Ухвала суду № 134977562, 17.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/6876/26 2/760/13677/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча міськбуд» про стягнення коштів за попереднім договором щодо купівлі -продажу нерухомого майна , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути кошти у розмірі 503 024, 40 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що за попереднім договором купівлі -продажу нерухомого майна від 29.07.2021, а саме: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивач сплатив на користь відповідача 558 096 ,00 грн.

05.08.2025 між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання попереднього договору від 29.07.2021 та повернення сплачених коштів у розмірі 503 024, 40 грн. до 03.11.2025.

Проте, свої зобов`язання, відповідач не виконав, а тому позивач звимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Дослідивши подану позовну заяву, суддя дійшла висновку,що справу необхідно передати за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК), такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17 та від 11.07.2019 у справі № 426/7217/18.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить стягнути кошти, які сплачені на виконання договору, що стосується нерухомого майна, тобто квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Солом`янського району м.Києва.

Отже, до даних правовідносин, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду, які, відповідно до ст. 263 ЦПК України, є обов`язковими для застосування судами, застосовуються правила виключної підсудності, встановлені ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

Нормою ст. 32 ЦПК України встановлено, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З огляду на викладене, даний позов повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна із застосуванням правила виключної підсудності, а оскільки нерухоме майно з приводу якого звертається позивач, територіально не відноситься до Солом`янського району м. Києва, а тому позовна заява підлягає передачі за правилами виключної підсудності до Ірпінського міського суду Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27-32, 258-261, 263, 352-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буча міськбуд» про стягнення коштів за попереднім договором щодо купівлі -продажу нерухомого майна, передати на розгляд за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області (Адреса. 08200, м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 7) .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Букіна О.М.