строк користування кредитом був подовжений як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони Договору. (п. п .3,6, 3.7, 3.8 Договору). Відповідач не надає на підтвердження своїх заперечень жодних доказів, що могли б спростувати позовні вимоги ТОВ «Кошельок», а наведене відповідачем не відповідає матеріалам справи, являється власними (хибними) припущеннями, що носять виключно інсинуаційний характер та мають на меті уникнення виконання умов кредитного договору.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Тащі М.М. у судове засідання не з`явилися, про дату та час призначених судових засідань були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги заяви сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений Договір № 3375210548-611872 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 8500,00 грн строком на 23 доби («Лояльний період») зі сплатою відсотків за користування кредитом 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.1., 1.3.2., 2.1. Договору).

У пункті 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

У пункті 3.5 Договору сторони узгодили між собою, що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,10% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

Договором також узгоджено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду (п. 3.7. Договору ).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів підтверджений наявним у матеріалах справи повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне зарахування 10.02.2022 на картку відповідача № НОМЕР_1 кредитних коштів в розмірі 8500,00 грн.

Також за клопотанням позивача, судом було витребувано докази, а саме: інформацію з АТ «ТАСКОМБАНК» (16.10.2025 року №6323/47.7.-БТ), з якої вбачається: на ім`я відповідача ОСОБА_1 банком було відкрито рахунок № НОМЕР_2 у гривнях, операції по якому можуть здійснюватись за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 . З наданої АТ «ТАСКОМБАНК» виписки по особовому рахунку за період з 10.02.2022 по 11.02.2022 слідує, що 10.02.2022 о 12 год 01 хв. на рахунок відповідача були зараховані грошові кошти в розмірі 8500,00 грн.

В свою чергу, матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням картки відповідача та незаконну видачу вказаних карток на ім`я ОСОБА_1 третім особам.

Суд також бере до уваги, що факт укладання Договору № 3375210548-611872 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ОСОБА_1 не оспорено. Протягом 14 календарних днів з дня укладання договору відповідач, як позичальник, не відмовилася від кредитного договору. Вказане у сукупності підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів.

З наданого суду детального розрахунку заборгованості за Договором № 3375210548-611872 від 10.02.2022 року вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню отриманих кредитних коштів не виконала, внаслідок чого має заборгованість, яка нарахована позивачем в межах визначеного умовами договором строку з 10.22.2022 року до 04.03.2022 року, що становить 27430,50 грн, з яких: 8500,00 грн борг за тілом кредиту; 18930,50 грн борг за відсотками.

Аналізуючи вказане, суд доходить висновку, що вказаний кредитний договір укладений між сторонами відповідно до статей 207,639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис»,Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».

Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту (п.3.3).

Умови кредитування, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, а також дані про реєстрацію місця проживання та фактичне проживання особи відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у ТОВ «Кошельок» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень статей 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору, що і було обумовлено сторонами у пунктах 2.1., 2.2., 3.5., 3.6. та 3.7. Договору № 3375210548-611872.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ст. ч. 1ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 3375210548-611872 від 10 лютого 2022 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідач не надала даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надала беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав її звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердила те, що ознайомилась з текстом договору та Правилами, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

Заперечення відповідача викладенні у відзиві щодо нарахування процентів поза межами лояльного строку кредитування, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1. Договору кредит надавався строком на 23 дні, початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця грошових коштів. Договором даний період визначений як - Лояльний.

У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом. При цьому зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду. (п.3.7 Договору).

Згідно п.3.8 Договору, з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

Таким чином, сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом до 113 днів з моменту укладення Договору (23 дні плюс 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов Договору процентів за користування кредитом, а у позивача виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Умовою такого продовження є користування кредитом після закінчення Лояльного періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, до спливу лояльного періоду у 23 днів відповідач не виконала свій обов`язок за Договором та не повернула кредит та навіть не сплатила проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості.

За наведених умов, відповідач продовжила користуватися кредитом після закінчення Лояльного періоду, що за Договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 113 днів з моменту укладення Договору. Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період, розмір яких обумовлений пунктом 3.8. Договору, є законним.

При цьому, суд бере до уваги, що у Договорі, а саме пункті 2.2, яким визначено, що встановлений в пункті 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути подовжено позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Тобто за цим пунктом Договору обумовлено можливість подовження строку саме Лояльного періоду. Тобто якщо б відповідач сплатила всі проценти протягом Лояльного періоду, то цей період був би подовжений, і продовжувалось нарахування процентів за пільговою ставкою, що передбачено умовами Договору.

Оскільки відповідач не виконала умов Договору, до спливу Лояльного періоду не сплатила проценти та не повернула кредит, тобто продовжила користуватися кредитом, у зв`язку з цим строк користування кредитом був подовжений як наслідок настання цієї відкладальної обставини, і саме про це домовились сторони Договору.

Тому, з огляду на наведені обставини, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача про зменшення суми стягнення в частині заборгованості за відсотками за користування позикою.

Згідно з ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн., а тому він підлягає до стягнення з відповідача.

Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ "КОШЕЛЬОК" та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери»; додаток до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, складений 11.08.2025р., в якому визначено обсяг робіт та наданих послуг, які адвокатське бюро зобов`язалося надати відносно боржника ОСОБА_1 ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.05.2019р. серії ДН № 5506.

Квитанцію на підтвердження оплати послуг адвоката суду не надано проте, з цього приводу суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним зі складністю справи, час, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом виконання робіт та ціною позову. Позивачем до позовної заяви не додано підтвердження перерахування коштів за договором про надання правничої допомоги. Таким чином, враховуючи недостовірність понесених витрат на правничу допомогу, підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вважає відсутніми.

Суд, враховуючи складність цієї справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, доходить висновку, що відображена у Додатку до договору про надання правової допомоги від 11.08.2025 інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатської роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також порядок розгляду справи, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень є завищеними, та вважає достатнім і співмірним розмір витрат у сумі 5000,00 гривень, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 3375210548-611872 від 10.02.2022 року в загальній сумі - 27430 (двадцять сім тисяч чотириста тридцять) гривень 50 копійок, з яких: 8500,00 грн - заборгованість за сумою кредиту; 18930,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831; адреса місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, будинок 8А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 16.03.2026 року.

Головуючий суддя А.Я. КАЩАК